ОБІЦЯНКА

Це було сильно! Обіцянка отримала срібло по праву. Про теслу всміхнуло. Особлива дяка за описи подій після Чорнобиля. Чогось так і подумала, що то спогади автора. Однак я теж не зрозуміла як це вдалося вилікувати Риту. Залишу це диво на совісті автора:)

Гарний текст. Порадовало: Ідеалістична Україна невизначеного майбутнього. Така собі Ваканда у вишиванці. Силіконова долина в Карпатах. Тесла - старе Масківське гінвно. Загалом тут вся Укр-ідея вкладена у таких от штришках, яких багацько. 5-ка!

Дякую! Дуже радий такій оцінці! Це надихає писати далі.

Вітаю! Мав змогу ознайомитися з вашим твором. Сюжет: от початок не чіпляє. Доволі спокійно та буденно розгортаються події. Однак те, що відбувалося далі, важко описати словами. Друга глава – це моя любов. Згодом поясню чому. Ну, а третя стала логічним завершенням. Сподобалося, усе. Хоча очікував, що наприкінці дід гг просто зустрінеться з Ритою ще раз, але не втеча. Ну і вони разом помруть. Проте це вже вийшла б ДУЖЕ драматична історія. Атмосфера: для мене це хороший приклад наукової фантастики. Хоча все одно не зрозумів, як діду вдалося врятувати Риту. Я читав коментарі нижче. Не всі, але декілька. Усе одно складно зрозуміти. Як я вже люблю казати в цьому конкурсі, на мій гуманітарний мозок було достатньо науково-фантастично і це головне. Отепер повертаємося до другої глави. Те, що ви описали трагічні події для України, варте поваги. Не кожен може взятися за це. Атмосфера, яка передана там, дивовижно транічна. Це справді моя улюблена глава: люблю драму. Новизна: про подорожі в часі писали раніше, але мені все одно до останнього не було зрозуміло, як відбувається основне дійство. Тому вийшло доволі по-особливому. Помилки: бачив, що врешті решт без дефісу та деякі інші. Особливо звернув увагу на повтори, а цей мій улюблений: – Ти мій справжній друг, друже! Також надто довгі речення. Їх бажано скорочувати: втрачає зміст, доки доберешся до кінця. Отже, твір неймовірний та насичений сотнями подій. Загалом залишилися приємні враження, а розкриття трагічних подій розчулили. Дякую за дивовижну роботу! Бажаю успіху!

Дуже вам дякую за таку оцінку. Друга глава теж моя улюблена. Бо якщо зміст першої і третьої доводилося вигадувати, то у другій я просто задіяв (загальна атмосфера Києва того часу) деякі свої юнацькі спогади. Ну а "справжній друг, друже" - то просто мовний жарт. Довгі речення, то моя болячка. Ніяк не вилікую її. Дякую ще раз.

Дякую. Я так розумію пересадка вдалась в обох світах, але дід про це не знав?

дякую. Ні. Дід повернувся в минуле, виправив помилку й це змінило сьогодення.

Привернув увагу один момент. Якщо Рита вижила то у Андрія не було стимулу зайнятись боротьбою з онкохворобами. Тоді б він не досяг успіхів і не мав потреби повернутися назад і онук би не став запускати свій прилад. А якщо б він не запустив свій прилад, то Рита б не вижила.... І так далі по колу

Вітаю. Коли люди задають питання, то це значить, що тебе уважно читають. Це приємно. Дякую. Думаю, що для того, щоб отримати стимул зайнятися чимось, не завжди потрібен трагічний поштовх. У тій реальності так - він ним був. Але коли Андрій, завдяки онуку, переступив поріг палати, то змусив реальність зміститися в іншому напрямку. А в цій, новій реальності, Рита вижила і разом з Андрієм вони зробили великий вклад в перемогу над хворобою.

але не одружились

Може в іншій реальності.

Гарне оповідання, але є питання. Виходить, що Ріта Коваленко вижила, але незрозуміло як. В неї була тяжка форма променевої хвороби, і незрозуміло, як Андрій Москаленко її врятував, коли сам був непритомний і не мав сучасного обладнання, яке б із ним не переместилось би назад у часі, бо знаходилось позамежами дії приладу.

Дякую, що читаєте. Перемістивши свідомість (зауважте, свідомість, а не сам об'экт) свого діда у той час, онук надав йому можливість просто переступити поріг палати. Зробити дію, яка у ТІЙ реальності ТОДІ не відбулася. А, навіть, маленька зміна минулого може потягнути за собою великі зміни у майбутньому. Згадайте "Люди у чорному 3", де інопланетянин у кумедній шапочці, що бачив різні варіанти розвитку подій однієї реальності, переживав, чи замовить ГГ собі яблучний періг, чи ні. Бо якщо замовить, то метеорит пролетить повз планету, а якщо ні... Такий ефект зміни реальності через якусь непередбачувану дію чудово описано в оповіданні Рея Бредбері "Гуркіт грому".

Після таких творів віриш в таке явище як "Українська фантастика" . В цьому творі ідеально все, і викладена соціальна проблема, і особистісна драма, і реалії минулого, і трагедія цілого покоління, яка розтяглася на десятки років. Описи бринять болем, та обіцянками життя. Чорнобиль залишиться з нами назавжди. І жах малої дівчинки, який ви описали описаний достатньо добре, щоб зрозуміти той період і епоху. Тішить, що дід головного героя не пробачив собі тієї юнацької слабкості. Тішить, що його онук дай йому можливість впоратися з власною життєвою трагедією. Тішить що все закінчилося добре і в руках українського науковця справжня машина часу. Це було прекрасно . Дякую.

Вітаю. Дуже приємно, що те, що ти хотів сказати, почуто й оцінено. Дякую вам.

Якщо мій твір пропустять, я вам поставлю п'ять, бо воно того варте. Бажаю вам успіху

Дякую. Чекаю ваш твір в нашій команді творів-пенсіонерів КУ.😁