Підслухано в барі

Підслухано у барі

Бар. Весна. Час кохання…та негроні або космополітену.

Перед панорамними вікнами закладу стоїть пані. Смуток, роздратування і злість – це все що, можна зчитати по її поведінці. Бере телефон, щось швидко друкує, зупиняється, чекає. Блокує телефон. Кладе до своєї сумки.

Її руде волосся показують їй напрямок до вирішення. Віють у сторону бару, де ввімкнена притуплена жовте підсвічування і грає легкий джаз.

- Хлопець не прийшов – каже хлопець, за баром, протираючи бокали для вина, ніби відчуваючи, що зараз її чорні ботильйони попливуть прям до стійки і їх хазяйка замовить вино, червоне, напевно.

- Ставлю ставку, що вийде вона остання – зробив висновок чоловік у білій сорочці, явно після важкого дня, бо піджак висів на стільці, а верхні два ґудзики розстібані. Чорне вкладене вороняче волосся – це все, що нагадувало про якусь стабільність.

Так воно і сталось. Панянка пройшла до стійки повільно озираючись по столиках, обираючи чи жертву чи просто вільний столик.

- Вітаю! Щось бажаєте?

- Так, будь ласка, маргариту.

Бармен, зробив вигляд, що не здивований, але вже змінив думку, щодо цієї леді, яка пішла до столика у самому центрі.

- Вона не чекала нікого – готуючи коктейль, каже хлопець чоловіку з віскі

- З чого ти взяв?

- Замовила маргариту і обрала столик прямо посередині, а значить хоче уваги та знайомства. Дівчата, які обирають цей коктейль, дуже хитрі та є в них якась загадка, а ще вони ніколи не зроблять перший крок до знайомства.

- І як по твоєму розгадати жінку? – іронічно запитав чоловік

- Замовити їй біле вино, так можна показати, що ви просто її пригостили без підтексту і подивитися на її реакцію. Біле вино про прозорість, але про прозорість без прозорості, якщо ви розумієте про що я.

- Не дуже, якщо чесно

І поки бармен пішов приймати замовлення. Чоловік, заінтригований поведінкою дівчини, вирішив непомітно подивитись через плече, у її сторону. Напрочуд, вона виглядала, неперевершено. Густі руді локони. Кругленьке обличчя. І великі сині очі. Біла довга трикотажна сукня.

Дзеленчить телефон. Він піднімає трубку.

- Так…пам’ятаю…роботи багато, приїду прямо перед сьомою годиною, перед початком…так, давай – закінчив чоловік, поставив будильник на без 18.40.

- Дружина? – спитав бармен, готуючи якийсь коктейль

- Не дай Бог. Зустрічаємось два тижні, а відчуття ніби не з жінкою, а з другою мамою живу. Захотіла кудись сходити, ось йдемо на виставу ввечері.

Махнув головою хлопець типу «зрозуміло» і протираючи бокал, зиркнув на ту дівчину позаду чоловіка, до якої вже хтось підсів.

- Вона його відшиє – каже він

Чоловік допиває свою порцію віскі. Обертається на столик по центру. Хлопчина, якому тільки-но, перевалило за вісімнадцять, і думаючий, що вже дорослий, і яйця в нього ого-ого, вирішив зараз використати підкати, на які ведуться тільки дівчата однолітки, або молодші. Двоє з бару спостерігають, як вона сміється чи з то жарту, чи з невдалого підкату. Ямочки. Чоловік у білій сорочці, вже не зводячи свої сірі очі з її вуст, і дива на щічках.

- Що ти там казав про вино? – питає чоловік у бармена, який протирав свою робочу зону

- Як тільки офіціант принесе вино і покаже у вашу сторону, тут треба бути дуже обережним: не дуже всміхатися, щоб не здатися дурним, і не бути сильно серйозним, щоб не злякати...

- Добре, я зрозумів, давай вино за той столик від мене

- Зробимо

Серце чоловіка почало нервово калатати. Руки пітніють. Давно він не знайомився так з дівчатами. Офіціантка ставить бокал на піднос. Йде. Чоловік нерішуче обертається у сторону столика, де досі сидить той перець. Офіціантка ставить бокал. Всміхається і киває у сторону чоловіка. Сині очі дивляться прямо в його. Віддвигає допиту маргариту. Надпиває елегантно білого, дивлячись прямо в очі чоловіка. Повертається до хлопця. Щось каже йому. Він уходить.

- Ну а зараз, можете, підсісти до неї, вона показала, що готова з вами познайомитись

Чоловік бере телефон, піджак і йде до столика.

- Вітаю, ви не проти?

- Ні, сідайте – всміхається вона

Вона звертає увагу на його масивні руки і груди. Її закинута нога легенько, наче не спеціально торкається його ноги.

Вони познайомились. Софія. Єгор.

- Ви на когось чекаєте?

