День Валентина

000106
Публікація: 14.02.2024
Вірш
Завершено

З чоловіком ми живемо

Досить вже давно,

Захотілось романтіку

Все, як у кіно.

Щоб свічки палахкотіли,

Музика, вино,

Пелюстки троянд, інтиму,

Як в людей було.

Чоловіку то все кажу,

Серденьком прошу.

Він же дивиться на мене

Як на ту дурну.

- Де тобі посеред лісу

Квіти я знайду?

А свічки – хіба церковні

В хаті запалю.

Ти зготуй смачну вечерю,

Сядемо удвох,

Вип’єм з чарочки біленьку,

А не те вино.

- Зовсім ти мене не любиш!

Що ти за свиня!

Я хотіла, як по людськи,

А тобі дарма!

Захопила злість, образа

Все моє єство

Подумки вже розлучилась,

Забрала майно.

Та коханий давно знає

Вибрики мої,

Підійшов, обняв за плечі

Так сказав мені.

- Не сердись моя голубко,

Це ти все дарма,

Я ж кохаю тебе серцем,

Ти – моя душа!

Хочеш пристрасті й кохання?

Вечора чекай

Я тобі влаштую в ліжку

Персональний рай.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі