Занурення

Тому, хто вигадав фразу "мовчить, як риба", слід було вирвати язика. Морський народ не просто любив поговорити, він робив це без зупинки, дуже активно та емоційно, і вкрай дратувався, коли його не слухали. Так було завжди: і до того, як Ньйорд став царем і після. Ось тільки раніше, коли він був мальком, на нього звертали менше уваги.

Зараз морський народ затихав, варто було відчути слабкий потік сили свого правителя. Навіть блазень з біло-жовтогарячим хвостом притих і відклав корал, який служив йому дудкою.

— Минув місяць із мого сходження на трон, - почав він. — І моїй дружині давно настав час прийти в море, але щось затримало її в дорозі. Я вирушаю на поверхню.

— Владико, - скарбник низько схилив голову. — Цей слуга хоче знати, хто візьме на себе роль вашого заступника.

— Мій молодший брат. Фрей.

Ньйорд мало кому довіряв, особливо членам сім'ї. Однак Фрей завжди виявляв покірність і смирення, незважаючи на хижу природу, та й старшого брата він боявся анітрохи не менше за батька.

— Для цього брата, - прогарчав Фрей, опустивши голову, - довіра повелителя - незаслужена честь.

Ньйорд зняв корону, покрутив її в пальцях. Вона була з міді, а зуби зроблені у формі бурхливих хвиль. Це було зображенням закривавленої води — символ того, як морські царі захоплювали владу.

Ньйорд недбало кинув корону. Фрей упіймав її рукою, з якої стирчали гострі плавці.

***

Варто було Лісі Лінд позбутися слідчих, лікарів і журналістів, як її з розпитуваннями про аварію корабля затягла до себе подруга. Тільки їй Лісі розповіла, як змогла врятуватися, поділилася, що тепер вона могла дихати під водою, і що її тепер неконтрольовано тягнуло в море.

Але душевні метання Еммі були не цікаві. Найбільше їй хотілося дізнатися про те, як виглядав загадковий русал.

— Ну... - Лісі відвела погляд, червоніючи. Насправді, спогади про поцілунок із русалом не давали їй спокою, і їх не могли витравити з пам'яті навіть ніжні залицяння людського юнака. — Він великий. Такий м'язистий. І, коли він мене стиснув в обіймах, здалося, що ребра тріснули.

Насправді, тієї миті з них вирвалися залишки повітря.

— У нього довге чорне волосся, блакитні очі, високі вилиці. Він... виглядав так благородно та мужньо. А ще від нього так і віяло небезпекою. Ну і... у нього біло-сірий акулячий хвіст.

— Хижак! - Емма замріяно посміхнулася. — Напевно, він якась важлива особа!

Зітхнувши, Лісі сьорбнула каву зі стаканчика.

— Ти вже подякувала йому за порятунок?

— Як я це зроблю? - Лісі схилила голову набік. — Пропонуєш знову втопитися, щоб просто поговорити з ним?

— Може, кинути листа у пляшці? З локоном твого волосся

Емма посміхалася, проте її обличчя з кожною хвилиною розмови ставало все блідішим, під очима з'являлися глибокі сірі тіні. У якийсь момент її руки затремтіли, дихання стало важким. Помітивши це, Лісі підвелася з-за столу.

— Вибач. Мені пора.

— Ліс...

— Справи, - вона посміхнулась, поправивши окуляри. — Побачимося на тижні.

Останнім часом це ставалося надто часто, тому Лісі обмежила коло спілкування лише тими людьми, які їй не подобалися. Вони швидко непритомніли, а Лісі відчувала ейфорію.

Ці здібності не дивували Лісі. Зрештою, вона могла дихати під водою — і це було набагато дивніше простого енергетичного вампіризму. До того ж, справжні русалки осушували людину повністю, перетворюючи живе тіло на муміфіковані останки. Тому певною мірою Лісі навіть раділа, що її здібності були такими непомітними.

