Різдвяне диво діда Назара

Старий чоловік зіщулився од вітру, кутаючись в діряве пальто. У волонтерському центрі зараз тепло. Либонь кутею пригощають, може навіть медовою… Він піде туди пізніше. А зараз йому треба бути тут, на мосту. На мосту до минулого, зовсім іншого життя.

Спогади гріли куди краще за стареньке пальто, розливаючись всередині щемливим теплом. Він згадував дружину, як жили втрьох із сином Льошою. Як син ріс, а потім в їхньому житті з’явилось справжнє диво — донечка Нюточка. Коли вже і не чекали, а вона з’явилась. Напередодні Різдва, їхнє маленьке диво, пізня дитина, світло у віконечку.

На вулиці почало сніжити, та старий безхатько усміхався, знов проживаючи безцінні моменти життя. Він стояв на їхньому з Нюточкою улюбленому місці та чекав на появу Різдвяної Зірки. Дід Назар не знав її справжнє ім’я. Для них з донькою то була Різдвяна Зірка, що виконує найзаповітніше бажання.

Щасливі спогади поступово змінились сумними. Спочатку померла кохана. Далі син привів додому жінку. Вона швидко встановила у хаті власні порядки, чоловік й слова не міг їй сказати. Всі мали робити як невістці треба, інакше бути біді. Дід Назар зі своїм м’яким характером не дуже-то сперечався, якщо справа не стосувалася Нюточки. Її він ніколи не дозволяв ображати.

Донечка закінчила школу та схотіла за кордон поїхати, вчитися далі. Ох і скандал влаштувала невістка! Вона ж бо хотіла, аби дівчина її дітей гляділа, а тут таке. Волала, що не дадуть вони з чоловіком ані копійчини, щоб Анька бозна-де вешталась. Дід Назар тоді зібрав усе що міг, аби донечка від своєї мрії не відмовилась.

Без Нюти вдома стало зовсім порожньо та непривітно. Він жив від розмови до розмови, аж доки невістка не влаштувала черговий скандал. На її думку, дівчина мала їм грошей відсилати, адже за кордоном усі жирують, не те що вони тут. А які там гроші у студентки? Після грандіозної сварки заборонила невістка всім із Нютою спілкуватися. А далі вже зовсім оскаженіла: почала до старого чоловіка на рівному місці чіплятися. Аж доки з хати зовсім не вижила.

Дід Назар не тримав на неї зла. Най живе як знає, Бог їй суддя. Єдине, чого хотів всією душею, аби в Нюточки все було добре. Вже п’ять років минуло, як отримав від неї останню звісточку. Як там вона, його донечка? Сама-самісінька у чужій країні. Чи має що поїсти, чи хтось, бува, не ображає? На небі засяяла Різдвяна Зірка. Дід Назар загадав бажання: аби його Нюточка була щаслива.

Він не чув, як тихо під’їхала машина, все дивився на зірочку, що яскраво сяяла на темному небі. З машини вийшла тендітна фігурка та побігла крізь сніжне марево до самотньої постаті.

— Тату! — дід Назар полохливо озирнувся. Молода жінка завмерла за кілька кроків до нього. На її обличчі діамантами виблискували сльозинки.

— Нюточка, — він похитнувся та схопився за серце.

Старий чоловік сором’язливо сидів у куточку та пив гарячу каву з донькою та її нареченим. А Нюточка розповідала про все на світі. Як жила ці роки, як сумувала за своїм татком. Як вирішила помиритися з братом та його дружиною. Як накупила подарунків та відправилась на Батьківщину. Як наречений поїхав із нею, аби просити руки коханої. Як не застала вдома свого батька та поїхала шукати. І знайшла, на їхньому улюбленому місці. А потім слухала розповідь тата про важке життя на вулиці та тихенько плакала.

Біля волонтерського центру “Надія” зупинилась машина. Повнісінька подарунків, теплого одягу, фруктів. Безхатьки обступили діда Назара та гостів, що привезли до них справжнє свято. Потім їли різдвяну кутю з медом та родзинками, слухали історію, як до старого чоловіка приїхала його донечка. І вірили, що в житті є місце для справжнього дива.