Ніч яка змінила життя

Кожного ранку оде і те ж, встати, поголитись, вдягтись і підти на роботу. А сніданок? Зпитаєте ви. А сніданіданку вже років зо п'ять не було, Олексій на нього вже давно забив, іноді навіть подумував що навіть голитись то зайва справа...

Колись він намагався бути ютюбером, потім перекладав мангу, але час ішов і дитячі забавки не приносили найголовнішого, фінансів. Тому він відправився в айті компанію і знайшов собі вакансію по душі. Зайнявся спортом, оновив гардероб і багато зламаних побутових речей, які раніше він намагався воскрешати десятки разів, за часту успішно.

Але нові фінансові можливості так і не принесли йому бажане, адже гроші не гасять відчуття самотності, навіть заняття спортом не виправили цю ситуацію. Він навіть подумував знову почати здавати частину своєї квартири в оренду, тільки щоб не залишатись на самоті.

Одного разу, стоячи перед зеркалом, чоловік в окулярах, спортивної статури з доволі симпатичним обличчям і добре оплачуваною роботою, якого побачив Олексій у відображенні, задав собі питання.

- Чому? Чому я, той хто так старається бути вічливим, справедливим, працьовитим, приклавши стільки зусиль для вдосконалення себе, досі не знайшов супутницю по житті?

Не те щоб жінки на нього зовсім не звертали увагу, просто він не любив шумні компанії, тому бари і клуби обходив стороною а знайомства які все ж відбувались, носили характер суто робочих відносин. Проблем додавало й те що сам Олексій не курив і не полюбляв випивку, тому супутницю по життю він бачив також без шкідливих звичок.

З часом він перестав займатись спортом, снідати і бігати кожного ранку. Як би не ледь живий чат, який залишився від минулої кар'єри ютюбера, то він по вечорах залишався б зовсім сам.

І от, як завжди кинувши кривий погляд в дзеркало, на своє відображення, хоч і досі красивого, проте вже трохи запустившого себе чоловіка, наш герой відправився на роботу.

Прибувши на місце він побачив дівчину, яку в думках називав "першою красунею фірми", сповільнивши ходу Олексій вирішив трохи насолодитись цим моментом.

Молода й струнка бугалтерша, як завжди в цей час, пила каву з подругами біля невеличкого балкончику, усаженого горщиками з різноманітними квітами. Вона сиділа біля вікна і вранішнє сонце пробившись крізь густіх зарості рослин, ніжно пестило її біляве, кучеряве волосся, яке відблискувало в тонких промінцях золотавим сяйвом, утворюючи яскравий ангельський ореол навколо округлого, миленького обличчя, помада аметистового кольору ідеально доповнювала пурпуровий піджачок, який обережно обіймав її тиндітні плечі і немов би підкреслював плавні овали грудей, контур яких безуспішно намагався сховатись під білосніжною блузкою. Милуючись неземною красою жінки, Олексій поглянув у її блакитні, як чисте небо в сонячний день очі, злегка опущені віки якіх, виказували чи то втому від буденності, чи то сум не здійсненої мрії.

Невстигувши повністю поринути підсвідомістю в цій красі, він зрозумів що погляд дами напралений прямісінько на нього.

Немов удар близкавки пронісся крізь усе тіло, на мить все зацепеніло, мозок затуманило, з грудей як розпеченим вугіллям вирвалась хвиля жару, вона пронеслась тілом, відразу за нею проступив холодний піт, пришвидшений стук серця віддавався у вухах барабанним стуком. Швитко взявши себе в руки він прискорив ходу, проте для того щоб відвести погляд довелось прикласти набагато більше зусиль, а про те щоб зібрати думки до купи можна було лише мріяти.

- Вона помітила. Вона помітита як я на неї дивлюсь, тепер напевне подумає що я за нею слідкую.

Подумав він і поспішаючи до свого робочого місця, ледь не налетів на знайомого колегу.

- Агов, Льош куди ти так поспіщаєш?

- Та цей, треба дещо допрацювати до початку робочого дня.

