Камелія цвіте серед троянд

‼️ Попередження‼️Твір знаходиться в написанні, тому цей чай не буде зараз розпилятися на редактуру (будь то логіка чи правописання)

°^° Цей чай з вами надовго!!!

Хлопець з рожевим волоссям та дивною зачіскою “водограєм” стояв біля білих дверей і читав табличку. Йому потрібно було прочитати цю табличку, що складалася з двох імен, десять разів. Десять разів, щоб змиритися з тим жахом, що на нього чекав за нею.

Зрештою він перестав витріщатися на двері і все ж як приречений зайшов у цю чортову кімнату.

Ерос не дивися на це грішне створіння, надто бридко дивитися на це голе тіло, а тим паче як Цубаки розставив свої ноги в привільній позі, показуючи свого скромного непересічного.

Ерос всією силою намагався стримувати свій гнів, та було видно як поневолі дрижав кожен м'яз. Як прекрасно.

- Пане Б, кличе до себе. Через ту саму справу - коротко кинув Ерос і тут же розвернувся та пішов.

Не минуло й секунди, як цілком пристойно одягнений Цубакі вискочив у коридор. У його випадку цілком пристойно означало не голий. Так і свербіли руки зняти з нього м'яту розстебнуту сорочку і видати шкарпетки, щоб його ніжки не постраждали від грибка, а заодно третьою рукою причесати вічно розпатлане волосся.

Десь там, не чекаючи його, Ерос ішов до Пана Б. А ні, ось він прямо за дверима стоїть.

Ерос окинув поглядом Цубакі з ніг до голови і тут же, прикусивши губу, відвернувся. Напевно такий зовнішній вигляд виводив його з себе, але вдіяти з цим нічого не міг.

— Пішли — тільки й видавив із себе Ерос. Він не дивився на Цубаки, не міг, якщо б подивися, то відразу вчепився в горло неряхи. Мабуть Ерос ще досі його не вбив тільки тому що Цубаки за якимось жахливим жартом долі був другою людиною в Грані, та й Пан Б не спустив з рук його вбиство. Лише це, тільки це зупиняло Ероса від гріха.

Ці фіолетові очі так і не подивилися на грішника, точно намагався зробити вигляд, що цей мотлох взагалі не з ним.

— Рейчел, диви щоб тобі щось не всунули між твоїх грудей.

Дівчина навіть не глянула на нього, але взялась правою рукою за ремінь сумки на лівому плечі так щоб прикритися.

— Марі, в тебе настільки тугі ягодиці, чи спеціально вузькі джинси оділа?

Марія зробила вигляд, що їй жарко та знявши кофту завязала її навколо своєї талії.

І нарешті, щоб добити всю жіночу частину працівників похвалил главу відділу по справах самогубців:

— Які в вас гарні очі, дивись щоб вас хто не кинув на ліжко.

— Який ти до прекрасного м’ятий, диви щоб тебе хто не роздів і не засунув в тебе…! — Коли в черговий раз маєш справу із несправними мізками, на ще одного зламаного та погнутого не вистачає нервів. В наступну мить її злисть перетворилася на милисть, але це вже було не повідношенню до Цубаки — Ерос, дорогий, — та ні все з її нервави добре, просто вона ненавидить Цубаки — міг б ти наступні декілька середніх періодів до нас не заходити? — її лице скривилося — Можливо, взагалі не заходити.

— Невже все настiльки погано?

— Розумієш багато хто з них переживав велуку кількість злиднів, а ти, не в поганому сенсі, дуже добрий. І дехто стає дещо одержимим тобою. Нікому від цього не корисно, Ерос. — останне речення вона сказала навіть надто грубо.

— Що ж — зітхнув хлопець — нічого не поробиш. — він повністю змирився, та в наступну мить спробував вхопитись за останній гачок — Але може я зможу бачитись з…

Жінка похитала головою:

— Вона вже пройшла очистку. Просила передати, що ти їй дуже сподобался і вона надіїться десь там тебе зустріти, але вже з чистим розумом.

Ерос ледь помітно посміхнувся. На цю посмішку могли б злетітися найгарніші метелики всіх світів і не пожалкують і декілька тисяч пар спалених крил лишн щоб доторкнутися до його м'яких вуст.

— Можливо колись так і станеця.

