Розділ 1. Смерть Лестрада

Томас Лестрад мертвий. Тіло чоловіка так і завмерло в напівсидячому положенні. Піна, яка ще зовсім недавно стікала з його рота, потрапляючи на совісно вистрижену борідку, вже трохи застигла. Хоча, якщо подивитись з далеку, то може навіть здатись, що він просто придрімав за обіднім столом.

Навколо крутиться жінка – дружина мерця. Не дивлячись на відлюдькуватість їх сім'ї, вона все ж викликала швидку та вся на нервах очікувала її приїзду, хоча вже навіть для неї було очевидно, що чоловік мертвий. На стільці, за все тим обіднім столом, трохи далі спокійно сидить їх спільна донька. Вона з жахом спостерігала те видовище, що спіткало її батька. Дівчинка на вигляд років шістнадцяти не могла поворухнутись, ніби її тримають невидимі руки примар цього будинку.

Посеред столу стоїть таріль зі щойно приготованим, ще теплим, нарізаним на шматочки стейком. Апетитний запах, ніби не помічаючи іншого простору величезної зали, не відходив далеко від місця трапези.

Тіло чоловіка, хоч воно і пролежало недовго, покрите синювато-фіолетовими плямами. Особливо це помітно на його руках, одна з яких ще досі лежить на столі ніби тягнучись до виделки, щоб покласти ще один шматочок ароматного мармурового стейка до рота. Ці відмітки на його тілі чимось нагадують незабудки, чи може навіть волошки.

Чутки про смерть Лестрада не зайдуть, напевно, далі округу в якому живе їхня сім'я, та досить вузьких кіл спілкування. Лестради хоч і заможне сімейство, що мешкає в великому маєтку побудованому, напевно, ще два століття тому, але все ж вони відлюдьки. Сусіди вважають всіх членів сім'ї без винятків дивними. Марія-Гаррієт – донька померлого Томаса, ніколи не ходила до школи, ніхто не знає, чи вона взагалі спілкується з кимось окрім родичів. Одрі – вдова вже покійного Лестрада, майже не виходить навіть до саду, більшість часу проводить в маєтку, навчаючи шістнадцятирічну Гаррієт вищим наукам.

Не пройшло ще, напевно, і трьох років, як до світу мертвих пішла Маріам Лестрад – бабуся Гаррієт та матір Одрі. Ця подія сколихнула сім'ю. Майже всі обожнювали Маріам. За собою вона залишила великий сад з гортензіями. Там зібрані, напевно, всі можливі сорти цих прекрасних квітів. Саме в'язочка білих гортензій зображена на сімейному гербі Лестрадів. Цей невеличкий символ завжди дуже подобався Гаррієт, вона часто розглядала сімейний герб ніби шукаючи на ньому якісь приховані деталі, які вона ще не вловила своїми волошковими очима.

Маріам просто обожнювала читати, та і загалом вона захоплювалася всім, що хоч якось перетиналось з мистецтвом. Напевно, якби вона мала безсмертне життя, що не залежить від часу, прямо як у фейрі, то зібрала б усі книги світу в своїй бібліотеці та перечитувала б їх по сотні разів. Такі люди, якою була вона, ніколи не нудьгують.

***

Трохи обдумавши ситуацію Одрі вирішила не довіряти поліції та записалась на прийом до приватного детектива.

Випадок з Лестрадом не поступається загадковим романам Аґати Крісті. З першого погляду здається, ніби це була звичайна природна смерть, чи загибель прийшла від якоїсь не діагностованої хвороби. Цікаво, чи був у цій справі вбивця? А може він не один?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.