Два вже забагато

Карпати - не Гімалаї, але потиняєшся і тут. Стасік, не без мату, міряв очима оповитий лісом маршрут, згадував чому литки і п’яти терплять гірський туризм без комфорту, звичного багатіям.

Себепошук - найбільш шалена гра з вигаданих людством. Принаймні так написано на візитці. Її підсунула в клубі кралечка у короткій спідниці, але з довжелезними ніжками.

То не номер, не адреса, щоб розважитись, а Шанс. Знову цитата звідти.

Сенс гри - знайти себе у пошуках артефактів. Предки в приключку цю за старим сімейним звичаєм не влізали. Синочок не насмоктувався, не смалив, поганого не нюхав і не значився в новинах про ДТП в пройм-тайм. Чим не щастя?

Спершу Стасу фортунило. У Португалії знайшов затонулі скарби. Самого Скаженого Джека, уявляєте? А в Єгипті, на блошиному ринку вдалося відшукати натуральну мумію. Самооцінка Стаса злетіла вище стратосфери. А потім випав жереб на Карпати. Капость!

Кляті СМС наставляли йти через хащі навпрошки, все далі від затишної цивілізації. Він чув, що тут є ведмеді, вовки, рисі, і радів, що ці хазяйви лісу по черзі не вискакували вітатись. Файно, що повня, і видно хоч голки збирай. Шкода, усюди чудились вовкулаки.

Аж опівночі Стас набрів на самітний будиночок, яким кілком стояв на лисій галявині. Он, є ліхтар. Але як повірити, що в такій глушині житимуть в 21 ст? Пристрій СЕБЕПОШУКУ зрадливо пискнув, в будинку зашаруділо.

"Мене, зара пристрелять. Картеччю. По-любасу, бракон'єри"- подумав Стас, уявляючи свій бюст на стіні поруч з кабаном і лосем. А ліс собі далі загрозливо шумів.

Коли на поріг вийшла старша жінка у сукні, він полегшено видихнув.

- О, гості навідались. Вітаю. Запрошую до господи, натомився певно.

- Доброго ... вечора. А чому Ви, ну, що я до Вас?

- Заходь Стасику, ти прийшов, де чекали.

- А, як?

- Заходь, приглядайся. Сувеніри, що треба.

- Брелоки і дудки не цікавлять.

- Та тільки глипни і готуйся тринькати грошики, як на тих канікулах у Вегасі. Ціну не кажу, пропонуй гідну. І оплата налічкою. Термінал, сам розумієш.

Не кожна річ розбурхувала несамовиті круговерті думок, щоб, аж не сила відірвати очі, але траплялись і неймовірності.

- Гляди непочата вода, набрана до сходу сонця з 7 джерел, освячена в церкві на Водохреща. Вогняно-йорданна виходить. Заговорені трави від злих, а от і ексклюзив - від добрих духів. Колотушка, що вібраціями відганяє зло, притягує добро. Як за годинниковою стрілкою. Навпаки - навпаки. Ще от колокольчик з глини, нашої карпатської, для чистки від негативу. Свячені сіль, цукор та суміш перців від різних карпатських і рівнявських почвар. А он, бачиш 2 пляшки? З хльопчиком на гойданці - помагач. На вдачу. Смуглий на дірявому цеберку, то полісун, теж корисний, але шкоду робити. Є пляшка з вітром від помаху крил ангела над немовлям. Чув таке? Жух, і забув знання про інший світ? Осьо, в пляхі останній видих вбитого на повню на перетині 7 доріг. Здогадаєшся, що на зло? Миска з підводопадними каменями. Хоча тобі… нащо камені ті? Береш?

- Скільки за все? І пакет якийсь чи мішок. Може тачка є для барахла цього?

- Ти шо? Альоша, альо водокачка? Я сказала - даєш гідну ціну, я віддаю.

-1900, ні, ще осьо, 2400. В доларах звісно.

- Нууу, ти мені відразу сподобався. За такі гроші я тобі ще штуку одну зроблю. Про персні мосяжні заговорені чув? Якраз повня, швидко зроблю. Ти присядь, чаю попий. Наш карпатський, такого в маркетах не надибаєш.

- Дякую. А перекусити є?

- Звісно. І троха палинки для апетиту.

Хазяйка жваво швидко накрила стіл. Кулеша з м'ясом та під грушеву самогонку голодному Стасу зайшла як вечірній дощ у порепану землю. Поки їв, пив, на столі вгледів фігню якусь у кутку. Як гілка таке. Накрита бруднющим акваріумом. На шо він в цих краях?

Жінка порпалась у підсобці, а Стас поцікавився:

- А шо то в углу?