Була ще одна проблема. Їй хотілося у море. І, пам'ятаючи палкий поцілунок русала, Лісі боялася навіть підходити близько до берега. Занадто суперечливі почуття це викликало. Для неї занурюватись у глибоку воду було надто небезпечно.

Лісі вирушила додому. Сьогодні їй нікого не хотілося бачити. Дівчина вставила ключ у дверний замок, і на її ноги потекла холодна вода.

— Якого..?

Лісі увійшла до квартири. На підлозі рівною доріжкою виблискували великі чорні та блакитні перлини.

Лісі беззвучно зачинила двері й увійшла. У квартирі хтось був — це вона зрозуміла по гучному...сопінню? У ванній шуміла вода. Ледве дихаючи від жаху, Лісі зазирнула туди. І її обличчя спалахнуло.

У маленькій ванні, підставивши голову під кран, спав величезний русал. Він звісив хвіст через борт, опустив голову на руки. Вода стікала по його шиї, рельєфних м'язах, блищала на блідій шкірі і лусці, яка переливалася під світлом.

Серце Лісі билося, як шалене, коли вона спустилася поглядом нижче і зупинила його на тому місці, де людська частина переходила в риб’ячу. У цьому образі пах чоловіка був прикритий крихітними рухливими лусочками.

— А ти красивіша, ніж я запам'ятав, - низьким, грубим голосом промовив русал, і Лісі підскочивши, приземлилась на дупу.

Він усміхнувся, задумливо розглядаючи її, безсоромно ковзаючи поглядом по тілу. Русал так відверто витріщався на Лісі, що вона мимоволі прикрилася і згорбилася, почуваючи себе голою.

— ...що ви?..

— Скучив, - відповів русал. — Чому ти й досі не в морі? Вирішила образити мене?

— Н-ні! - вона знову спалахнула. — Вибачте, але не могла ж я все кинути і вирушити туди!

— Чому?

Він сперся руками на борт ванної і випростався. Лісі відвела погляд, згоряючи від сорому. Русал не просто був гарний. Він - сама досконалість(в очах юної Лісі, яка практично не мала досвіду в спілкуванні з чоловіками).

— Я... - вона стиснула губи в лінію. Це хижак, а отже треба якнайшвидше придумати для нього виправдання. Інакше він зжере і Лісі, і всіх, хто їй дорогий. — Чекала, що ви прийдете до мене!

— ...що?

— Я ж... ну ніколи не була на глибині. А ви... а ви можете на людину перетворюватися! І явно жили серед людей.

Русал примружився і важко зітхнув від її висновків.

— Тебе як звуть?

— Л-л-лісі.

— Ну, а моє ім'я Ньйорд Кархародон, владика вод Атлантики і король бур. І я прийшов за своєю дружиною.

— ...га?

Він озирнувся.

— Живеш в акваріумі, - процідив він. — Треба було відразу скрутити тебе і забрати на дно.

Ньйорд підвівся з води, і його хвіст повільно поменшав, покрився шкірою і перетворився на дві людські ноги.

— Дикун! — Лісі вибігла з ванної, згоряючи від сорому. Все таки, Ньорд нічим не прикрився, коли прийняв людську подобу.

***

Лісі не знала, чим годувати русала, і спочатку навіть думала купити корм для рибок. Потім, залишивши його одного в квартирі, затарилася свіжими продуктами. Насправді, за допомогою цієї невигадливої рутини Лісі намагалася відволіктися, чимось зайняти себе і усвідомити те, що відбувається. І зараз їй не давала спокою одна думка.

Виходячи з дому, вона виявила на порозі чоловічий одяг. А отже Ньйорд не прийшов до неї голим і очевидно він чудово знав про норми людського суспільства, знав, що люди одягаються. Просто цьому придурку захотілося, щоби Лісі побачила його голим.

Прекрасно.

Мало того, що її "чоловік" був рибою, то він ще й риба-ексгібіціоніст!

Коли Лісі повернулася, Ньйорд сидів у діловому костюмі і від нудьги підкидав у повітрі водяні кульки. Якби цей риб був звичайною людиною, Лісі вигнала б його або викликала б поліцію. Якби він був звичайним русалом, вона б викликала військових.