- Та заспокойся ти, робота нікуди не втече. Ти чув останні новини?

- Якіще новини?

Здивувався Олексій і користуючись паузою, шведенько почав наводити порядок в голові, намагаючись викинути всі зайві думки і заспокоїтись.

- Ех ти. - протягнув колега і піднявши палець ледь не урочистим голосом продовжив.- У Віки з'явився новий залицяльник!

- Дай вгадаю, вона його відшила, знову, як завжди. - майже без емоційно відповів він.

- Ну тут нічого нового, цікавинка в тому що на цей раз залицяльником виявився шеф відділу продажу! Ти представляєш? Сам шеф продажу! І навіть його, при чому відшила відразу, немов відрізала. Все ж, напевне чутки правдиві і вона нетрадиційної оріїнтації.

- Ви мужики мене дивуєте. Яка вам різниця до її особистого життя? Ну відшила тай відшила, вам то точно нічого не світе. А ти Саня! -сердито наголосив Олексій і тикнув в сторону колеги пальцем. -Ти взагалі одружений.

Не дочекавшись відповіді він продовжив свою подорож до робочого місця, несвідомо глянувши на красуню, якою він милувався менше хвилини тому і яка являлась тією самою, неприступною Вікторією.

Вона сиділа на тому ж місці, тримаючи маленьку філіжанку кави, витонченими, немов творіння античного скульптора, пальцями з довгими якраво червоними нігтями. Тепер її погляд був спрямований на подругу і можнабуло без остраху помилуватись милою посмішкою на її тендітних устах.

Ця подорож тривала не довго, проте дала час трохи заспокоїтись і зібрати думки в купу. Усівшись на своє робоче місце, Олексій поринув у мрійливе забуття, він згадував моменти з життя коли йому вдалось поспілкуватись з Вікторією, хоч їх було не багато але кожен з них був для нього дуже цінний і надійно зберігався глибоко в серці.

Йому згадувалось як він ремонтував офісну кавоварку і саме тоді, він познайомився з крадійкою свого спокою, розмова була цілком буденна, але навіть так, він радів що його уміння, з часів коли не було за що купити нову побутову техніку і її доводилось ремонтувати самому, дали йому змогу провести таку незабутню бесіду.

Також він згадував моменти обслуговування офісного принтера, тоді як волею долі, Вікторії кожного разу треба було перексерити як мініму кілька паперів, ті бесіди вже були більш особистими але все ж буденними, він уже й не міг згадати про що саме вони розмовляли і це його сильно засмутило. Потім згадалась сьогоднішня розмова і це його взагалі загнало в смуток. В його думках розпочався монолог.

- Ну і? Про що ти взагалі думаєш? Вона навіть начальника відділу продажу відшила, ти то їй навіщо здався? Думаєш якщо в один дощовий день підвіз її додому то в тебе є шанс? Така красуня має стільки залицяльників як продавців на ринку, а той ринок великий...

Аж тут, звідки не візьмись, прозвучав голос начальника.

- Олексій Євгенович, вибачай що відриваю від роботи, але у відділі бугалтерії знов щось вчудили з принтером, без тебе там ніяк. -потім в пів голоса, зморено додав.- Вони мене колись доконають.

- Добре!

Відповів Олексій, після чого уважно спостерігав як бос повертається в свій кабінет, потім глянув на телефон перевірити котра година і його знов кинуло в холодний піт. Він вже годину отак сидів і замріяно байдикував, навіть комп'ютер не увімкнув, якби бос підійшов блище до перегородки і помітив це, то йому було б непереливки. Зібравшись з думками, він відправився у відділ бугалтерії, попередньо увімкнувши комп'ютер.

Він не був ремонтником і тим більше не числився ним, його роботою був вебдизайн але пілся того як начальник дізнався про успішний ремонт кавоварки, почав ганяти по всіх дрібних поломках, а Олексій був не проти, всеж окрім такої бажаної можливості знову зустрітись з Вікторією, до зарплати додавалась невеличка премія. Начальнику ж було вигідно доплачувати за подібну роботу своєму робітнику, замість дорогого виклику майстра заради якоїсь дрібниці.

