Вподобай мене.com

Наступного дня Ніна ледь не вдавилася, нетерпляче прожовуючи шматочки їжі й радіючи, що мама й тато пішли в магазин та не бачили цього. Подумати тільки! Їй вже дев’ятнадцять, а батьки досі трусяться, коли вона починає спілкуватися з особами протилежної статі. Глибоко в душі дівчина розуміла, що в цій ситуації, їх можна зрозуміти, та на разі не мала ані найменшого бажання щось аналізувати.

Ніна вистукувала хаотичний ритм ступнями й притискала кулачки один до одного, чекаючи, коли Ігор відповість на відеодзвінок. Перед очима світилося вже знайоме темно-зелене віконце і фотографія хлопця, але щось не давало їй спокою. Причина хвилювання, яка крутилася десь на рівні підсвідомого, так і не встигла вигулькнути на поверхню — на дзвінок відповіли.

— Привіт, — почула дівчина якогось незнайомця. — Знаю, що ти не мене очікувала побачити. Поняття не маю, що тобі нарозповідав Ігор, але не сприймай серйозно. Він вже й раніше подібним займався. Прошу в тебе вибачення за нього. І бувай, — випалив на одному подиху.

— Чекай! — Ніна то відкривала, то закривала рота. — Я… Я нічого не зрозуміла. Де Ігор?

— Ох! — шумно видихнув і насупився. — Чесно кажучи, жартувати над такою молоденькою дівчинкою занадто навіть для мого горе-дружка, — буркнув Артем більше до себе, ніж до геть зблідлої Ніни. — Слухай… Мені справді шкода, але окрім вибачень нічого не можу запропонувати. Забудь цього бовдура.

На цих словах хлопець перервав зв’язок. Ігноруючи гупання серця, яке віддавало майже болючими відчуттями аж у вуха, дівчина спробувала ще раз набрати Ігоря, але цього разу сайт повідомив, що той додав її до чорного списку.

Дні потягнулися в’язкими й огидними годинами. Ніна одночасно сумувала і корила себе за те, що так переживала через майже незнайомця, час спілкування з яким обмежувався лишень нещасною половинкою одної єдиної доби. Втім, канікули в університеті закінчилися і повернення до навчання допомогло почати забувати те, що сталося.

Одного вечора Ніна знову відкрила те саме повідомлення. Виявилося, що сайт більше не відкривався: при спробі перейти за посиланням з’являлася помилка. А лист видалився без жодних проблем.

«Та воно й на краще, — аби не лишати спокусу, очистила кошик, в якому повідомлення могло зберігатися ще певний час. — Тепер точно кінець».

Заснула Ніна, натхнена готовністю почати новий розділ свого життя. Та ранковий дзвінок у двері зруйнував її плани. На порозі стояв Ігор. Дівчина відчула жорстоке дежавю.

Знову раптово.

Знову він.

На автоматі відступила вбік, пропускаючи хлопця в дім. Він зайшов, але від дверей відійти не наважився. Не знаючи, як поводитися, просто почав говорити. Розповідав довго і заплутано, часто перескакував з одного на інше, але Ніна поступово змогла відновити цілісну картину.

Як виявилося, коли вона зателефонувала йому наступного дня, Ігор саме вийшов в магазин за продуктами. А відеодзвінок прийняв його друг Артем, який неправильно зрозумів ситуацію.

— А що він подумав? — вперше озвалася Ніна.

— Ну… Розумієш… Це один з моїх стандартних тупуватих жартів. Зареєструватися на сайті знайомств під його ім’ям та подружитися з купою дівчат, щоб ті потім діставали його. Він подумав, що я і цього разу те саме викинув.

— Тобто в тебе окрім мене ще купа нових знайомих з’явилося, так? — її голос звучав приглушено, між словами розгубилися паузи — вона дуже старалася не розплакатися.

— Звісно ні! Скажу чесно, я планував повторити свій коронний прикол, але коли побачив твоє фото, не те що про свої початкові плани забувся, я ім’я своє заледве згадав.

На Ніниному обличчі емоції хаотично змінювали одна одну. Через неординарність ситуації й шок, який ще не зовсім минув, вона ніяк не могла до кінця зрозуміти почуте. Та зрештою дівчина зібрала думки до купи, раптово просяяла трохи тремтливою посмішкою і ще більш неочікувано, як для себе, так і свого ранкового гостя, повисла на його шиї.

Ігор почав потроху щось усвідомлювати, лише коли русяве волосся залоскотало його щоки. Він злегка повернув голову й ткнувся у нього носом. Вдихнув аромат, який відгукнувся тремтінням в кінчиках пальців.

«Так от, як пахне сонце, — промчала в голові дивна думка. — Яка дурниця! Добре, що вголос не ляпнув».

Далі була не одна і не дві чашки чаю… Ігор розповів, як шукав її. А ще поділився історією створення сайту «ВподобайМене.com». Про містифікацію від розробника теж не забув. Хоча вони зійшлися на тому, що чоловік навмисно створив таку атмосферу і власноруч підтримував її.

— Цікаво, а чому про специфічні принципи функціонування сайту не попереджують завчасно? — проговорила Ніна думку, яка вже не один день крутилася в голові. — А в листі здається взагалі трохи прибрехали… Ще й на все встановлене обмеження в часі! І ця відсутність можливості щось змінити…

— Теж довго думав над цим.

— Щось надумав?

— Знаєш, Тьомина мама вірила в кохання з першого погляду. А ще вона вважала, що до тої самої людини можуть привести лише рішення, прийняті серцем. Можливість все редагувати й довго думати, увімкне розум. Якщо сайт дійсно «мислить» як вона, то всі ці незвичні моменти отримують певний сенс.

— А ти… — опустила очі, — віриш в кохання з першого погляду?

— Я геть не романтик. Мої рідні й близькі шоковані, що я покинув все і рвонув шукати дівчину з сайту знайомств. За мелодраматичним каноном в мене в кишені має бути обручка, — усміхнувся кутиком губ. Мушу сказати, що її там немає. Однак через тебе я почав робити абсолютно нетипові для мене речі, про які ані крапельки не шкодую. А в це я не можу не вірити.

* * *

Минуло кілька місяців перш ніж Ніна нарешті зрозуміла, що саме її насторожило, коли вона намагалася вдруге зв’язатися з Ігорем. Якось, засинаючи на його плечі після насиченого дня проведеного в колі спільних друзів, дівчина згадала, що під час першого відеодзвінка бачила фото свого хлопця, а от наступного дня — світлину Артема.

Ніна пам’ятала, як шукала Ігоря через список користувачів, на яких була підписана, де перебувала лише одна людина… Тьома не реєструвався на ВподобайМене.com. Та й переплутати блондина із синьо-сірими очима і стрижкою-їжачком та брюнета з волоссям середньої довжини й насичено карими очима доволі складно. І найголовніше: звідки у ВподобайМене.com фотографія Ігоря, якщо він завантажував Артемову?

Ніна згадала, як хлопець засмутив її, розвіявши ауру чарівності поясненнями, що сайт найімовірніше аналізував особисті дані користувачів електронних скриньок, на які надходили листи. Тому й прийняв «чужу» світлину. Але ж нове відкриття все змінювало!

Дівчина не могла перевірити, чи не нафантазувала все це. Хоча Ігор точно знайшов би раціональне пояснення. Варто лише розповісти. Але навіщо? Невже не краще лишити для себе малесенький шматочок зимового дива?..