- Ні, я в вашому місті по справах

І вона розповіла, що відкриває тут філію своїх ресторанів. А була розлючена через те, що партнер відмінив зустріч у цьому барі. Він розповів, що він має свою агенцію по нерухомості. Від роботи вони перейшли до студентських років, які проходили у цьому місті. Виявилося, що вони жили, в одному гуртожитку. І так ці двоє пересіли до вікна. Він накинув на неї свій піджак. Вона сміялась з його казусних ситуацій. Вони вже пили каву, заїдали круасанами. На них дивився чоловік за барною стійкою, його зміна вже закінчувалась. Він посміхнувся, радіючи, що ці двоє проведуть добре вечір, а завтра на вечерю замовлять піцу.

Дзеленькає телефон. 6.40.

- Слухай, які в тебе плани зараз? – не довго думаючи, запитав чоловік

- Зараз? Якщо в тебе нема ідей, то поїду у готель чи…

- Ходімо в театр – перебив її Єгор

- Із задоволенням

Вони виходять. Під’їзжає таксі, яке вони замовили ще в барі. По дорозі в театр він пише «Вибач, але театр треба відкласти. Буду пізно.». Звісно, він думав про те, що після театру, вони ще погуляють до ночі, і він повернеться десь о 3й ночі додому.

Єгор спеціально придбав квитки на останньому ряду в партері, щоб можна було чимось зайнятися чи роботою чи просто поспати і нікому не заважати. Вони залишили свій верхній одяг у роздягальні. І прямуючи, до зали, чоловік міг більше розгледіти тендітні пропорції, які блискуче підкреслювала сукня.

Він думав про те, що дурні ті класики, які внушили, що не існує кохання з першого погляду.

Ось воно. Вимкнув телефон. Подав її руку, і поки вона розглядала буклет, він думав, що завтра її надішле букет, а якщо не вгадає з квітами, то готовий відправляти кожен день нові і нові, поки не влучить у ціль. Він дивився на неї, на її ямочки. І, навіть, на мить замислився про те, що не думав не з жодних із жінок, про сім'ю…про майбутнє.

Вистава почалась. Людей було мало, зрозуміло, бо вечір вівторка. Із освітлення залишилися тільки прожектори.

Софія закинула ножку, щоб оголити свою праву ногу і продемонструвати свої чорні панчохи, які було видно через проріз у сукні. Чоловік спочатку не звернув уваги, але...ось вона бере його руку і кладе собі на ногу. Серцебиття пришвидшилось. Єгор не розумів, що відбувається, але і не протистояв. Вона вела його рукою від коліна і до того місця, де закінчується ажур.

На задніх містах стало спекотніше.

Вона спрямовує його руку ще вище. Він облизує нижню губу. І його пальці торкаються її трусиків. Вона заводить під них. І далі він обертається, щоб переконатися, що позаду і збоку всі заінтересовані тим, що на сцені, а не на місцях номер 68 і 69.

Його пальці починають діяти. Ковзають, набирають темп. Дивиться як вона дивиться на нього, прямо в очі, від цього він отримує задоволення. Вона хоче кінчити, прямо дивлячись йому в очі. Неперевершено. Але він, не дає їй це зробити, він замідляє темп. Вираз її обличчя змінюється. Вона приняла його гру. Руками швиденько нащупує його ремінь. Секунда. І голова її зникла за його сидінням. Він кінчить прямо зараз. Але...ні. Паморочиться у голові від задоволення, руки стискають підлокітник, а очі закриті. Секунда. Дві. І його руки піднімають її голову.

- Поїхали звідси - нашептав їй на вухо чоловік, зі збитим диханням.

Так добре, що таксі не встигли роз’їхатись. Сідають у таксі. Софія називає адресу готелю. Вони не стримуються. Їх губи сплітаються. Спочатку ніжно. Потім це переростає у наполегливість та жадність. Його руки гуляли по її тілу, по талії, бедрам.

Двері номера відкриваються. І вони не стримають один одного. Софія, прижата до стіни, розстібує сорочку. Руки торкаються оголеного торсу. Шкіра його тепла.

Він цілує її шию, паралельно знімає сукню. Кінчиком язика лащить сосок. Знімає трусики. І спускається вниз, де не закінчив справу. Але і тут не дає закінчити.

Спочатку вони зроблять це в коридорі, дивлячись прямо в очі. Потім перейдуть на ліжко. Вони закінчать свої справи тричі. Їм будуть дзвонити с ресепшн через скарги сусідів.

Ранок. Душ. Він збирається на роботу.

- Сьогодні закінчу справи по раніше, до 10. І ми пообідаємо разом. А зараз я замовив тобі сніданок. Ввечері я заїду за тобою.

І він ніжно поцілував її. Софія весь час посміхалась, поки слідкувала за тим, як він збирається і як він дивиться на неї. У погляді його був захват від цієї пані і ніжність, і…може, навіть, закоханість…кохання.

Коли він пішов. Вона взяла листок і написала:

Ми зустрілись щоб знайти одне діло

Ми зустрілись не для розмов, не для побачень

Не для квітів та театрів

Ми зустрілись заради одного діла

Діла, яким можна назвати "смузі"

Так...ми зустрілися щоб винайти власний рецепт

Рецепт трьох П

Подих

Піт

Поцілунки

Твоя Софі

Вона залишить цей листок у адміністраторки, котра передасть це чоловіку, який буде шукати дівчину з рудим волоссям, синіми очима і з блискучими ямочками.

Все таки, бармен був правий.