КУЛЬТ ЗВИНУВАЧЕННЯ ЖЕРТВИ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ

За рівнем безпеки жінок у суспільстві Україна перебуває на 102-ій сходинці [3], і хоча, в першу чергу, це пов’язано з військовими діями, в середині нашої держави продовжує розвиватися і набирати все більших обертів культ звинувачення жертви, в той час як насильники залишаються без покарання.

Такі історії трапляються кожен день, але не всі набувають широкого розголосу і більш того, не про кожен випадок заявлено в поліцію, через страх осуду і звинувачення у свій бік, який зрощують із самого дитинства, закріплюючи інформацію підручниками в школі, та законами, які не виконують свою функцію.

У цьому дослідженні буде йти мова саме про сексуальне насильство та зґвалтування, але варто розуміти, що «victim blaming» стосується усіх проявів насилля.

Зґвалтування – це вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи [4].

Сексуальне насильство – це вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи [4].

Victim blaming – це будь-яка реакція, в якій прямо зазначається або мається на увазі, що жертва винна в насильстві, яке вона зазнала [6].

Спершу проаналізуємо підручники «Основи здоров’я». Школа – це важливий етап в житті кожної людини, яка не лише надає певні знання, а ще і формує як особистість. Саме через це інформація, яка просувається в думки майбутнього покоління вкрай важлива на формування норм і цінностей загалом. Тому пропонуємо розглянути, які саме цінності та норми поведінки прививає освітній процес в загальноосвітніх навчальних закладах.

У підручнику «Основи здоров’я» (автори І.Д. Бех, Т.В. Воронцова, В.С. Пономаренко, С.В. Страшко), який був перевиданий у 2021 році можна зустріти:

1. Маніпуляції, використовуючи думки професіоналів, без джерел посилання. «Психологи і криміналісти вважають, що деякі злочини певною мірою спровоковані самими жертвами» [1, с. 104]. Ми так ніколи і не дізнаємося, що це за психологи і криміналісти, але при цьому вказування на професійність даного виразу зменшить кут критичного мислення.

2. Розповсюдження інформації про віктимну поведінку, яка наче «збільшує ризики стати жертвою сексуальних злочинів» [1, с. 104], серед якої: відкрите декольте, яскравий макіяж, флірт, дотики і погляди. До того ж, в підручнику з Основ здоров’я піклуються лише про «безпеку» дівчат, і не вказані речі і жести, яких варто уникати чоловікам. Доволі вибіркова виходить у підручнику «необережна поведінка».

3. А також демонструє ситуації, в яких дівчата (знову немає хлопців) можуть зазнати сексуального насилля. «Людмила пізно поверталася додому. Ще у вагоні метро вона помітила чоловіка, який не зводив з неї погляду. Коли дівчина вийшла, то побачила, що він невідступно йде за нею» [1, с. 102] і пропонують учням самостійно придумати ситуації, коли і як жертва може змусити насильники її зґвалтувати: «Наведіть приклади інших провокаційних чи сприятливих для ґвалтівників обставин» [1, с. 102].

Але не існує сприятливих обставин для насилля, якими можна було б виправдати дії насильника. Це все формує думку «ти сама винна, що… так одяглась, так нафарбувалась, пішла таким маршрутом». А також варто зауважити, що всі перелічені обставини для зґвалтування максимально сексуалізуються (флірт, глибоке декольте, червона помада), але зґвалтування – це не про секс, це про насилля, а цієї інформації, на жаль, в підручнику немає.

Наступний підручник, який також перероблений і перевиданий в 2021 році – це «Основи здоров’я» автори Т.Є. Бойченко, І.П. Василашко, О. К. Гурська, Н.С. Коваль.

У цьому підручнику автори максимально табуювали секс як процес, жахаючи підлітків ВІЛ та вагітністю, без пояснень, що займатися сексом можна за трьох обставин:

1. Ти психологічно і фізично готовий.

2. Ти надав активну згоду на секс і отримуєш від процесу задоволення.

3. Ти знаєш про наслідки і використовуєш контрацепцію.

Окрім цього, можна зустріти неправдиву інформацію щодо жіночого репродуктивного здоров’я після аборту.

А для віктимної поведінки автор приділив цілий параграф, коли в минулому підручнику було написано лише декілька абзаців.

У даному підручнику так само можна зустріти маніпуляції статистикою, без джерел інформації. «Відомо, що понад 60% потерпілих легковажною поведінкою самі спровокували злочин» [2, с. 93].

Звідки ці дані, хто і яким взагалі чином підрахував, нам не повідомлять, проте одразу ж перейдуть до звинувачення дівчат в їхній поведінці. «Трапляється, що дівчата поводяться легковажно, фліртують з випадковими знайомим. Така поведінка може спровокувати чи не найтяжчий злочин – сексуальне насилля» [2, с. 93-94].

І, звичайно, автор нам дає ціну пораду «слід … навчитися передбачати небезпечні ситуації і уникати їх» [2, с. 94].

А варто було вчити хлопців відповідальності за свої насильницькі дії.

Незважаючи на усі негативні аспекти підручників, в них також прописані дії, що робити, якщо є пряма погроза сексуального насильства. Ці пораді доречні і якісні, але не можна в одному реченні говорити про те, що робити, якщо тебе ґвалтують, а в іншому, що ти сама спричинила цей злочин.

Підбиваючи підсумки, можна з впевненістю заявити, підручники не вчать дітей активній згоді на секс, не вчать поважати свої і чужі кордони, натомість вчать, що ти і є причина насилля, а твого насильника можна виправдати «червоною помадою».

