Дозволь

Дозволь. Дозволь мені бути

Киснем в твоїх легенях!

Хочу бути хоч пилом отим

В напханих твоїх кишенях.

Дозволь дурманити твої думки,

Наводити у них неспокій,

Коли давненько він притих.

Щоб не подумав, що самотній.

Ти, як сульфатна кислота,

З'їдав мене із середини.

Забрав життя із моїх уст!

Хіба ж були причини?

Випалював в моїх думках

Усе, що не було тобою.

Живого місця не лишив.

Отож, беру я зброю.

Піднесу її до голови,

Натисну на курок..

Цілісінький лишився ти,

Кому ж тоді урок?

Тому, хто вже не на землі,

З чиїх легень виходить кисень.

Тому, хто лишиться в імлі

Й напише сотню пісень.

Дозволь. Дозволь мені спалити

Хоч клаптика душі твоєї!

За те, що показав, як добре жити,

А потім не зробив своєю.