Незвідане місто

Сумна пані та зебра

Розділ 8

-Дідусю, ну я ж не засну, поки не дізнаюся, що сталося...

-Добре, добре, умовила,- і дідусь продовжив читати.

-Привіт, моє ім'я Дзига,- сказала Зебра.

-А я пані Сум,-приємно познайомитися.

-Дивне ім'я,- сказала Зебра і побігла гуляти.

Дорогою Дзига зустріла задумливого Равлика.

-Привіт!

-Привіт, Дзига! Куди біжиш?

- Та нікуди, гуляю, роздивляюся місто.

О, так, місто росте і це чудово!- погодився Равлик

Раптом він почув:,, Зупиніться, будь ласка, я квіти поллю"- мовив чоловічок. Равлик зупинився.

І тільки зараз Зебра-Дзига помітила, що окрім власного будинку, на Равлику ще є домівки з мешканцями і навіть невеликим садком.

-Нічого собі!- вона була дуже здивована. -І тобі не важко носити на собі людей з будинками.

-Ні, зовсім ні. Це як дім на колесах: привіз куди треба й відпочиваєш собі, поки люди зайняті.

-Ага,-зрозуміло. Дзига ненадовго замислилась і згадала пані на ім'я Сум. От би їй жити в такому будинку...

-Равлику, а Равлику, а тут ще є вільний будинок?

-Так, є.

-Урра!- вигукнула Зебра.

Равлик уважно подивився на Дзигу, яка щось задумала.

-Ну і хто тут буде жити?

-А як ти здогадався?- спитала Зебра.

-По твоїм очам. То хто, кажи вже!

-Моя подруга на ім'я пані Сум.

-Ну, що ж, пішли знайомитися з нею,- мовив Равлик.

Пані Сум рахувала в небі хмаринки,аж поки не почула голос Дзиги. Вона обернулася і побачила дім на колесах, і трохи усміхнулася. Тепер це був її дім, де мешкала пані Сум.

Вона ще довго дякувала Зебрі за такий будинок, адже тепер пані Сум могла допомогати іншим та іноді посміхатися.

Яринка на останньому рядочку заснула і міцно притиснувши іграшку, щось промургикала.

Останні дрова вже догоріли і дідусь теж ліг спати.

А завтра... Завтра буде новий день, наповнений світлом і теплом.