Я знаю, що ти думаєш про неї

Твій голос. Він жіночно грубий.

Прокурений весь димом сигарет.

В твоєму серці плавиться Меркурій,

А у очах вбачаю той портрет.

Я знаю, що ти думаєш про неї,

Що так не відпускають почуття,

Які колись за східною землею

Зайнялися і кинули в буття.

Клянулась ти колись, що повернешся,

Та скільки зим з тої пори пройшло.

Ти на судні на хвилі колихнешся

І думаєш про те, що набуло.

Дивись на себе. Ти своє здобула.

Скорила кожен клаптичок землі,

Та десь у серці мертво затонула,

Кохання бачиш лиш тепер в пітьмі.

Я знаю, що вона тобі наснилась.

Наївна, біла, як тоді колись.

Та визнай, вона смерті вже скорилась.

Тоді, коли ти утікла кудись.

Я знаю, що ти сльози проливаєш.

Ще до сих пір змиритися не в силу.

І знаю я кого за це картаєш.

Та лиш прошу: не шли себе в могилу.

Я знаю, що кохання варто смерті,

Але життя тебе не пустить

Чому? Тоді скажу відверто.

Тут поруч дехто є, хто тебе любить.