Вино, вина і пристрасть

Пишна бальна зала була прикрашена сотнями чудернацьких малюнків та фресок. Тварини, звірі та інші чудернацькі істоти переплітались та створювали дивні сюжети. Всі вони дивним чином сходились біля узголів’я трону, неначе вінцем кожного сюжету був образ короля.

Монарх Ніколя III дрімав на величному, оббитому шкірами троні, поки його не відволік Георгій, один з давніх соратників його величності.

— Мілорде, я приніс вино, яке ви давно шукали. — слова поплічника були досить голосні, щоб вирвати короля з полону сну.

— То є добре, та я теж знайшов цікавий сорт. Пийте, мій друже, це вино я дістав спеціально для вас з давніх запасів мого льоху, — посміхнувся король, простягаючи своєму сподвижнику підозрілу пляшку без написів і позначок.

«Неочікувано» — подумав той, здивувавшись щедрості монарха. Але загадкове вино все ж таки відкоркував і налив у келих.

— Воно має чудовий аромат і неперевершений смак, хоча колір можливо трохи мутний. Спробуй! — король вже тримав у руках свій келих з вином.

Неприємно — кислуватий присмак охопив рот Георгія.

— Що за конячу сечу ви мені підсунули? — скривився помічник.

— О, значить, чарівне зілля діє, — прошепотів король, радіючи неприкритій реакції соратника, а потім продовжив голосніше, — Тепер опишеш мені правдиво, що буде відбуватися на балу. Зрозумів?

— Добре, ваша величносте!

В цю мить до зали почали сходитися гості. Глашатай прочистив горло і проголосив:

— Граф і графиня Бонарт!

— От старий збоченець, — гикнувши, прошепотів помічник на вухо короля, — Цей хтивий граф знову знайшов собі молоденьку дружину. Це вже пʼята! Одна молодша за одну.

— Маркіз Фліст з родиною!

— Звісно, «з родиною», — засміявся помічник, — Інакше нам цілого вечора не вистачило б, якби називали всі імена його дітей. Десять синів і вісім дочок! Цей маркіз зовсім не вміє себе стримувати в спальні!

— Посол Ерганул з королівства ельфів!

— Ох уж ці гостровухі!

— Гостровухі зараз наші союзники. Головне що ми позбулись клятих демонів біля наших кордонів. Ці хвостаті виродки нарешті відступили. — король говорив тихо і спокійно

В такому ритмі все продовжувалося, поки до зали не зайшов останній гість. Король хвалив себе за хитру ідею щодо чарівного вина. Так він чув від помічника все, про що той соромився розповідати раніше. Монарх відчував, що бал пройде під прапором правди.

— Радий всіх вас вітати, — почав проголошувати промову король, підводячись для привітання, — Сьогодні всі ми зібралися, щоб відзначити іменини моєї доньки Камрін. Нарешті, моя дівчинка стане дорослою! Танцюйте, гуляйте, розважайтеся! Музику!

Сідаючи на трон, король прошепотів помічникові, щоб ніхто не чув:

— А тепер слідкуй за принцесою.

Пролунали звуки скрипки та віолончелі. По бальній залі почали розходитися пари, займаючи вільний простір. Їх почав затягувати ритм ельфійського вальсу. Швидкий темп музики кожним тактом розпалював їхні емоції. У вирі швидко пролітаючих облич помічник помічає принцесу з невідомим йому чоловіком.

— А ваша донька вже знайшла собі пару! Дуже статний хлопець!

Король зрадів: «Нарешті вона одумалася! Замислилася про шлюб і вже обирає собі вигідну партію!». Він трошки заспокоївся, думаючи, що бал пройде вдало і досягне мети: принцеса знайде собі нареченого, який порадував би її татуся.

А помічник продовжував дивитися на гостей і надавати свої цінні коментарі:

— Пані Беладонна Баркс підозріло притискається до свого партнера. Між ними стає все менше відстані. О, як непристойно він припав до її грудей…

Король почервонів та почав активно розмахувати віялом, примовляючи:

— Ах, ця молодь!

Далі бал ставав все гарячішим.

— Що я бачу? — дивувався помічник, — Ці заморські гості з гострими вухами виробляють щось таке своїми переплетеними тілами! Я навіть не знаю, як це описати! На тих землях танці зовсім не ті, що в нас!

Король був заінтригований.

Потім скрипалі змінювали музику, роблячи танці все швидшими. Помічник не відставав у своїх репліках:

— Всі танцюристи пришвидшили темп. Тепер їхні рухи все швидше, чіткіше, різкіше…

Монарх хотів знати всі подробиці, тому запитав про найяскравішу пару в залі.

— О, так це однозначно ваша донька та її кавалер, — вигукнув помічник.

Їх пара дійсно відрізнялася від інших. Рухи пули плавні та виважені. Ритм музики наче був частиною їх самих. Таке враження, що вони танцюють вже не вперше. Пристрасть їх танцю зворушувала.

— І що ж саме вона робить? — уточнив король.

— Принцеса ніжно обіймає його стан, але вона наче приклеєна, ні на крок не відстає від партнера, тісно притислася до нього своєю талією та енергійно рухає стегнами … майже не торкаючись землі.

Монарх напружився:

— А що ж тоді робить її партнер?

— Він ніжно пестить її своїм хвостом!

— Чи-и-им?

До монарха щойно дійшло, що або його майбутній зять демон, або на балу відбувається щось не те…

— А вони точно танцюють? Це бал чи оргія? Ой, що ж я влаштував? Добре, що мої очі цього вже не бачать! — прокричав король на всю залу, заплющуючи сліпі очі.

Після галасу володаря держави світло згасло, і заборонене кохання принцеси та демона перестало бути видимим для всіх очей. Але це не означало, що їхній пристрасний танець перервався. Вже там, поміж тіней та силуетів, що рухались в різні сторони, пара змогла закінчити те, що почалось на святі.

Вже в темряві принцеса відчула як щось інше, більш тверде та напружене притискається до внутрішньої сторони її стегна та повільно піднімається вище. Ті відчуття що вона отримала від хвоста ні в яке порівняння не йдуть з тим жаром пристрасті, що переповнював її зараз. Демон рухався впевнено та настирно. Його руки швидко знайшли своє місце на вигинах тіла принцеси та вправно і ніжно рухались по ньому, стимулюючи важливі зони. Що - що, а це демони вміють.

І лише король, що був чутливим до звуку, чув віддалений шум і стогони пристрасті та задоволення.