- Не в углу, а в кутку, юначе. В Карпатах треба українською. Гіляки цих лісів ще пам'ятають брутто кацапів. Не займай, не твого рівня забавка. Чекай. Гляди, що маю.

- Персні?

- Так. Пара на вказівний і середній. Ось зображені Арідник, Щезник і Чугайстр. В курсі хто це? А, сам загуглиш, як виберешся. Так от, повертаєш на двох до однакових лиць і просиш допомоги. Зрозумів?

- Я типу віруючий. А в ці штуки не вірю.

- Зате, вони в тебе вірять. Чому ти вирішив, що прийшов Христос і відмінив сили природи? Десь це написано? Наївний. Персні з нейзильберу до речі. Сплав такий. Он пара сонечок в орнаменті, а то янтар.

- А то що фарбою замазано?

- Це треба, зелена замазка для енергій. От в воді з колотушкою сили їх пробудила, тримай.

- Ага, а заночувати у вас можна? Є де?

- Ти ж на прілому сіні спати не звик?

- Ні.

- Ну, то непріле буде. Ахах.

- Я серйозно. Я по теміні не піду.

- Ти думаєш в мене є штуки, аби знищити світ, а нема ліжка? Передумай взад.

- Ох і шутки. Але ви мені подобаєтесь.

- Ох, легене. Не кидайся такими слівцями перед моїми манівцями. Скілько я тут. Оберігаю і продаю потрошки, що оберігаю. Ворожбитки теж люди. Спатимеш он там.

Хазяйка вказала на лівий кут кімнати, де Стас міг поклястися, 5 хв тому пустувало. А тепер ліжко.

- А Ви?

- Я на дах. Тільки нічого не чіпай. Я попередила.

Змучений долею героя квесту, Стас заснув. Але вночі прокинувсь від будильника, якого завбачливо ставив на Айвотчі вібрацією. Ця жінка не проста, але і він не маргарином мазаний. Та річ у кутку однозначно найцінніша тут. Хоч і персні цікаві. Дивно, вони добряче гріли.

Він пройшов у куток, де вже розгледів краще з ліхтариком на телефоні ту загадкову штуку. Акваріум напрочуд тяжкий, він ледь переставив його на підлогу.

Загадкова штука виявилась засушеною рукою. І заради цього він не спить? Е, ні. Он. На пальці помітив розкішний перстень з розсипами яскравих камінців, ще й у золотих блискавках увесь. Оце приз. Цікаво, він легко зніметься?

Так, легко, але від дотику Стаса шарнуло струмом. Може статика? Він приміряв перстень на мізинець.

- Ти вже награвся? - позаду грубим і страхітливим голосом запитало щось.

- Я.Я.Я все поверну. Я заплачу.

- Щось ти довго. Знаєш як на даху невдобно, там же горіща нема. І ти заплатиш. Як Чіня долинська пищиш.– таких щирих насмішок, таким крижаним голосом мало хто чув.

Це вже не та мила жіночка, надприродня страшна тінь, темінь якої навіть при слабкому світлі здавалась абсолютною, надчорною, злою.

- Я охороняла цю руку 300 років, і тепер вільна. А ти - ні. Бувай. Щстя, здоров'я не бажатиму, бо скоро здохнеш.

В горлянці Стаса пересохло. Все здатне до зжимання зжалось. У голові промайнуло даремно прогуляне життя. Він же так і не пожив. Клятий СЕБЕПОШУК!

- Поясніть, що це?

- Ти нині дводушник, з проклятим мольфаром в грудях. Ти не можеш керувати силами, а скоро і контроль над тілом втратиш. Он, книга на полиці, усьо там. Але по ніжніше, з віком людська шкіра не дуже .... прочний матеріал.

Стовп чорного диму і він сам один. Хоча ні. Більше ніколи один.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Сая Хаторі
07.07.2022 07:22
До частини "Два вже забагато"
Ваа,.це так атмосферно, містично і дуже захопливо. Обожнюю історії такого типу. Фінал інтригуючий, сподіваюся, що колись і продовження(хоч якесь) історії Стаса буде
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Анна Стаднік
    23.08.2021 23:21
    До частини "Два вже забагато"
    Ну хто ж ото задля добра так закликає...? Ще й у хащах) Бідний багатий Стасік. Жадібний Стасік. Краще б у Гімалаї подався, кликав би його лама якийсь, то не зрозумів би нічого. Ціленький лишився б.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Айя Нея
    23.05.2021 21:30
    До частини "Два вже забагато"
    Памятаю цей твір ^^ Унікальний стиль автора робить його надзвичайно колоритним!! Сцени такі живі, що справді стає лячно...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше