Муха й павук

Жила собі мушка й горя не знала.

Та втрапила бідна в павучі лещата.

Павук знай собі був спритний малий.

Всміхався про себе:" Ох вдалий улов!"

—А можна останнє бажання?__ почув він слова полонянки, що борсалась в гирлі павучої пастки.

—Останнє бажання? Ото новина!__ усміхнувся глузливо .

"Ти ще б в суд на мене за це подала!"

—Та з їсте мене потім, шановний павуче ! Не дінуся я з цих грат липучих! __ молила все муха про милість бажання того потайного.

—Ну що ж коли так розказуй!

"Душа як то кажуть бажала розваг !"

Хотіла би я танцювати! __ муха стала завивати.

"Ач дотанцювалася сердега! Тобі ще мало!"__ хихотів павук сам до себе.

—Мені би перед смертю з павуком покружляти. Не хочу сама танцювати.

Павук вже й розридався з сміху

"Оце так потіха! Давно я не бачив такого лиха! Ще б лев з антилопою вшкварив гопак."

"Та що ж був би з того потішний сказ — станцювати з мухою хоч раз. "

Дилему тую він вирішив швидко, Обнявши у танці приречену муху.

Не знав він , що сам же потрапив в обійми власних пут

А мушка на волі впинилась у мить,

Зумівши кривдника обдурить!