Досконалий вимір

Дисклеймер: відгук є особистою думкою коментатора та не претендує на об'єктивність. Будь-яка критика ставить на меті вдосконалення тексту та за можливості несе конструктивний характер. Ох же ця "квантовість", яка попила мені крові ще до того, як "Аркуш" з'явився на світ... Ніколи не любив тему мандрів у часі, а творів про це на "Квантовій Україні" - переважна більшість, на жаль для мене. Причина? Це складна та малозрозуміла матерія з неприємним присмаком. Але відкинемо суб'єктивщину й спробуємо розібратися з фізикою. Вимірність. І тут дозволю соб з впевненістю сказати: головний герой намагається потрапити у чотиривимірний простір, оскільки ці чотири виміри — довжина, ширина, висота і час — і є нашою реальністю. В іншому випадку, я можу уявити собі хіба якусь пласку, статичну картинку, "знімок" паралельної часової лінії. Швидкий пошук відповідних статей на тему не дає навіть мінімального уявлення про те, як може виглядати евклідів навіть п'ятивимірний простір: сама лише анімація тесеракта вивихнула мозок. І це евклідовий простір, тобто трошки більш звичний для сприйняття, а не НЕевклідовий, химерна геометрія якого може звести з розуму (привіт, Вархаммер 40000 та конструктивні рішення в інтер'єрі деяких класів бойових кораблів). Простіше кажучи, я не уявляю, як би виглядав п'ятивимірний світ, але точно не як наш з вами. Не знаю, чи помилка це, я намагаюся розглядати ситуацію з найпростішої та найдоступнішої точки зору. Велике питання викликає моральний аспект з "правильними" і "неправильними" українцями, бо це знову-таки суб'єктивна штука. Як "правильні" українці опинилися в четвертому (насправді п'ятому) вимірі? Якщо війна завершилась нашою перемогою, то чому українці перемістилися в інший вимір, а не лишилися відновлювати Батьківщину? Чи вони в процесі відмовилися від боротьби й відступили геть, залишивши менш порядним співгромадянам розгрібати кашу? З такими технологіями, можна було вільно використовувати машину для переміщення тих же ДРГ по всій території рф та влаштовувати феєричний анал-карнавал, аж до винищення політичного та військового керівництва. Але то лише мої вологі мрії... Як же з п'ятого виміру стежать за четвертим, а з четвертого — за третім, лишається для нас таємницею... Ідеалізм протагоніста трошки дратує. Слабо віриться в таких героїв, особливо в таких коротких фрагментах... Хто знає, може ви б розкрили його краще, був би текст більшим? Бо за його логікою слід було створювати машину часу й повертатися ще в часи Володимира Мономаха, щоб вкоротити віку Юрію Довгорукому. Та й не тільки. Загалом, суцільна моральна дилема, знову, обговорювати яку можна нескінченно. Вердикт: ні, не вірю (та сама гіфка, яку я люблю використовувати в чаті Аркушу, ага). Але я з тієї когорти фантастів, яким треба розуміти хоча б концептуальні принципи роботи будь-чого, тож не зважайте. З художньої сторони текст гарний, гріх скаржитися. Траплялися одруківки, але при поспіху в написанні, та й навіть після вичитки та редактури де-не-де та й щось проскочить. Трохи не моя тема, але це нормально. Дякую за текст. Натхнення вам та вдячних читачів!

Дякую за розлогий коментар!

Щиро дякую! Надзвичайно приємно отримати такий вдумливий і приязний коментар. Вам також успіху!

Чесно кажучи, це виглядає не як цілісне оповідання, а як зав'язка до якоїсь довшої історії. Тому оцінити ідею загалом по цьому фрагменту важко. Написано досить непогано. Проте діалоги слабенькі, не надто природні.

Дякую за щирий коментар!

Ваш відгук - справжнє свято для мене! Надзвичайно радісно, коли читач розуміє, про що твір. Дуже дякую!

Вітаю. Коли розповідали про генеалогічне древо, то не зрозумів хто там кому приходиться. Образ про зачинені двері прикольний. Загалом читати приємно. Але кінцівка дивна.

Прошу не соромитись і писати відгуки. Автор адекватний і не кусається.

Зичу побільше відгуків!

Дякую! А у Вас яке враження від прочитаного?

Я не читав, тож враження немає.

До речі, тільки що написав враження.