Дракон

Ти дуже смілива: в полоні великого міста,

в найвищій із веж – аж до неба (дванадцятий поверх),

душа божевільно чекала свого піаніста,

і плавився час, і зривався наляканий подих –

униз.

Із карнизів високих твоїх сподівань,

підхоплений вітром надії, далеко-неблизько,

де їсть перехожих голодний вокзал-здоровань,

де вперто шукає скарби твій герой і хлопчисько.

І ти не відрощуєш коси – а сядеш у ліфт,

і навіть в метро не боїшся підземного звіра:

таких чудасій не описував Джонатан Свіфт,

а тільки обом вам ніколи ніхто не повірить.

А тільки за вікнами – сірий хирлявий полон,

дванадцятий поверх – і сходів стежина ребриста.

А вихід із міста – старезний вокзало-дракон.

Душа божевільно чекала свого піаніста.