Але, по-перше, це йобаний цар морів, а по-друге, Ньйорд ніби як врятував дупу дівчини. І нехай це для нього нічого не вартувало, але Лісі гинути в такому віці не хотілося. Зітхнувши, вона поставила покупки на стіл.

— Я… не знаю, що їдять русали.

— Пахне помиями.

Ньйорд запустив руки в пакети і неакуратно витрусив їхній вміст. Частину риби він викинув, від другої голосно чхнув. Русал вгризся зубами в лосося, не очистивши його від кісток. Лісі дивилася на нього, витріщивши очі.

— Будеш? - він простяг їй шматок.

— Господи, ні!

— І що ти їси? - він смикнув бровою і вказав головою на відкинуті покупки. — Не кажи, що харчуєшся помиями, як річковий рак.

— Я харчуюсь тим, чим харчуюсь! - вибухнула Лісі. — Я ж не засуджую вас за ваші звички!

— І що не так із моїми звичками? - спитав він, проковтнувши лосося, не жуючи.

Лісі зітхнула.

— Я... просто приберу вашу кімнату.

Ньйорд тільки хмикнув у відповідь.

Своєю кімнатою він так і не скористався. Цієї ночі він затяг Лісі у ванну, занурив у холодну воду і притис її своїм важким, міцним тілом. Спочатку дівчина чинила опір, лаялася і намагалася відбиватися, але швидко вибилася з сил. Ітпід водою, в обіймах морського царя, вона вперше за цілий місяць заснула міцно, спокійно, без кошмарів і раптових пробуджень.

Прокинувшись вранці, вона вирішила, що повинна дізнатися і про русалок, і про свою нову сутність більше.

***

— То тебе на березі знайшла ця недоношена ікра?

Ньйорд здалеку дивився на Ганса, який, як зауважила Лісі, був вдвічі менший за міцного і хижого морського царя. Русал теж помітив свою перевагу, і тому дивився на конкурента з неприкритою гордістю.

— Так, - зітхнула Лісі. — Ми вже місяць як зустрічаємось.

— Ну-ну.

Лісі хотіла піти назустріч до свого людського коханого, але перед цим Ньйорд схопив її за руку, притяг до себе і грубо, глибоко поцілував.

Лісі скрикнула, спробувала відштовхнути, дати відсіч, але своїми обіймами морський цар знову вибив повітря з її легень. Він цілував так, як і вперше, ніби від цього поцілунку залежало їх життя. І весь цей місяць Лісі чудово розуміла, що мріяла повторити цей поцілунок. А тепер, коли її мрія збулася, вона згорала від сорому, тремтячи від різкого і неймовірно сильного збудження.

Лісі не думала, що кінчити від поцілунку можна. Але зараз уперше в житті вона була близька до цього.

— Іди до свого Ганса, - хмикнув Ньйорд, прошепотівши це їй у губи. — Чи продовжимо?

Лісі не змогла відповісти нічого, а так хотілось заткнути цього нахабу.

— Яка прикрість, - він ковзнув рукою по її талії, притиснувши Лісі до стіни, зжав її пишну чорну косу, намотав на кулак. — Схоже, що ти зовсім недосвідчена. Невже цей слимак не зважився навчити тебе коханню?

— Я не така!

Усміхнувшись, Ньйорд зняв її окуляри і знову поцілував. Піддавшись пориву, Лісі відповіла на поцілунок: невміло, квапливо, різко. У цей момент вона втратила контроль над собою, своїм тілом, над почуттями. Тому власне й не помітила кроки, які стрімко наближалися.

— Гей! - Ганс стиснув плече Ньйорда і відштовхнув його від Лісі. — Відвали від моєї дівчини!

Він замахнувся і врізав по щелепі Ньйорда. Від сили удару русал зробив крок назад, посміхнувся і провів долонею по обличчю. Лісі скрикнула.

— Б'єш, як ніжна принцеса, - прогарчав Ньйорд. — Бити тебе у відповідь - не поважати себе.