По дорозі в бугалтерію, до голови бідолахи знов закралась неприємна думка, тепер він почав боятись що там буде та, на котру він не так давно задивлявся і він незнав як тепер себе вести. По прибуттю його побоювання не справдились, молода красуня із зовнішністю ангела, сиділа перед монітором і ритмічно стукотіла по клавіатурі.

Взявшись за справу майстра, олексій превірив роботу ксерокса, після чого оглянув його і знайшов проблему, олівець заблокував один із шківів.

- І як він туди потрапляє? - прошептав він собі.- Це ж уже не в перше. Починає здаватись що це якась спланована диверсія.... Ну все ж мені за це доплачують.

Знизавши плечима він скинув піджак і поліз знімати задню кришку ксерокса, аби дістати диверсанта.

- Привіт! - прозвучав мелодійний голос Вікторії.- Ти прийшов нас рятувати?

Олексій сидів в себе на п'ятках, підставивши під коліна картоку від упаковки паперу. Виглянувши з під апарату, він був трохи притрушений багаторічним пилом і спантеличений несподіваною промовою.

- А? Так, бос сказав що у вас тут поломка, от я й прийшов.

Перед його очима сяяла постать в пурпуровому піджачку й того ж кольору вузькій сіпідниці до коліна, що сиділа на столику біля кавомашини й тримала кілька папірців. Її ніжки в білих колготках були переплетені між собою, додаючи пікантності і в той же час зберігаючи таємницю можливих краєвидів а кроваво червоні балетки немов манили й закликали звернути увагу на саме сокровенне.

Затримавшись на секунду він знов схилився перед відкритою кришкою принтера, так не поглянувши жінці в очі, й просунувши руку в середину додав.

- Тут знову олівець застряг, дізнатись би хто його сюди впхав і навіщо....

- Напевне той хто це зробив, мав свої цілі. - відповіла жінка, немов не заперечуючи що це було навмисно.- Але яка різниця? Все ж потрібно виходити з того що ми на разі маємо.

- Зламаний принтер, ми маємо.

- Інколи потрібно цінувати і такі моменти життя. - з легка різким голосом промовила вона.- Все ж навіть в таких ситуаціях є й приємні моменти.

- Згоден! - завзято відповів він. - Все ж мені за такі ремонти додають преміальних!

- Дурень!

Відповіла йому вікторія, потім зімняла кілька папірців які були в неї в руках й щосили кинула в молодика, після чого швитким кроком пішла до свого робочого місця.

- Що це з нею?

Подумав олексій закриваючи кришку ксероксу, потім взявши олівець як тровей, направився до виходу по дорозі підіброаши грудку папірців що в нього кинула красуня.

Ішовши назад він хтів їх викинути в смітник, але завагася і нерішуче поклав до кишені.

На робочому місці його чекав повний завал, "І коли я повинен все це встинути зробити?" думав він. Всеж до кінця робочого дня, хоч і зморений але задоволений повним обсягом виконаної роботи, направився додому.

Уже дома, роздягаючись він помітив щось в кишені піджака, то був комок паперів що кинула у нього Вікторія, розгорнувши їх, чоловік здивувався.

Окрім кількох заповнених папірців з великим написом по діагоналі "Зразок", там було ще зо п'ять абсолютно пустих аркушів і квиток в кінотеатр, з вказаними датою й часом сеанса, а також назвою фільма.

- "Зустрі під північним сяйвом" -прочитав Олексій- І що то за фільм такий? Звучить як типічний фільм про прибульців...

До наміченого в квитку сеансу, залишалось трохи більше трьох годин, і наш герой вирішив поки що задовольнити забаганку свого бурчащого шлунку.

Весь той час що він розігрівав і їв вчорашні макарони, його очі поглядали на непримітний квиток, який з далека можна було сплутати з чеком, а в голові все прокручувались сценарії як так могло статись.

