Містика

Причин нема та страх глибинний,

Світ повний сумнівів, переживань.

Небачених чудес в картинах,

Неписаних віршових знань.

Окремо вичерпані індивіди,

Збудований талантом шлях.

Де кожний витвір - піраміди,

Що будувались на кістках.

Емоцій шквал, на відчай спроба,

Сентиментальний склад ума.

Людина п'є отруту, щоб впустить хворобу,

Та перед смертю зобразити небеса.

Від Данте кіл тікають, спрага ж раю,

Надії у міфічне, щоб лишитись десь.

Ніхто на сто відсотків нічого не знає,

Та вірить в правильність тих обраних чудес.

Галактики й зірки, послання й силуети,

Примари та прокльони міст, локальний переляк.

У містиці завжди були та є моменти,

Коли почуті розказні описує мертвяк.

Але у що міфічне ти повіриш?

Як я скажу, що байдуже мені,

Якщо ти навіть вигадаєш свого звіра.

- В усе повірю, бо слова твої.