— Мила, ходімо, - сказав хлопець, стиснувши руку дівчини.

Лісі піджала губи і зробила крок, слідуючи за Гансом. На губах вона відчувала жар від поцілунку, але набагато небезпечнішим був жар внизу живота.

І як їй тепер повертатися додому та ночувати поряд із Ньйордом?!

Найстрашніше, що після поцілунку здібності Лісі посилилися, і Ганс зомлів, не витримавши і десяти хвилин прогулянки.

***

Спочатку Лісі ввічливо просила Ньйорда розповісти про силу русалок, потім вимагала від нього відповідей, потім почала лаятися і навіть ударила морського царя, але він ніби й не помітив її крихітних кулачків.

— Я навіть із сім'єю зустрітися не можу! - схлипнула Лісі, її голос зрадницьки надломився. — Чому на тебе ці сили не діють?

Ньйорд хмикнув у відповідь на її істерику.

— Тому що я тобі дав ці сили. Тому що ти тепер належиш океану. О, і тому що люди - нижча раса.

— Тоді чому ти мені допоміг? - схлипнула Лісі. — Адже я теж людина.

— Ти справді хочеш це знати?

Лісі стиснула губи і зі злістю змахнула з лиця сльози.

— Так!

— Лісі, - він говорив так ніжно, і в його погляді було стільки турботи, що серце дівчини пропустило удар. — Акули чують кров за десятки кілометрів.

Спочатку Лісі схилила голову набік, намагаючись зрозуміти натяк Ньйорда. Потім від усвідомлення її обличчя стало червоним. Стиснувши в кулаки поділ футболки, вона відтягла його якомога нижче, прикриваючи шорти.

— Я ненавиджу бути жінкою!

— Це врятувало тобі життя.

— Іди на хер!

***

— Ти тут уже два тижні, - Лісі витерла піт з чола, прибираючи пилюку з шафи. Ньйорд без видимих зусиль тримав її на плечі. — Хіба морські царі не мають... морських справ?

— Нерест зазвичай триває місяць-півтора.

Лісі спалахнула.

— І весь цей час ми повинні були трахатись, - недбало кинув Ньйорд, — Але з тобою виявилося важко.

— І що це значить? - пробурчала Лісі.

— Що в мене є суперник, - хмикнув він, — І чим сильніше я намагаюся натиснути на тебе, тим сильніше ти чиниш опір.

Лісі відвела погляд убік, відчуваючи, як палають її обличчя, вуха, шия.

— Я тобі зовсім не подобаюся?

— Не в цьому справа! - підскочила Лісі, сидячи на плечі Ньйорда. Він спокійно стримав її. — Просто... ти... такий дикий, сильний, незрозумілий. Я боюсь.

— Чого?

— Що ти використаєш мене, - її голос пролунав тихіше, — А потім кинеш. Я читала...що акули не утворюють пари на довгий період.

Ньйорд хмикнув і опустив Лісі на підлогу, стиснув її плечі сильними руками.

— Але ж я ще й напівлюдина.

— Від цього зовсім не легше!

Лісі низько опустила голову, зминаючи в руках ганчірку. Насправді за два тижні спільного життя вона встигла звикнути до Ньйорда. До того, як він їв сиру рибу, до аури остраху, що йде від нього, до його звички мочити штани всім, хто йому не подобався. Коли Лісі вирушала на побачення з Гансом, у місті щоразу раптово починала вирувати буря. А ще він, незважаючи на грізний вигляд, тепер займався рахунками Лісі, податками, вкладами та заощадженнями. І у царя морів, у істоти, яка розплачується за покупки чорними перлами, був винятковий талант в економіці.

— Я розділив своє життя з твоїм, вийшов на поверхню в вороже лігво, терплю твого прісноводного карася, аби не завдати тобі болю, - він притиснув великим пальцем її нижню губу, — Який ще доказ моєї серйозності тобі потрібний?