Сценарій який передбачав, що вона випадково загубила в паперах квиток, ніяк не пояснював чому купа папірців були пусті і навіщо їй взагалі ксерети зразки документів.

Інший сценарій, де жінка просто спутала папери і взяла не ті що були потрібні, хоч і задовольняв багато питань, але все ж не давав відповідь на те чому красуня так себе вела.

Зімяти папери, якими б вони не були, та ще й жбурнути їх в колегу, яке цьому може бути пояснення?

І кожного разу його думка поверталась до одного й того ж варіанту.

- Невже вона хотіла запросити мене в кіно? Та ні, точно не мене. Але як тоді все це пояснити? А чи потрібно взагалі це пояснювати? Можливо краще подумати, що мені робити?

Не довго вагаючись, Олексій встав із за столу і промовивши фразу "Пан або пропав" почав збиратись в кінотеатер, адреса якого дрібним шрифтом була написана на звороті квитка.

В процесі підготовки, він старався не думати про те що він буде робити потім і про наслідки неправильного трактування ситуації. Постійно повторюючи в голові фразу "Мені всерівно нема що втрачати" він потроху почав перетвоювати її в не хитру пісеньку і наспівувати її мотив.

Перед самим виходом з квартири він навіть скористався своїми парфумаими, вперше за кілька років.

Прямісінько до кінотеатру під'їхало таксі, з нього, в трохи незграбній манері, з'явився Олексій, на проти низенького легковика він здавався високим, струнким чоловіком з широкими плечима і сильною статурою, злегка овальне обличчя з ледь пухкими щоками, прикрашали чорні окуляри, які ідеально компонували чорним густим бровам, під якими ховаючись за блиском лінз розташувались невпевнені карі очі, вони, в світлі нічного міста, сяяли буштиновим відтінком і нервово бігали з боку в бік, немов когось шукаючи.

Олексій вирішив не їхати своїм автомобілем, розраховуючи що в разі невдачі, він проведе запаморочливу дегустацію спиртних напоїв в якомусь із міцевих барів.

Підійшовши до кінотеатру, Олексій став перед дверима, вагаючись зробити ще крок. Раптом відчувши як за його піджак хтось легенько потягнув, він повернувшися і побачив Вікторію.

Її кучеряве волосся, було дивним чином переплетене між мобою, утворюючи зачіску з пишним, об'ємистим хвостиком позаду. Олексій вперше побачив оголену шию цієї красуні, його серце забилось частіше, від такої несподіванки він провів поглядом по ній з голови до ніг.

На її обличчі був явний рум'янець, губи горіли пурпуровим відтінком помади а очі були обережно підкреслені тушью, вії немов крила фенікса, були готові одним помахом відправити його душу до небес. Яскраво багряна вечірня сукня, виблискувала діамантовими спалахами у світлі нічного міста, широкий виріз на грудях, дозволяв на повну насолодитись дивовижним пейзажем, який ідеально доповнували оголені плечі, а сама сукня була немов намальована на тілі, вона повторювала кожен сантиметр тіла жінки, де єдиним виключенням була частина тканини між плавними вигинами стегон, яка закінчувалась косим зрізом трішки вище колін, злегка відкриваючи вигляд на затібку підтримуючу чорні панчохи, які слідуючи плавним вигинам своєї господарки, ховались в блискучих, червоних туфлях на високих підборах.

Від цього вигляду, його кинуло в жар, він знав що повинен щось сказати але комок в горлі не давав йому мовити й слова.

- Я вже не надіялась що ти прийдеш. -тихо промовила Вікторія.- Просто вирішила що другий квиток не повинен дарма пропадати...

- То цей квиток і правда був для мене?

Невпевнено промовив Олексій, чим явно викликав роздратування жінки.

- Так! -ледь не викрикнула вона. -Ти дурень. Я вже давно натякала тобі. Кожного разу як ксерокс ламався, я ледь не бігла до тебе, намагалась завести розмову. -на її очах з'явились сльози. -Та з мене вже навіть подруги почали сміятись, я стільком відмовила, нікого до себе не підпускала і тільки й чекала щоб ти звернув на мене увагу. Та в кінці кінців, це я той довбаний ксерокс ламала! І все заради тебе! А ти... Ти навіть підтримати розмову нормально не міг, немов уникав мене...

