КОТИКИ

Місяць яскравим диском розташувався над високими соснами, які щільно оточували маєток «Флер де Ліз», немов бажаючи заховати в природній гущавині від сторонніх очей. Катаріна з ліхтарем у лівій руці пройшла до дверей чорного ходу й сміливо відчинила їх, впустивши до помешкання двох великих барсів, що вже зачекалися. Білий вдячно лизнув її вільну праву руку, а плямистий нахабно пройшовся своїм шершавим язиком по її палаючій рум’янцем щоці, зачепивши пухкі губи.

— Я теж рада вас бачити, котики. У залі шерсть не струшувати. Спочатку у ванну, там усе підготовано. За пів години я вас чекаю за столом. Чистих і одягнених. Одяг різних розмірів теж у ванній, я не знаю, наскільки ви виросли з попереднього місяця.

Великі пухнасті кішки нявкнули й зникли в різних кінцях довгого коридору, зайнявши кожен свою ванну.

Катаріна ще раз оглянула святковий стіл, на якому у великих тарілках лежало сире м’ясо, порізане невеликими шматками. Чотири тарілки з одного боку і чотири з іншого – щоб не побилися. Свинина, курятина, розкраяні гусаки і кролики. Катаріна знала смаки своїх пухнастиків, яких подарувала їй бабуся ще маленькими. Коли дівчатка її віку гралися ляльками, Кейті бігала по лісу наввипередки з двома барсами, чухала їм шийки й любила, як домашніх тваринок. Екзотичних домашніх тваринок, які росли доволі швидко.

— При повному місяці тримайся від них подалі! – попереджала бабця.

— Чому? – не розуміла Кейті, адже котики її весь час облизували, пазурі не випускали, хвостами дружелюбно вихляли.

— Роздеруть. Хижаки, - без жодної емоції говорила бабця.

Катаріна не послухалася. Цікавість взяла гору. Того вечора затрималася в лісі, купаючись у озері. Не зразу відчула присутність чоловіка. Мисливець, що зайшов далеко вглиб лісу, замилувався її бездоганною фігурою. Подумав, певно, що тендітна гарна оголена дівчина цілком беззахисна посеред лісу і з нею можна робити усе, що заманеться. А мисливець давно не мав жінки, тому бажання затуманили розум. Катаріна не встигла злякатися думок мисливця, адже від бабці отримала дар телепатії, як у неї на очах великий барс напав на мисливця і в мить перегриз тому горло. Це був плямистий Рей. А потім до цього барса приєднався ще один білосніжний, і вони з апетитом повечеряли мисливцем, замурзавшись у людській крові. Трапеза завершилася в ту мить, як сонце зникло за обрієм. І тепер замість барсів перед Катаріною стояли кремезні юнаки. Без одягу. Вони оглядали її, вона -їх. Один із них одягнув Кеті, немов ляльку, підхопив дівчину на руки й швидко відніс до маєтку. Катаріна чула, що думали й уявляли ці двоє. Дивно, але їй цього теж хотілося. На порозі усіх трьох зустріла бабця.

— А не зарано ви голяка по лісу шастаєте? – дорікнула бабця.

— Не свари їх, ба, вони мисливця з’їли, мене врятували, - заступилася Кеті.

— Вже тебе від них рятувати треба. Одяг у сараї, залишки мисливця зарити так, щоб жодного сліду не лишилося, - мовила бабця.

— Навіщо тоді ти мені їх подарувала, якщо мене треба від них рятувати? – спитала у бабусі.

— Мене скоро не стане, охоронятимуть. Розважатимуть. Іще щось важливе подарують, коли виростуть, - лукаво мовила бабця.

Спочатку з ванної повернувся Тім, барс-блондин. Це вже був не юнак, яким його бачила Кеті місяць назад. Це був розкішний чоловік. Одяг найбільшого розміру він ледве натіг на своє міцне тіло. Кеті не врахувала, що вони так сильно підростуть. Тім блиснув своїми блакитними очима по фігурці Катаріни, але запах м’яса відволік його, тому кинувся до столу й похапцем накидав до рота шматків свинини. Облизався й подумки подякував Кейт за смачне пригощання.

— І що, навіть за стола не сядеш? Брата не почекаєш? – дорікнула. Красунчик заперечно похитав головою. Повільно підійшов, обнюхав усю з голови до ніг, лизнув щоку. Катаріна зашарілася, почувши, про що він думає. І в той момент з’явився Рей, плямистий барс в подобі ще більшого, ніж Тім чоловіка. Він лише замотав стегна рушником, а в руках тримав порвані речі, видно, вони порвалися, коли він одягався.

— Я знайду більші речі, - Катаріна хотіла рушити на другий поверх, але почула думки Рея: «Не варто. Вони все одно не знадобляться сьогодні». Рей оцінив набір різних видів м’яса на столі, втіг носом запахи й миттю спочатку спустошив тарілку з кроликом праворуч, потім ліворуч. Катаріна відзначила, що смаки хлопців не змінилися – Тіму подобається свинина, Рею – кролі. А от вона їм подобалася обом. Тут смаки співпадали. Тому обидва зараз стояли один проти одного й дивилися сердито, готові битися.

— Ідіть сюди, - похлопала Катаріна по своїй нозі, підзиваючи котиків до себе. Двічі їх просити не потрібно було. Мить – і Кейті опинилася у обіймах двох чоловіків. Задоволених і збуджених…

Катаріна пам’ятала застереження бабусі, які та лишила перед смертю:

— Тобі потрібно буде обрати одного, інакше вони гризтимуться.

Але Катаріні подобалися обоє. Вона давно вважала їх своїми. Десь в глибині душі вона уявляла близькість з ними, але з кожним поодинці, тепер же йшло до того, що усе мало відбутися зразу з двома! Це лякало, але й заводило одночасно.

— У тебе над ними є влада. Користуйся нею. Привчи, що буде так, як вирішиш ти, - згадала слова бабці. Вийняла булавку з волосся, затисла за спиною у правій руці й наказала братам обирати:

— Хто витягне булавку, той і перший.

Витіг булавку Рей. Він безцеремонно скинув рушника, голим він почувався набагато краще, й, підхопивши Катаріну на руки, поніс до її спальні. Дівчина краєм ока помітила, як розізлився Тім, тому подумки послала йому сигнал: « Приєднаєшся через трошки».

— Рею, одяг не рвати. Дорога сукня, зі столиці виписана, - на всяк випадок попередила дівчина, оцінивши ступінь пристрасті в сяючих у темряві кімнати очах кошака в подобі спокусливого чоловіка. – І хотілося б, щоб ти був ніжним. А то страшненько, ти надто великий. Скрізь.

Рей наскільки міг делікатно зняв з бажаної дівчини весь одяг, розклав її на широкому ліжку й приліг поруч. Він просто відчув, що Катаріна боялася. Коти мають чудовий слух, а ще краще відчуття. Рей чув, як у Катаріни у вухах гучно стукала кров, тому що серце колотилося у грудях, немов божевільне. Він її дико хотів, але зробити боляче чи то настрахати – ні. Тому в думках з’явилася ідея «Краще б Тім витіг ту заколку». Тім з них двох був більш ніжний і делікатний.

Немов відчувши, що на нього чекають, з’явився Тім. Рей покірно відсторонився. Тім напівпростогнав-напівпроричав і припав до звабливих дівочих грудей. Катаріну немов вдарило струмом, солодкі блискавки прошили низ живота, розпаливши в тілі бажання. Гарний, владний і умілий, Тім задіяв усі можливі засоби, готуючи тіло коханої до більш відвертої тілесної екзекуції. Від його сексуального урагану, що її полонив і жадібно пестив, все всередині Катаріни розпливалося, роблячи її щасливою і безвольною.

На певному етапі Рей теж підключився. Катаріна аж скрикнула, вигнувшись дугою, коли він нахабно слизнув униз і почав вилизувати її всю своїм шершавим язиком. Рей безпомилково відшукав усі можливі ерогенні зони дівчини й вміло простимулював вторгнення Тіма в заповітне лоно. Рей навмисне декілька разів підводив Катаріну до краю бажаної ейфорії, не дозволяючи в неї остаточно пірнути.

Тім увірвався у її тіло неочікувано, різко й п’янко, наповнивши її до меж. Не давши опам’ятатися, він почав рухатися потужно, глибоко, невідворотно. Насолода перекрила біль і страх, залишки розуму випарувалися з шаленою швидкістю. Напевно, таким є стан невагомості… Досить швидко від подвійної порції пестощів на чотири руки солодкі спазми пройшлися стрімкою хвилею по всьому тілу Катаріни. Вона подарувала вдячну посмішку спочатку одному коханцю, а потім повернулася до іншого. Вона наївна думала, що цей секс-марафон на трьох завершено. А це була лише прелюдія, початок ночі кохання. Декілька хвилин, щоб перевести дух, а потім нова хвиля поцілунків і відверті зізнання-думки, які обіцяли, що ніч вони збиралися використати доцільно.

