На лезі кинджала

Враховуючи, що це конкурсна робота в якій точно мали бути обмеження на кількість знаків/слів - мені дуже зайшло. Певний бекграунд відносин Ерін і Сола нам дали, можна показати і сучасність. Мені сподобалось, як їхні почуття ніжно й інтимно прописані одне до одного, я відчув певну повагу з обох сторін, хоча вони й вороги, котрі мали ненавидіти роди одне одного (ох ці почуття). Сцена розписана чуттєво, романтично, не вульгарно, як можна було легко написати, а саме так, як треба, ви обидва молодці.

Дякую!

Прочитала, склала враження, а потім трохи глянула коментарі під твором і здивувалася 🤔 Бо писали, що почуття між головними героями не розкриті чи щось на кшталт. Я ж іншої думки. Мені всього виявилося достатньо. Так, деталей бекграунду персонажів не так багато, але вони є і на їхній основі можна сформувати певну думку про вчинки Ерін та Сола. Вони обоє вийшли реалістичними, це як спостерігати за незнайомими людьми з боку. Ми не знаємо всього їхнього життя, але ось вони перед нами. Ми бачимо вагання Ерін, мінливість її почуттів та внутрішній конфлікт. Конфлікт є і у Сола. Яким би покидьком для Ерін він не здавався — він достатньо благородно вчинив, коли порізав руку. Окремий цікавий момент з тим, що рана загоїлася, бо я лише встигла подумати, що раптом слуги побачать поріз і все зрозуміють? А воно он як. Близькість Сола та Ерін прописана справді чуттєво та інтимно. Так ще треба вміти писати і це показує ваш рівень. Оповідання написане в співавторстві. Втім, все настільки плавно перетікає з одне в одного, що цього не відчувається, твір єдиний, цілий. В історію занурюєшся. Чи хотілося б більше якихось деталей? Однозначно. Чи хотілося б продовження історії? Так. Чи була вона супер оригінальною? Не дуже. Але це не завадило мені з насолодою витратити час на прочитання. І якщо судити з огляду пересічного читача — читати легко, цікаво та приємно. Дякую.

Якщо в читача лишився приємний післясмак після прочитання мого тексту й він не став мукою, значить я досяг бажаного) І теплі відгуки — це та приємна дрібниця, яку оцінить кожний автор без винятку! В цих двох позаду чимало пригод разом, дещо цікаві та непрості стосунки. Передати весь спектр було проблематично, як і звести їх у ліжко, як би грубо це не звучало. Щодо співавторства, то писали з Княжною по ролях: вона крізь перспективу Ерін, я — крізь перспективу Сола. Потім фрагменти поєднувалися, видалялися повтори, вичитувався та з'єднувався текст під час спільної редактури. Досвід текстових рольових ігор дався взнаки) За оригінальністю я ніколи не гнався, віддаючи перевагу старим, знайомим, перевіреним образам та концептам, які просто поєднані трохи... інакше. "Все гарне було винайдено до нас". Я не футурист, та й моя уява досить обмежена, буду відвертим. А продовження буде. Може це буде легка фетиш-замальовка, а може цілий роман, один з черги, хто знає?

В цілому атмосфера цікава. Але були моменти, де на мою думку забагато діалогів, близько до спайсі сцени. Але це може я просто так очікувала, що в втомилась читати рефлексію героїні. Але на що хотіла дійсно звернути увагу, так це на повтори деяких слів. Наприклад речення, потім в сусідньому теж саме слово. Це не помилка, це просто зачепилась оком і вибило з атмосфери. У мене теж таке буває,тому хотіла писати це відкрито в коменті.

На жаль ніхто не застрахований від недогляду за помилками, одруківками і т. д., навіть при прискіпливій перевірці при достатній кількості часу. Повтори слів в одному й тому ж або сусідньому реченнях — моє прокляття разом зі зловживанням формами слова "бути" та драматичною трикрапкою) Щодо рефлексії, то довелося дуже сильно підняти градус емоцій, щоб вписатися в ліміт. Так, я не можу в коротку прозу навіть на рівні задуму. В оригінальній версії, пошук порозуміння тягнеться довший час, тому рефлексії тут вистачає в усіх.

Та це не критично, я сама уоли не вписуюсь в ліміт отримаю не той результат

Дуже гарна оповідка. Згоден з іншими коментаторами, що мало. Історія потребує розширення✍️😉 Сподобались персонажі, натяки на лор і розвиток сюжету, який може перерости у цілий роман💞 Єдине, що не зрозумів яка епоха у них за вікном. Наче середньовіччя, але згадки про університет наштовхують на більш наближений до нашого століття час😔 В цілому все гарно, романтично, еротично та чуттєво. Відчуваються герої, себто не є пластиковими. Їм трохи тісно в об'ємах конкурсу, тож очікую на розширення як мінімум до повісті👍

Дуже гарно. Щодо історії - я вірю в перехід від ворогів до коханців, але для цього потрібно більше часу. Або ж як для першої ночі - геть інша сцена кохання, що більше була б про тваринну пристрасть (вона ближча до ненависті). Лише потім з'являється чуттєвість і саме кохання. А тут воно одразу зчитується, у першу ж ніч, коли годинами раніше ще були думки про вбивство. Це як на мене. Загалом читати було приємно. І цікаво дізнатися геть усю історію цієї пари. Дякую за вашу роботу і бажаю успіхів🌟