Вона відступила на крок назад і закрила обличчя руками. Олексія немов вдарило громом, така інфірмація сильно шокувала чоловіка, про те тепер все стало на свої місця.

За час цієї промови всиг зібратись невеликий натовп глядачів.

- Я не уникав тебе. -сказав він і зробив крок до жінки.- Я завжди цінував моменти проведені разом, завжди любив милуватись твоєю красою. -він ніжно обоняв її, Вікторія в свою чергу підняла голову й залаканими очима подивилась на свого коханого.- Я люблю тебе, Віка!

Невеличка групка глядачів вже перетворилась в натовп який обступив пару колом і з останніми словами заревів аплодисментами, хтось почав свистіти, почулись підбадьорливі крики і похвала, якась жіночка штурхнула ліктем чоловіка що стояв поряд, немов на щось натякаючи і вони уже вдвох, із задоволеною посмішкою покинули місце подій.

Олексій з коханою, ще деякий час насолоджувались моментом в обіймах одне одного, а потім направились в кінотеатер. Після "припудрювання носика" Вікторія взяла коханого за руку й не відпускала весь сеанс фільму.

На здивування Олексія, фільм був не про інопланетян а про романтику, події якого розвивались в містечку на півночі канади, де в зимову ніч розгортались події, які почались з пожежі в будинку героїні і закінчувались романтичною кульмінацією, з прихистившим її в скрутний час чоловіком.

- Ну що ж, фільм закінчився. Що будем робити далі?

Кокетливо запитала Вікторія.

- Взагалі в мене був план відразу повернутись додому, про те думаю його можна змінити. Куди хочеш відправитись?

- Хм... Мені цілком подобається твій план, тільки ми дещо змінемо. Я знаю один магазинчик, де продають хороше шампанське!

Прикупивши набір ролів в суши кафе, неподалік від завітного магазинчика з шампанським, парочка відправилась додому до Олексія. По прибутті на місце, було прийняте рішення розташуватись в гостинній і увімкнути романтичний фільм про піратів.

Зручно вмостившись на диван вони прийнялись св'яткувати таку прекрасну подію, з першим дзвоном бокалів почались і перші відверті розмови.

- Льош. -кокестливо запитала Вікторія.- А чому ти ніколи не говорив що кохаєш мене? Ти навіть не казав що я тобі подобаюсь. Навіть не натякав.

- По правді кажучи, я й мріяти не міг що ці почуття взаємні, все ж ти відшивала крутіших, заможніших і навіть красивіших за мене. Я думав що в мене і шансу немає.

- Заможніших? Так, такі були. Але з чого ти взяв що хтось з них був красивіший за тебе? А на рахунок крутості, хто може зрівнятись крутизною з тим, в кого я закохалась?

Олексіх хтів був відповісти, але супутниця поставивши руку з широко розтавленими пальцями йому на груди з силою штовхнула на диван. Усівшись на ноги своєї жертви вона розпустила волосся і з поглядом хижака провела по тілу чоловіка кінчиками пальців, починаючи з шиї і закінчуючи поясом, з кожним сантиметром все сельніше втискаючи пальці в тіло. Олексія кинуло в жар, зявилось дивне відчуття в животі а прес мимоволі напружився.

- Ти дійсно цього хочеш?

- Мені вже не вісімнадцять, щоб тягути кота за рога. Ми обоє дорослі і знаємо чого хочемо!

Для нього це було немов зняттям всіх обмежень, тригером, закликом до дії. Сильним ривком він піднявся, тепер сидячи Олексій був так близько біля її обличчя що міг відчувати жар який розпікав Вікторію з середини.

Поєднавшись в палкому поцілунку, чоловік обійняв кохану й сильним про те обережним рухом вмостив її на диван, тепер уже він був зверху, взявши ініциативу він скинув з себе сорочку і явився перед коханою з оголеним торсом. Потім почав повільно стягувати її сукню, поволі від оков одягу почали звільнятись груди красуні, потім показався пласкенький животик.

