Вийти за межі

Кроки за кроками...

трансценденція виміру.

І я в ньому живу,

а депресії вимерли.

Я дивлюся у очі

своєму віддзеркаленню:

відчайдушна тривога

якась неприкаяна.

Вийду за межі

кризи горбатої,

Зміню врешті вираз

завмерлої статуї.

Хай іде собі лісом

неспокійне й зажатеє.

Я вірю, що вистою

з вірністю матері.

Зі сльозами й надіями,

з сонячним променем.

А звістки хай погані

розбігаються в сторони.

Я беру зброю щастя,

наче крила метелика.

Хай пурхає світом

у стилі лемЕрика.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.