Незвідане місто

Оселі для птахів

Розділ 9

Яринка сиділа біля віконця і дивилася на дощ і на змоклих, голодних птахів. Їй стало шкода їх, треба було щось робити. От тільки що?- думала дівчинка.

Вона взяла альбом і почала малювати птахів та оселі для них. І тут у Яринки промайнула думка: ,, Треба зробити для пташок оселі ". До хати якраз зайшов дідусь.

-Дідусю, ми повинні допомогти птахам,- випалила дівча.

-Яким чином,онученько?

-Зробити дерев'яні оселі і розфарбувати їх у різнобарвні кольори.

-Ну, що ж, давай зробимо,- мовив дідусь. -Ходімо, дощ скінчився.

Дідусь з онукою пішли до сараю, де завжди лежали якісь дошки, частини дерев. Він ніколи нічого не викидав і Яринці казав:,, Будь-яка річ стане в нагоді ".

Знайшовши усе необхідне дідусь взявся робити оселі, а дівча подавало інструменти і з цікавістю спостерігало за кожним рухом його рук. Зробивши три будиночки, дідусь посадив Яринку їх розмальовувати, давши пензлик і фарби. Дівча вкладало в кожен будинок емоції: тут мешкатиме щось музичне, тут -веселе, а тут -святкове.

-Овва!- вигукнув дідусь, який шедевр. Хоч казку пиши. -О, то, може почитаємо?

-Давай,- погодилась Яринка

Вона вмостилась у дідуся на колінах і нашорошила вуха.

У місті з'явилися перші човни, автівки, автобуси, тролейбуси. Але не було де мешкати птахам, і пан Довгий Вус вирішив побудувати пташині оселі, аби мешканці замість радіо, слухали це чарівне стоголосся.

-О, пане Довгий Вус, знову ви щось будуєте?

-Так, пані Олівія. Приєднуйтесь!

-А що це буде?

-Пташині оселі,- відповів Довгий Вус

-О,то дайте мені фарби і я розмалюю їхні будинки.

І робота закипіла: Довгий Вус вигадував форми для помешкань,а Олівія насичувала їх кольорами. І вже увечері пташині оселі були готові, і з нетерпінням чекали на маленьких співочих сусідів.

-Дідусю, а коли до нас пташки прилетять?

-Не знаю, онученько. Думаю, завтра.

-А вони будуть тут жити?

-Якщо за ними доглядати, то так, будуть. І я тебе цьому навчу, обіцяю.

Дідусь узяв до рук газету аби розгадати кросворд, а Яринка бавилася з іграшками.