Тіло жінки палало жаром, в животі здавалось душа відбиває пляс в дикому танці, а трішки нище розгоралось дике полум'я, якзики якого приємно розтікались по тілу, здавалось в тих місцях які вони торкнулись, рівень відчуттів піднімався на максипум, найменший рух відчувався немов приємний удар насолоди. Їй ставало все спекотніше, а дихати було все важче, хтілось по скоріше скинути весь одяг і задовольнити своє палке бажання його чарівною паличкою.

Олексій обережно провів пальцями по тиндітному животику коханої і обережно торкнувся її неймовірно ніжних грудей, які надійно ховав за собою багряний бюзгалтер.

Не витримавши напруги, Вікторія тихо застогнала, вигнувши спину і подавши груди вперед на зустріч долоням, тим самим звільняючи шлях до застібки бюзгалтера. Пропустивши руки за спину коханої Олексій схилився над нею, обличчя опинилось прямо перед так ненависною в той момент тканиною у формі напів сфер, ще мить і застібка розімкнулась.

Вікторія різким рухом стягнула з себе білизну і сильним помахом закинула бюзгалтер в інший край кімнати, де він повис на карнизі штор. Потім обійняла шию коханого і притисла його до грудей.

Обличчя Олексія немов опинилось по серед двох тендітних і гарячих хмаринок які ніжно оповили його. Він відчував частий стук її серця, яке здавалося, хоче вистрибнути з грудей, в його животі душа теж танцювала в божевільному танку, а пристрій задоволення так і рвався на свободу. Темперература між майбутніми точками дотику все росла і здавалось от-от між ними спалахне одяг.

Обоє були на сьомому небі від щастя і вже не могли представити що може бути краще, але вони знали що найкареще чекає їх попереду.

Олексій, діставши руки із за спини коханої поклав їх на пружні груди, повільно масажуючи їх він насолоджувався ніжністю й тепрлом жінки, його руки ледь не тремтіли від приємної напруги й насолоди.

Врешті решт Вікторія відпустила коханого з обіймів і він неохоче покинув це приємне заняття, в той самий момент руки жінки уже розтібали його брюки.

Вставши з дивану щоб звільнитись від зайвого одягу й додати захисний ковпак від несподіванок, Олексій глянувши на кохану й побачив як його супутниця дивним чином уже півнісю позбулась сукні, трусиків та комплекту підтяжок і швишко знімала панчохи.

Затримавшись на секунду, він споглядав на ангельське створіння, чиста краса тіла якого сяяла палкою пристрастю. Він обережно обвів поглядом кожен плавний вигин коханої й усі пікантні подробиці, намагаючись в найменших деталях навіки закарбувати це в своїй пам'яті.

Ще за мить оголена пара знову сплелась в палких обіймах. Повільний рух подарував їм квиток у рай, за першим послідував ще один а за ним ще, ритм пришвидшувався а стук серця здавалось відбивався в унісон.

Стогін спітнілих тіл посилювався а ритм все пришвидшувався. Відчуття раю затьмарювало розум, тіла горіли палким полум'ям кохання, здавалось весь світ створений лише для них.

Відчуття з кожним ривком ставали все сильніші, бажання кричало "Ще!" а тіло уже не піддавалося контролю, все відбувалось саме собою, їм залишалось тільки насолоджуватись моментом.

Відчуття часу давно покинуло їх, мить здавалась вічністю і ніхто не хтів аби вона коли небуть закінчувалася.

В певний момент закоханим здалось що свідомість покинула їх, що їхні душі сплелись в безкрайньому космічному просторі і немов ангели почали падати з небес.

- Ооооооооо так!

Викрикнулав Вікторія, за нею послідував протяжний і важкий стогін Олексія.

Лежачи на дивані, закохана пара насолоджувалась моментом, вони відчували неймовірну легкість й дивне задоволення.