Залежність

220110
Публікація: 13.02.2024
Вірш
В процесі

Самотня кімната такі холодні кайдани це наша історія. 

 Про тебе говорили "диявол в ангельському тілі " 

А ти сміявся ламаючи життя. 

Чутки стихли, як понаходили трупи. 

 Нас звела сама Доля. Як ж хочеться її вбити... 

Від тебе линула зла аура, а я не помічала. 

Мене застерігали, але не слухала.

 Адже кохаю ...

 " Сама вина. Сама вина. Знала на що підписуєшся " 

Якби ж ви бачили його личко. 

" Фу як так можна " 

Якби ж ви знали яким він був ідеальним. 

" Ти його зіпсувала " 

Як би ж ви чули, як складав оди про кохання. 

" Наївна дурочка, а чого ти чекала ?"

Того що він обіцяв.

 

Де ж край мій милий, де ж він ? 

Скажи де кінець моїм одвічним бідам ? 

Ну чому ти мовчиш мій коханий ?

Поглянь на колись красиве личко.

Поглянь на колись щасливу людину.

Ти обіцяв казку, а натомість пекло. 

Та за все страшніші твої очі. 

Вони полонять і я на все згідна. 

За все на світі ненавиджу твої вибачення, адже пробачаю. 

" Дура, дура, дура. " 

Така моя натура ! 

Твої доторки, погляд та слова – це каторга моя. 

Я залежна від тебе... 

І для цього не потрібний повідець.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі