Вийти за межі
Кроки за кроками...
трансценденція виміру.
І я в ньому живу,
а депресії вимерли.
Я дивлюся у очі
своєму віддзеркаленню:
відчайдушна тривога
якась неприкаяна.
Вийду за межі
кризи горбатої,
Зміню врешті вираз
завмерлої статуї.
Хай іде собі лісом
неспокійне й зажатеє.
Я вірю, що вистою
з вірністю матері.
Зі сльозами й надіями,
з сонячним променем.
А звістки хай погані
розбігаються в сторони.
Я беру зброю щастя,
наче крила метелика.
Хай пурхає світом
у стилі лемЕрика.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.