Лісі переривчасто видихнула, дивлячись у ці холодні, кольору океанських глибин очі. Складно повірити, але за весь час їхнього знайомства Ньйорд багато разів виводив дівчину з себе, бентежив, дратував. Але не ображав, хоч тільки цього вона й чекала від такого здорованя.

Хоча, мабуть, найсильніше Лісі боялася того, що вона і Ньйорд належать до різних видів.

Чи до різних?

Вона так давно нормально не спілкувалася з людьми, що вже готова була вити від туги. Її друзі випарувалися, її сім'я турбується, а вона сама...

А вона сама зробила крок назустріч і стала навшпиньки, щоб обережно, несміливо поцілувати царя морів.

***

— Мені страшно.

— То не дивись, - хмикнув Ньйорд.

З цими словами він узяв свою краватку і зав'язав очі Лісі, повільно розплів довгу чорну косу дівчини. Стиснувши губи в лінію, вона стояла, бажаючи провалитися крізь землю від сорому. Ньйорд, будучи явно досвідченішим в інтимних справах, обпік поцілунком її шию, плече, губи.

І від солодкого заряду адреналіну у Лісі підкосилися ноги.

Відчуваючи її слабкість, бачачи, як вона тремтить, Ньйорд опустив дівчину на ліжко, штовхнув її в груди, змусивши лягти. Лісі перестала дихати, коли рукою він ковзнув їй під майку, пробрався вгору животом.

— Ти така м'яка, - прошепотів Ньйорд, провівши язиком по шкірі трохи нижче пупка. Лісі ахнула. — Тебе приємно торкатися.

З цими словами він стиснув її груди, міцними кігтями відтягнувши сосок під тканиною ліфчика. Від такої грубої, незвичної і разом з цим приємної ласки Лісі голосно простогнала.

— О, то ти криклива, - по голосу було чути, як він усміхався.

— Це... погано?

— Ні, - кігтями він ковзав її животом, змушуючи здригатися від лоскоту. — Ненавиджу кінчати в гробовій тиші.

— З…збочинець!

— О так, - Ньйорд потерся носом об її голий живіт, прикусив чутливу шкіру. — Твоя невинність викликає лише одне бажання - позбавити тебе її.

Лісі стиснула губи в лінію, пальцями вчепившись у простирадло. До болю повільно і обережно Ньйорд стягував з неї одяг, покриваючи оголену шкіру поцілунками, укусами, легенько дряпаючи грубими лусочками. Коли дівчина спробувала прикрити голі груди, русал схопив її руки і грубо притис їх до ліжка, припавши губами до чутливого соска, обводячи язиком ореол. Лісі дихала важко, надсадно, хрипко, здригаючись і згинаючись. Ньйорд лежав на ній, і їй було приємно вкотре відчути вагу його тіла, відчувати електричні розряди від кожного дотику.

Його руки вивчали її. Ніколи раніше Лісі не відчувала себе такою бажаною, ніколи до цього моменту вона не відчувала такої пристрасті, ніколи так сильно не збуджувалася. Тому, коли Ньйорд знову поцілував її своїм магічним поцілунком, дівчина скрикнула, вигнулась і затремтіла в його руках, здригаючись від спазмів оргазму.

Обличчя Лісі, до того палаюче, тепер могло обпекти будь-кого, хто доторкнувся б до нього.

— А я думав, - з глузуванням прошепотів Ньйорд. Він водив по внутрішній частині її стегна чимось гарячим, твердим та великим. І це явно був не палець, — Якже тебе змочити...

Лісі не знайшлась з відповіддю, потопаючи від сорому.

— А ти хотіла мене навіть сильніше, ніж я тебе, - сказавши це, він провів цим самим предметом вздовж вологих губ, розсовуючи їх. Лісі мимоволі завмерла, підібгавши ноги. — Мені навіть приємно.

— Замов…!

Ньйорд обірвав її на півслові, змусивши Лісі замовкнути одним глибоким, різким поштовхом.