Та все ж його очах ледь ховалося розчарування. Знову його кинули. Та через доволі короткий час розчарування зникло. До всього звикаєш. Та все ж після цього повинно бути тяжко на серці, рвз не в одного, то в другого.

Легка посмішка затрималась на лиці Ероса аж до самих дверей кабінету Пана Б.

Вигляд Пана Б був жахливим. Його глазне яблуко було таким маленьким, що здавалося ось-ось випаде. Щоки повисли як у бульдога, очі прикрашали не гусины лапки, а кігті птеродактиля, що тут говорити про лоб із трьома величезними стінами. Шовкове синє волосся здавалося перукою на цій голові. Що тут скажеш… Паперова праця вбиває.

— Та хоч постукали — Одразу лице пана Б перестало виглядати, як мертва голова жаби. Він провів рукою по своєму лицю від вуха до носа і відразу на цьому місці з'явилася тонкий серібряний ланцюжок. — Цубаки, дякую що прийшов так швидко. Тож Адрон — він зробив паузу — Такая подія, що одразу і не хочеться розкривати вам всі карти. Боюсь вас розчарувати, тому що від початку до кінця це заурядна історія. Хоча можлило вона тобі сподобається, Ерос. Начебто ти таке любишь.

Пан Б відрив рот задля втираня води в мізки Цубаки та Ероса, але цьому запобігли:

— Пане Б, кожене ваше слово на віс золота, але все ж коррозія лоз, навіть для вас незупина — після Цубаки добавив, розтягнув кожне слово — Поки що.

Не провести півгодинну лекцію в честь води в літературі. Здаеться Пан Б дещо розчарувався, але якщо це справді так він не видав це, а тільки злегка посміхнувся закривши очі:

— Що ж, я говорив, що це доволі заурядна історія. На Адроні проживають дві раси, які вимушені їсти одне одного, щоб вижити. Не буду вдаватися в подробиці їх історії, бо і мене ця історія запутала та вивела із себе. В кінці кінців вони сформували дві країни, які знаходяться в стані постійної війни. І ось тут випливає наша причина — дівчинка, що служить в військовій частині. Її наставник та друг гинуть в одній із сутичок, через що вона божеволіє і починає в тайні істи серця ворогів, що за легендами дає силу.

— І воно справді спрацювало

— Як бачите Адрона нема — розвів руками Пан Б.

Лице Ероса виглядало так ніби на його язик положили гіркий металевий болт, так ще к довершеною заправили це прекрасне блюдо кровью. Не любив він такі історії.

— Пан Б, а звідки ви про це дізналися? — спросив Ерос намагаючись позбавитися неприємного відчуття.

— Як завжди. З книжок. Невже ти подумав, що це мені новороджена нашипотіла?

— Ну… я

— Ерос, Ерос, який ти наївний — на Ероса подивилися так ніби зараз його з'їдять разом з його невиністю.

Ерос відвернувся та було чутно як він закріпив зубами. Він був готовий з'їсти Цубаки.

Цю доволі дивну трапезу перервав Пан Б:

— Ось більш докладна інформація, — дав маленький лист Еросу — а ось координати — протягнув великий лист паперу Цубаки. Той взяв цей лист і розгорнув його. І так немаленький формат А4 перетворився в настінну мапу світу, тільки замість дрейфуючих в океані материків дрейфували чорні букви на білому фоні, та це розумінню цього безладу не додавало.

Але чомусь все ж Ерос заглядав через плече Цубаки намагався щось зрозуміти. Хоча від нього допомоги не більше ніж від кота для програміста.

Раптом Ерос відчув чиюсь руку на своїй талії. Яке прекрасне почервоніле лице, яке смішна грімаса ненависті, огиди та сорому.

Пан Б вдавав, що цього не бачить та розглядував фотографію своєї дочки.

— Кріхітко, не треба тобі так напружувати мізки, якщо нічого не розумієш — його рука почала спускатися нижче, але Ерос його перехватив.

Хлопець сжав нечемну руку Цубаки в своїх та заспокоюючи похлопав по ній:

— Добре, я буду триматися за свої справи, а ти за свої.

Ерос намагався зробити свою посмішку як найбільш чемною, але вже ж ненависть отруювала посмішку як зелений колір невину леді.