Розглядаючи підручники, затверджені Міністерством освіти і науки України, варто також зосередити увагу на тому, як працює судова система і які закони на це впливають. Вважаємо за потрібне звернутися до нормативно-правової бази України.

У Кримінальному Кодексі України є Розділ IV КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ. Складається цей розділ з 152 по 156 статей, в яких розписані види правопорушень проти статевої свободи та покарання за них, в середньому до 6 років позбавлення волі. Таким чином, маємо детально описані п’ять статей щодо усіх видів сексуального насилля, в яких провина повністю лягає на насильника.

У 2019 році набула чинності нова редакція ст. 153 ККУ, а саме визначення «сексуальне насилля», яке було зазначено на початку. І воно, так само як і зґвалтування «карається позбавленням волі на строк до п’яти років» [4].

З 2019 по 2023 за цією статтею було винесено близько 50 вироків, які розглядалися в закритому режимі. З них лише дві треті понесли реальне покарання у вигляді 6-7 років позбавлення волі, коли інші насильники отримали умовний термін покарання, тобто було звільнені від ув’язнення [5].

Чому це важливо? Бо з 2019 році, осіб, які могли йти за статтею 152 «Зґвалтування», без доказів будь-яких видів проникнення почали судили за нею, а як вже було зазначено раніше, третина вже отримала умовний термін покарання. Чому? Тому що нова стаття хоч і має жорстке покарання на рівні із статтею 152, але Кримінальний кодекс дає можливості зменшити строк або взагалі дати умовний термін [5].

Таким чином, закон розширює поняття «зґвалтування» і дає більше можливостей насильникам скоювати злочини і не отримувати реальні строки покарання.

Досить відомими є випадки сексуального насилля над жінками, за яке чоловіки не понесли відповідальність:

1. Історія сексуального насильства над неповнолітньою дівчиною на Закарпатті. Трьох підлітків, які скоїли цей злочин, суд визнав винуватими, але призначив умовний термін.

2. У квітні 2020 року ужгородський суд дав 5 років умовно кінологу-військовослужбовцю стрілецького батальйону, який в стані алкогольного і наркотичного сп'яніння утримував знайому неповнолітню дівчину у себе в квартирі і вчинив щодо неї «сексуальне насильство» без проникнення.

3. У Полтаві суд звільнив від ув'язнення студента місцевого ПТУ, який систематично вчиняв розпусні дії щодо 6-річного і 9-річного хлопчиків. У покинутій будівлі він роздягав їх та імітував анальний секс. За це отримав вирок суду 5 років умовно.

4. Киянин, який неодноразово сексуально домагався до дівчат (мацав груди, сідниці, статеві органи) в суді заявив, що такими діями «мав намір привернути увагу» дівчат і «познайомитись» з ними. Суд визнав його винним, але звільнив від ув'язнення через «визнання провини» і «молодий вік» [5].

І тим часом, ми маємо реакцію професора Миколи Хавронюка, який очолював розробку нового Кримінального Кодексу, на перший випадок сексуального насилля:

«Одна справа, коли є проникнення в тіло, інша, коли немає. Навіть коли є проникнення, присутні багато аспектів: інтенсивність, груповий спосіб дій чи одна особа, навіть має враховуватися певна провокативна поведінка потерпілої, яка спочатку каже, що ніби хоче, а потім передумала».

«Всяке ж в житті буває. Тому мають бути широкі межі для вибору покарання, щоб суддя міг ними користуватися» [5].

Таким чином, розробник ККУ зазначає, що зґвалтування ≠ сексуальне насильство, опускаючи факт того, що насилля і нанесення фізичних і психологічних травм в обох випадках однакове, натомість виправдовує дії насильників поведінкою дівчинки.

Підбиваючи підсумки, можемо зазначити, що освітня програми України популяризує victim blaming у підручниках, закріплює таке ставлення закон, який хоч і має чіткі поняття «зґвалтування» і «сексуальне насильство» частіше за все, як ми побачили з прикладів, залишається на стороні насильника.

Але варто пам’ятати, що в зґвалтуванні та будь-якому виді сексуального насильства винен лише насильник. Люди не мають інстинктів, щоб бути спровокованими, тому будь-яка поведінка насильника – це завжди його обдумане рішення.

Список використаних джерел

1. Бех І.Д., Воронцова Т.В., Пономаренко В.С., Страшко С.В. Основи здоров’я: підручник для 8 кл. закл. загальної середньої освіти, 2-ге видання, перероблене. Київ: Алатон, 2021. 163 с.

2. Бойченко Т.Є., Василашко І.П., Гурська О.К., Коваль Н.С. Основи здоров’я: підручник для 8-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. Київ: Генеза, 2016. 144 с.

3. Буняк Валерія. Україна посіла останнє місце серед країн Європи за рівнем добробуту жінок URL: https://ms.detector.media/trendi/post/33333/2023-10-28-ukraina-posila-ostannie-mistse-sered-krain-ievropy-za-rivnem-dobrobutu-zhinok/ (дата звернення: 26.01.2024)

4. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05 квітня 2001 року № 2314-ІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення: 26.01.2024)

5. Черниш Олег. «Чому в Україні винні у сексуальному насильстві не сидять за ґратами» URL: https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c16zzg9ye09o?fbclid=PAAabOPVeKvQj6A8VhA4uVzBMQ4kb-STYtnqIJsL7mM_KKIu6xkomjyOVz1qs (дата звернення: 26.01.2024)

6. What is victim blaming? URL: https://welshwomensaid.org.uk/news/understanding-victim-blaming-and-why-its-harmful-to-survivors/ (дата звернення: 26.01.2024)