Дівчина знала, що перший секс для неї буде болючим, була морально готова до неприємних відчуттів там, де їх раніше не було. Але, що найсильніше її здивувало, їй подобалося. Подобалися різкі, грубі поштовхи, подобалося відчувати його уривчасте дихання, подобалося бути з кимось у такій незвичній близькості. І щось підказувало, що секс у морі буде для Лісі чимось ще більш неймовірним. Особливо тому, що Ньйорд прийме свій справжній образ.

Але, перш ніж вони вирушили у воду, Ньйорд "тренував" Лісі щодня, доки вона не почала скрикувати не лише від болю.

***

Через гормональний сплеск тіло Лісі трохи змінилося. Груди стали більшими (і при кожній нагоді Ньйорд лапав її), талія – зробилась вужчою, стегна - більш округлими, шкіра набула здорового відтінку.

Деколи Лісі дивилася в дзеркало і соромилася своєї краси. І за такі думки Ньйорд називав її дурненькою. Хода теж змінилася - стала легшою, граційнішою, жіночнішою. Лісі останнім часом подобалося думати, що її ноги в якийсь момент перетворяться на такий самий сильний і гнучкий хвіст, як у морського царя.

Для першого відправлення в море вона ретельно вибирала купальник, але зупинилася на простенькому білому, що майже нічого не приховує. Його Лісі розцінювала, як весільну сукню.

Для першого плавання вони вибрали відокремлений берег далеко від міста.

Лісі скинула одяг, залишила його на піску і перевела погляд на Ньйорда, оцінюючи його реакцію на купальник.

— Може, мені варто було знайти собі сукню?

— Що б ти не знайшла, - усміхнувся він, пальцями відтягнувши лямку ліфчика, а потім відпустив із гучним хлопком, — Мені найбільше подобається бачити тебе голою.

Лісі хотіла було обуритися, але Ньйорд м'яко поцілував її, пальцями приспустивши ліфчик, оголивши затверділі соски. Вкотре її невдоволення миттєво змінилося палаючим бажанням.

— Нечесно, - простогнала вона.

— Ну тоді, - прошепотів він, грайливо прикусивши її нижню губу. — Помстися мені.

Раніше Лісі розгубилася б. Тепер, стиснувши губи в лінію, вона подивилася з викликом у вічі Ньйорда. І, не кажучи ні слова, опустилася перед ним навколішки. Ньйорд завмер, з цікавістю схиливши голову набік, потім усміхнувся, коли вона розстебнула ремінь його штанів і приспустила їх.

— Як брудно, Лісі, - він провів кігтем по її обличчю, прибрав волосся за вухо.

— Хочу ... спробувати тебе на смак, - вона постаралася виглядати розслабленою і грайливою, пальцями стиснувши напружений член. — До того, як ми ввійдемо в море. Потім ти станеш солоним.

Він розреготався. Лісі теж усміхнулася, вдивляючись у його обличчя. І з подивом для себе виявила, що їй подобається бачити його таким щасливим, таким задоволеним, бачити його... своїм.

Вона обережно провела язиком вздовж товстого члена, ковзнула по ньому губами, боячись зробити боляче, провела пальцями, вперше так детально вивчаючи. Їй хотілося трохи пограти з ним, дослідити. Обхопивши губами голівку, вона обвела її язиком, притиснула до піднебіння, засунула за щоку. Ньйорд ніжно стиснув її волосся на потилиці і мимоволі штовхнувся вперед.

Лісі стискала його вологими жаркими губами, невміло, повільно штовхаючись головою. Ньйорд був напружений, він дихав важко і надсадно, і від сильного збудження на його тілі почали з’являтися грубі лусочки. Якоїсь миті він не витримав і штовхнувся так глибоко, що Лісі не стримала кашлю, давлячись. З очей потекли сльози.

Вона відсторонилася, побачивши, що Ньйорд уже забувся, почав штовхатися частіше, різкіше, грубіше. Лісі посміхнулася, пальцем витерши слину з губ. У його погляді вона побачила здивування, а з горла царя вирвалося розчароване зітхання.

— У морі, любий, - вона грайливо повела плечем. — Візьми мене у своїй справжній подобі.