Все як повинно бути.

— Що ж тримайся — нечемна рука вирвалася із хватки Ероса та схопила його за комір. З розмаху Хлопця кинули на підлогу. Тоненька підлога зі чистої енергії не витримала такого та Ерос почав свое захопливу мандрівку тараном своею спиною через всі поверхи до самого центру вузла.

Раптом Ерос перевернувся в повітрі. Він міг б здивуватися, роздратуватися, вчепитися в горло Цубаки, але едине що він зробив це запитав:

— Яка різниця? — так ще з таким спокусливо серьезним лицем.

— Спина давно болить, а якщо когось просити… Вже буде боліти не спина.

Ерос почервонів від такої бридкої усмішки, але замість того щоб заткнути Цубаки, чи задушити, чи все одразу він відкрив рот для того щоб знову спростити, але відразу содрогнувся від раптового стогнату та неусвідомлено відтовкнув від себе цю гидоту.

Воно і на краще, бо в Цубаки встало, щого скривати звісно не збирався.

Та всю величність цього вульгарного, як і сам хозяїн, орану Ерос оцінити не зміг, бо в ту же мить вони впали на землю. Якимось неймовірним чином не один на одного.

Ерос підвівся та подивився на Цубаки. Було видно, що ще трішки і він накинеться на це огидне створіння.

Не в нього одного було таке бажання, зверху вже доносилися нестримні прокляття і тільки спокійний голос Пана Б, який об'явив про вихідний, хоч якось зупинило цю ловину.

Ерос подивився на Цубаки с жалем. Від цього погляду скручивали всі органи. Яке невине дитя все ж якось частиною своєї душі співчуває цьому гидкому створінню.

Він підійшов до Цубаки, який занурив свої пальці в землю та щось вишукував. І ось нарешті щось знайшов і відразу іншу руку протягнув Еросу. Той не задумуючись за неї взявся.

Їх відразу вибросило за межі матеріального світу.

— Обережно не знудь на лозу.

Ерос прикрив рот та проковкнув все те що могло вирватися назовні. Але як тільки глянув на Цубаки, одразу платина рвонула. Джинси цього гидкого створіння були розтягнуті, та приспущені, а той здаеться цього не помічав.

Як не в чому не бувало Цубаки розщепив, до чистої енергії рвоту. А Ерос вкінець вимотався, тому навіть бажання дивитися на Цубаки в нього не було.

Що ж на сьогодні з нього вистачить.

***

Істота в латах, яка лише верхньою частиною походила на людину(якщо закрити очі на занадто великі очі і гострі вуха трішки направленні вперед), а нижньою частиною походила на ноги страуса, зі стоном прокинулася посеред лісу. Він протягнув свою руку із загнутими як у кішки нігтями до сонця.

Кров! На кінчиках нігтів, на його латах, на траві. А поряд лежало два тіла таких же самих істот як і він тальки зі червоною шкірою.

Його дихання стало переривистим. Що трапилося? Хто він? Де знаходиться? Вій їх вбив

Остання навіть не було питанням, це було ясно як білий день. Ця правда ніби затягувало його в бездонне кроваве болото. Він не витримав та побіг подалі від цього жаху.

— Панове стійте! — пролунало в голові.

Від цього істота ще більше злякався. Тряхнув головою намагаючись витряхнути незваного гостя.

— Зробіть глибокий вдих, потім видих.

— Замовкни трикляте веління! — в істериці гаркнула істота.

Молодець Ерос, гарна робота!

Так Ерос намагався заспокоіти істоту ще декілька разів, але едине, чого дибився це того що істота на кожному кроці наперекір збивчому диханню намагалась щось кричати, щоб не чути Ероса.

Це дещо росіяло його орієнтацію в просторі тому істота не помітила кили замість землі під ногами з'явилася вода. А зрозумів він це тільки коли його поглотила холодна пучина. Його пронизана холод, та нитки незрозумілих ведінь.

"Не вбивайте мене!"

Переслідувач, що був на дві голови вищим за цього маленького хлопчика здається навіть і не звертав уваги на його жалісливі скиглити. Підліток вже шкірою шиї відчував дихання цього монстра. Ось вже майже кігти з'єдналися на його шиї, але хлопчик втиг пригнути у річку.

