Марта

“Ми не будемо розповідати

тут всю історію папізму,

по-перше, це дуже довга

історія, по-друге, дуже гидка.”

Вишня

Звідусіль тягнулися до Марти довгі щупальця розфарбованих неоновими плямами інопланетних істот. Вони знайшли її по тепловипромінюванню. На цій холодній планеті, від полюса до полюса усе вкрито дзеркально рівним льодом. Так здавалося на перший погляд. Але при детальнішому огляді, можна було побачити, що місцями ці простори здималися височезними льодяними скелями, які були схожі на панельні будівлі, зроблені з прозорих кубів льоду.

Коли прибори її рятівної капсули просканували поверхню цієї планети, вони видали вердикт:

“Період обертання планети навколо місцевої зірки 400 діб, майже, як у Землі, форм життєдіяльності не знайдено, повітря придатне для споживання людиною, велика кількість води у твердому стані.”

Те, що і було потрібно Марті, бо вибухом зачепило резервуар з водою і запасів води залишилося не багато.

З тих часів, як людство навчилося піднімати і відправляти у космос кораблі будь-якого розміру (у прямому сенсі цього слова, велетенські кораблі – розміром з невеличку планету) проблем з транспортуванням вантажу і води не стало. І оті старовинні способи видобування води із сечі та поту астронавтів канули у Лету. Воду транспортували у резервуарах у вигляди льодових кубів. Такі кораблі монтували на дальній орбіті Землі, а потім вони мандрували деінде по просторах галактики та за її межами. Вже давно на Землі заведена традиція: якщо ти відправляєшся на такому велелюдному кораблі, то прощаєшся назавжди, бо, коли він повернеться назад, на Землі зміняться 5 або більше поколінь. Як бачите, з перенаселенням проблему теж вирішили.

Тож вернемося до Марти, яка намагалася дати відкоша ногою істоті із нудотно-зеленими неоновими плямами, яка вже тримала своїми щупальцями її руки. Інша істота перехватила її ногу і разом вони підняли Марту у повітря і полетіли розмахуючи величезними крилами із срібним підбоєм. Мабуть, це такий у них захисний костюм, або це їхня натуральна оболонка, яка зберігає їхнє тіло від тепловипромінювання, намагалася зрозуміти цей феномен Марта. Бо прибори не знайшли форми життєдіяльності, а вони, як бачите, існують.

Все трапилося надто швидко. Поки роботи різаками нарізали куби льоду і складали їх у відсік капсули, Марта пішла до найближчих «будівель», які вона спочатку прийняла за скелі. Не встигла вона пройти і третину дороги, аж раптом з’явилися ці істоти, схожі на великих летючих восьминогів. Тільки замість присосок у них сріблясте хутро, вкрите подекуди неоновими плямами, а на крилах теж чи то хутро, чи то пір’я – не зрозуміло.

Марта намагалася втекти, проте вони оточивши її з усіх боків, діяли дуже швидко.

Летючі восьминоги принесли її у цю будівлю-скелю. Посеред величезної зали стояв великий прозорий куб льоду. На ньому сиділа така сама істота. Ця істота, яка сиділа на кубі, мала неонові плями фіолетового кольору і відкритий рот, ніби ящурний – з нього постійно текла якась рідина або слина. Інша істота з плямами рожевого відтінку стояла біля кубу і зверхньо дивилася на Марту. Марту поставили на лід і змусили стати на коліна.

Раптом після короткого свисту, схожого на настройки радіо хвилі, Марта почула у себе в голові скрегочучий голос:

«Основним догматом церкви - є догмат про непогрішимість папи. Він полягає у тому, що папа, який

виступає з амвона з тих чи інших питань віри і моралі, є непогрішимим. Тому тільки він, і він один може звідціль судити злочинників і вирішувати, які їм нести покарання.

Лід використовувати у своїх цілях дозволено тільки церкві і тільки на потреби папи. Тому істоту, яка скоїла ограбування потрібно четвертувати негайно»

Марта не встигла подумати, що це взагалі якийсь сюр, як її рація пискнула і металевий голос корабельного андроїда промовив: «Марто, лід завантажений, можемо відлітати. Де ви?»

©Katre 27.02.2024