Дівчина побігла у воду, грайливо виляючи стегнами. Ньйорд, не відразу зрозумівши, спершу спіткнувся через свої спущені штани, потім відкинув їх, зірвав із себе сорочку і рвонув за дружиною. Вони були до пояса у воді, коли він наздогнав її, повалив на дно, вчепився кігтистими руками в тіло. Але не ввійшов. Спочатку він прикусив шкіру шиї, залишаючи сліди своєї грубої ласки, вп'явся поцілунками в груди, спустився до розпалених складочок.

Його хвіст без кінця звивався, захоплюючи їх далі в море, туди, де течії відчувалися сильніше, де було чистіше і холодніше. І лише місячне сяйво освітлювало кораловий риф.

Лісі скрикнула, коли він зупинився крізь тканину трусиків вп'явшись їй у клітор, язиком почав виводити хитромудрі візерунки на чутливій плоті. Раніше вона соромилася своїх гучних стогонів, тепер же Ньйорд навмисно робив їй так добре, щоб не могла стриматись. Лісі стиснула пальцями його пишне волосся, а русал у відповідь відсунув у бік її трусики і проник язиком між губ, носом зачіпаючи клітор.

Його ласки були то різкими і швидкими, то сповільнювалися, коли Лісі була готова ось-ось закінчити. Це було теж рисою характеру Ньйорда — він мстивий, і в ліжку це набувало максимально витонченого характеру.

Якоїсь миті русал відсторонився, піднявся поцілунками вище і, стиснувши Лісі сильними руками, увійшов в неї. Ньйорд загарчав, коли вона обхопила його стегнами, вп'явся в груди поцілунками. Вона відчувала, як рухається його хвіст, тому їй здавалося, ніби Ньйорд з кожним поштовхом намагався проникнути грубіше і глибше. Секс став більш лютим, диким, тваринним.

І з кожним поштовхом, відчуваючи в собі слизькі лусочки його члена, Лісі божеволіла від задоволення. Вона була маленькою, ніжною і тендітною, і їй чомусь подобалося, коли Ньйорд брав її, як суку.

Він затискав її в риф, не дозволяв ворухнутися і відсторонитися, щоб перевести дух, тягнув за волосся, впивався пазурами. Лісі скінчила набагато раніше від свого чоловіка. І відчувати оргазм на дні моря, на очах у інших русалок, було приголомшливо.

Ньйорд перевернув її, притиснув животом до рифу, увійшов ззаду. Ця поза щоразу бентежила Лісі, тому що ниючий біль від великого члена ставав нестерпним. Однак зараз вона не була проти. Рукою Ньйорд жваво пестив її клітор.

— Стогни, - прошепотів він, закопавшись пальцями в її волосся. — Моли про помилування.

Лісі вчепилася пальцями в тверді корали, відчуваючи, що ось-ось кінчить від цієї легкої садо-мазохістської гри.

— Мій король! Прошу тебе…

— Не чую, - він провів язиком вздовж її шиї, — Брудна людська дівка. Чого ти хочеш?

Вона відкрила рот, хапаючи солону воду замість повітря.

— Королю... ще... Благаю, глибше! Благаю! Благаю!

Ньйорд вдавив її головою в корали. І його поштовхи стали ще різкішими, ще швидшими, а член всередині відчутно пульсував. Русал гарчав, коли стиснув її сідниці і бурхливо скінчив одночасно з дружиною.

***

На сушу Лісі більше не хотілося повертатись. У воді вона почувала себе вільно, без сорому, та й своїми силами вона не могла завдати комусь шкоди. І нехай хвіст у дівчини так і не виріс, русалки прийняли її як рідну. Більше того, в місті русалок було достатньо потопельників, тож раса дружини морського царя не стала чимось жахливим. Хвіст не виріс, але Лісі через це й не переживала. Та й Ньйорд не дозволяв їй комплексувати через свою людську природу.

Незабаром після першого разу в морі Лісі дізналася про вагітність. І, коли за два роки народився маленький принц, дівчина і думати про поверхню перестала.