У воді він намагався плисти якомолі далі, хоча переслідувач навіть не спробував ступити в воду. Це хлопчик зрозумів лише тоді коли втомився та перевернувся на спину. Янея на березі вже не було.

Хлопчик почув звуки дзвону. Він вижив. Але ця радісна новина обернулася для нього жахітям. Перед очима хлопчика предстало ведіння разтерзаного тіла брата.

Чоловік випірнув із води. Як багато років назад його серце отяжеліло від давньої втрати. Він розумів, що це було багато років тому, але чому більше нічого він не пам'ятає?

Але нічого не залишалося окрім як лежати на спині та дивитися на небо.

— Ось тепер ви мене посхуете? — спитав Ерос

Чоловік мовчав, зараз йому, нічого не розуміючему, було все одно що скаже його примарення. Принаймі поки що.

— Якщо вас турбує чому ви нічого не пам'ятає, то це ми на деякий час від'єднали вашу пам'ять, щоб легше було мати з вами справу — тільки зараз чоловік помітив, що його примарення розмовляє на якійсь іншій не зрозумілій для нього мові та чомусь все було ясно. Але це ж його примарення, було б дивно якщо чоловік його не розумів. — Як бачите інколи все проходить не так гладко. Не хвилюйтеся як тільки ви прийдете до знайомих для вас міст ваша пам'ять повернеться.

— Угу — тільки і мовив чоловік. Якщо примарення його так заспокоює, то хай так і робить.

— Кляті бешкетниці! Невже, вам так хочеться померти раніше терміну! Відведено вам жити ще місяць, так живіть!

— Пусти! Там наш наставник!

— Роздертий Яньцями! Якщо він не повернувся годину тому, то не треба лізти в дедлін! А ти чого полізла, Неру? Твоя подруга звісно дурна на голову, але ж ти сліпа істота повинна розуміти, що це небезпечно!

— Я не сліпа! — вона так размахнулася рукою, що ненавмисно вдарила свою подругу по щоці. І тут же її сміливість убавилася — Пробач… я це… попутала… плями — чи то вона з переляку почала говорити якусь нісенітницю, чи то знаю не дуже багато, щоб зрозуміти цю представительницю іншого виду.

Морально мертвий живий пліт знову ожив. Потихеньку почала повертатися пам'ять. Немов частинки пазлів на очах збиралися в едине формуючи три постаті: Неру, Джеру, Болін.

Керін поплив до берега. А потім бігши та спотикаючись в воді крикнув:

— Болін, не смій лаяти моїх підопічних!

Діти, цілі, але в перепечканій в крові одежі почувши голос наставника одразу кинулись до нього. А ось Болін в невірі замір, адже вспів вже похоронити Келіна.

Келін міцно обняв дітей, а в наступну мить схопив їх за вухи:

— А вам що робити нічого? Для кого правила написанні? Чи вважаєте, що вони не достатньо кровью пропиталалися. Вирішили останню краплю додати?

— Наставник, але пройшла година, а ви

— Не повернувся значить помер, навіть якщо, це не так. Так як бачите живий та здоровий дійшов б і без вас, а якщо б справді істекав кров'ю дві чотирнадцятилітні мені не допоможуть — Келін відпустив їх вуха.

— Але наставник…

— Якщо хочеш собою ризикувати знімки свою червону стрічку, щоб хоча б Неру прожила цей останній місяць.

Неру на яку вже не звертали уваги раптом спробувала стати між наставником та Джеру, дещо криво, через її сліпоту.

— Це я запропонувала піти до дедліну — всі знали, що це брехня і Неру розуміла, що наставнику навіть зуби не потрібні щоб це прокусити. Дуже безглуздо, але є щось в цій дитячій самовідданості.

Керін зіткнув. Дивлячись в щирі очі Неру, він не міг продовжити їх лаяти.

— Пішли.

— Якщо в наступний раз я вас так зловлю будете останній місяць проводити в підвалі с капустою! — та злість Боліна та легко не стихла.

Не надто Келіну сподобалося це втручання виховний процес.

— Це мої діти не лізь.