Вони не поспішали. Катаріна теж ловила оксамитову патоку, яка текла по всьому тілу, наповнюючи кров особливим вогнем. Чарівним, Неймовірним. Ніхто не говорив, бо в цьому не було потреби. Барси відверто думали, Катаріна ці думки зчитувала. В якісь моменти чоловіки відлучалися в зал, щоб підкріпитися черговим шматком м’яса, бо енергії на любощі витрачалося багато. Але робили вони це почергово, тому з Катаріною у ліжку хтось лишався.

Ближче до світанку Рей і Тім навчилися усе робити синхронно, не змагаючись, а ставлячи за мету – подарувати насолоду Кейті й собі. Рей був зайнятий правою груддю, Тім чаклував над лівою. Катаріна закрила очі й цілком пірнула в свої відчуття, не розбираючи, чиї долоні гладять її стегна, чиї губи виціловують палаючі доріжки навколо пупка, хто саме її тримає, а хто знаходиться всередині.

Катаріна негучно стогнала й періодично скрикувала від чергових оргазмів, котики важко дихали, кайфуючи від любовної оргії, адже розуміли, що ніч не така вже й довга, якщо кожна хвилина солодко-тягуча.

Катаріна не пам’ятала, в який момент вона заснула, просто втомлене тіло провалилося в сон. Зранку їй може б усе здалося дивним сном, якби не дві великі пухнасті шуби в ногах, згорнені клубочками. Права її нога була закинута на тушку більшого барса – Рея, ліва зарилася у м’яке хутро на боку другого кота – Тіма. Катаріна з ніжністю подивилася на них обох. На неї раптом накотило гостре, щемливе відчуття того, що вони тепер обидва її, цілком і повністю лише її. І пов’язані вони троє тепер не лише вдячністю кошаків за те, що маленькими прихистили й оточили любов’ю, а чимось іншим. Тим, що надто сильніше.

Катаріна делікатно вибралася з ліжка, мінімально потурбувавши барсів, яким потрібно було відновити вранішнім сном витрачені сили, й відчула якусь дивну легкість у рухах. З граційністю кішки вона пройшла до ванної кімнати, де вимилася й одяглася у домашній халат. Хотілося дуже їсти. Раніше зранку вона лише пила чай чи то каву й чекала декілька годин, опоки апетит з’явиться. Тепер їй захотілося молока. І м’яса. Сирого. В залі на тарілці лишилися тільки шматки зарізаного вчора гусака. Їла з апетитом.

Як там бабця говорила, «Охоронятимуть. Розважатимуть. Іще щось важливе подарують, коли виростуть».

«Напевне, теж перетворююсь на барса», - подумала Катаріна й зустрілася з синіми очима Тіма, що прийшов до неї в зал, уткнувся носом у руку й лизнув. Катаріна почула його думки, від чого приємна хвиля розтеклася по всьому тілу: « Ні, не перетворюєшся. Просто в тобі зародився барс. Цікаво, чий малюк, мій чи Рея?»

— Ну це вже хлопці зрозуміло буде після народження. А ви ростете швидко. То вагітність буде не дев’ять місяців, я так розумію? – міркувала вголос Катаріна.

З коридору повільно вийшов плямистий барс Рей. Він похмуро зиркнув на Тіма й не стримав думок « Два місяці. Я б так не радів. Звичайні жінки не вагітніють від барсів. А всі незвичайні народжують двійні й вмирають. Як думаєш, де поділася наша мама?»

Від такого відкриття Катаріна ледве не знепритомніла. Тім підтримав, не дав упасти. Мозок миттю увімкнув режим «Шукай вихід» і Кеті спитала:

— Якщо ви знали, що буде, то ви маєте знати, як зробити, щоб і малюки були, і я не двинула коні. Інакше б не влаштовували оцієї ночі. Розказуйте!

"Твоя баба казала, що ми маємо тебе вкусити. На темний місяць. Тоді ти будеш така, як і ми" - подумав Рей.

— То кусайте, в чому затримка? Зуби не нагострили? – поспішала Катаріна.

"Не зараз. Коли малі народяться. У тебе є два місяці людського життя. Ми полювати. Тобі кого притягти? Зайця? Кабанчика? – жартував Тім. Катаріна чітко уявила качку, що плавала на озері. Діти підказували, що їм хотілося. Катаріна чітко відчула, що малюків двоє. І це були дівчатка.

Два великих барси вийшли з маєтку й помчали в ліс, але Катаріна знала, що вони повернуться. Її котики обов’язково повернуться.