Болін скривився, обнаживши свої ікла та злегка висунувши язик:

— Нібито я хочу. Якщо ці трикляті діти виконували правила, то я б зараз тренирувався, а не витрачав свій час на вас! — Болін погрозливо вказав на Джеру. Він змахнув рукою ніби намагаючись прибити та замість цього прибрав руку в кулак. Втік, щоб не прибити цих дітей та Келіна разом з ними.

— Мені так потрібен мій час, але я все одно піду за вами та буду злитися. — передражнила його Джеру.

— Джеру!

— А що він вже нас кинув! Щого б не кинути у друге!

— Ти знаешь правила!

— Але ти не вмер!

— Я міг вмерти. Кожну неделю я можу вмерти і тому до того як не закінчиться цей місяць ви повинні зоставатися в лагері! І ні в якому разі не ідіть в дедлін!

— Але ти не вмер! — зриваючись на крик знову повторила Джеру. Неру одразу обняла її ззаду заспокоюючи. А Корун протираючи віски повів їх крізь зарості до лагерю. Чим ближче день "дорослішання", тим складніше.

Бідний Ерос який сподівався при першій же нагоді нагадати про свою присутність, не знав зараз, що йому робити. Та все ж тягнути довго не можна було, тому трішки почекав поки Келін заспокоїться та подав голос.

— "Можемо спробувати познайомитися вдруге. Я Ерос."

Келін зупинився та рукою вказав дівчатам собі за спину.

— До мене!

Якийсь час вони стояли так притулившись один до одного. Келін уважно прислоховувався до оточення.

Ерос не очікував на таку реакцію. Да хоч крізь оболонку лози було відчутно його сором. Як мило.

— "Я у вас в голові, а не десь" — він протиснув це крізь зуби, які від сорому ледь не замкнулися навіки.

— "Хто ти?" — при цьому Келін почав прислухатися и к зовнішньому світу.

— "Я шпригер — тот хто пригає між світами та намагається в наукових цілях змінити хід історії" — на останньому слові він прикрив одне око від того, як це звучало занадто велично. До такої величі він не звик. Не даремно його навчили представлятися саме так.

— "Я зійшов з глузду" — Фень зітхнув та сказав вголос — Дівчата хибна тривога

— Наставнику, з вами все добре?

— Не переймейся, — з посмішкою відповів Келін — у воді об щось стукнувся та дзвенить тепер.

— "Що тобі від мене потрібно, прибулець?"

— "Не буду затягувати" — відразу після цього настала затяжна пауза. Одне діло говорити одній милій дівчині, що її парень той ще гарбуз і вона не закінчить добре, а інше говорити, що всі навколо вмруть, а твоє дитятко через це знижчить світ. Тому Ерос не витримавши ваги того що знав замовк.

А Келін відчував всі ці переживання Ероса. Хоча і зараз немолодий, по військовим міркам, наставник був не в найкращій формі, після всього цього, але порахувати, що двічі два, то чотири не було проблемою. Келін здогадався, що від чого йде.

— "Якщо ти в моїй голові через якусь янську технологію, завдяки якій вони збираються із нас зробити скот, то в них великі проблеми в відділі кадрів." — в нього ще були сили на жарти — "Чи в вас технологія не пропрацьована."

— "Я не… короче дивися." — чи то Ерос не зрозумів гумору, чи то вирішив перестрахуватися.

Зі сторони взагалі не було видно, що Келін із кимось розмовлял, чи тим паче, що перед його очима проносилися чужі спогади. Він швидко пробирася крізь зарості, та допомогав дівчатам, якщо вони подекуди затримувалися, чи оступалися.

Одне ніяк не впливало на інше, магія якась.

— "Тож бувальщины не брешуть. Ясно." — коротко прокоментував все що показав йому Эрос.

— "Ви вірите?"

Судячи по промайнувшому виразу обличчя Келіна Ерос не втримав один нав'язливий спогад.

— "Це я на твою думку, так повинен був реагувати?"

— "Пробачте, зазвичай паризитичні душі не можуть так легко віддавати спогади, але оскільки…"

— "Припини, я рад, що ти намагаєшся як умова докладніше пояснити мені все, щоб я не з'їхав з глузду, але я ще не впевнений що ти не моє примарення"

— "Добре, тоді дам про себе знати у вечері"

Після цього Келіну стало легше. Він не міг бачити, що Ерос виповз з його шкіри. О славетній Пан Б, дуже добре, що він цього не міг бачити.