Доля Анастасії або зустріч з незнайомцем

Лютий. Зима. Сніг. Мороз. Сиджу за столом, слухаю музику. Згадую перипетії свого життя, а їх було достатньо. Сніг лягає на асфальт, прикривши нерівну поверхність дороги. Дівчина йде нікого не помічаючи. Вона вперше в цьому місті, і, хоче все побачити та запам'ятати, щоб потім написати повість про це.

Ася прокинулася від того, що сонячний зайчик бігав у неї по обличчю. Піднялася, потягнулася та підійшла до вікна, з її вікна побачила найдушевнішу та й найпрекраснішу картину, в цей момент Ася розридалася. Стоявши біля вікна, сльози все бігли по її щоках, вона все дивилась і дивилась. На вулиці у дворі з вікна можна було побачити дитячий майданчик, в цей момент на ній гралися кілька дітей. Стало дуже сумно від туги, що вона одна до сих пір - ні чоловіка, ні дитини. А роки біжать своїм ходом. Стрепенувшись від нетривалого розпачу, яке накотило, згадала, що запізнюється на роботу. Почала швиденько збиратися, а для настрою включила музику, яка більш за всі інші подобалась. Прийнявши душ, почала одягатися, в цю ж хвилину, задзвонив телефон. Ася підійшла підняла слухавку, промовила:- Слухаю, - відповіді не було, тільки переривчасте дихання чулося у слухавці. Потиснувши плечима, з дивом подивившись на телефон, положила слухавку і пішла далі одягатися. Коли Ася вже зібралася виходити з квартири, телефон знову задзвонив, хвилинку подумавши, вирішила все таки відповісти на телефонний дзвінок. Підійшла, взявши слухавку, промовила:- Слухаю, - те саме дихання в слухавці. Різко положивши слухавку, заспішила на роботу.

Вийшовши з дому, відчула сильне буяння світла та запахів, на вулиці щосили буяла весна; але до сьогоднішнього дня Ася не помічала цієї весни.

По тілу Асі пробіг спочатку холодок, потім вона відчула тепло, і тут же в голові заграла мелодія пісні.

Вона йшла по вулиці і співала...

Здригнувшись від несподіванки, хтось її гукнув, голос був чоловічий приємний баритон, Ася повернулася і побачила перед собою чоловіка середнього зросту, волосся кольору каштана... а очі, ці очі, сяяли такою блакиттю, що можно потонути в їх глибині.

- Ви до мене звертаєтесь, і в цю ж секунду побачила, що на вулиці, крім них нікого більш не було.

- Так. Я хотів запитати вас, чому ви така весела?

- Тому, що у мене чудовий настрій.

- А могли б ви поділитися зі мною своїм настроєм хоч крапельку.

- З задоволенням поділюсь з вами. Беріть скільки хочете.

І тут же складає долоні човником і протягує.

Незнайомець підніс свої долоні, теж складені човником до Асиних долонь, постала пауза. Оба замовчали.

І в цей момент сталося неймовірне. Молнія. Спалах. І тиша.

Пройшла хвилина, і чоловік промовив першим: - Ви нікуди не поспішаєте?

І в цю хвилину Ася згадує, що вона запізнюється на роботу і якщо за п'ятнадцять хвилин вона не з'явиться на роботі, то від начальства не уникнути догани. І тут , як тільки хотіла сказати, що вона поспішає, несподівано пішов ливень. Чоловік схватив Асю за руку і вони побігли в найближче укриття, тобто в під'їзд будинку. та стали чекати закінчення дощу.

- Ось бачите сама доля благоволить нашому знайомству, до речі мене звуть Гліб.

Ася стояла до нитки промокла та від усього, що сталося ніяк не могла прийти в себе, заїкалась, промовляючи.

- А а а а а а м м ене з з з вуть Ася.

Дощ на вулиці продовжувавсь. Двері квартири, які відкрились в ту хвилину, відволікли на деякий час Гліба і Асю від вивчення один одного, з-за дверей з'явилась бабуся років так під дев'яносто, подивилась на нашу парочку з загадковою цікавістю та промовила до них: - Молоді люди, а не хочете випити гарячого чаю та скуштувати свіжих булочок?

Ася з Глібом переглянулися, і згодилися на запрошення бабусі.

Ввійшовши в квартиру бабусі вони зразу відчули аромат свіжеспечених булочок. Замітивши, що меблі були дуже старовинні. Зайшовши до вітальні зразу звернули увагу на картину, на якій було зображено дівчину в полі; в дівчині на картині відмічалися риси бабусі. Переглянулися.

І тут донісся голос з кухні: - Дівчино, допоможи мені будь ласка накрити стіл. Ася пішла на кухню.

- Ну що ж бери оцей піднос з чашками та блюдечками, неси у вітальню та розстав. І в цю хвилину , коли Ася виходила з підносом в руках Гліб з'явився на порозі кухні. Трішки не зіткнулись лобами.

- Ось, і наш кавалер, ну, а ти бери самовар, неси в вітальню, став на стіл.

- Зараз чаєм вас напою, зроду такого ви ще не пили. Ася та Гліб пішли в вітальню з самоваром та приборами. За ними слідом ввійшла бабуся, несла булочки, від яких виходив вишуканий аромат старовини.

Наша трійця сіла за стіл.

- Ну, що ж молоді люди, давайте знайомитись. Мене звуть Василіса Іванівна.

А як вас звуть?

Ася зніяковівши посміхнулася: - Мене звуть Ася, глянувши на Гліба , підморгнувши йому.

- А я Гліб, вибачте, що потривожили вас, просто на вулиці застав дощ, треба було кудись сховатись.

- Та, що ви, навпаки, я дуже рада вашій присутності, все ж не одна; пийте чай, пригощайтеся булочками.

- І скажу ще одне, що неспроста ви зустрілися, ой неспроста.

Так вони продовжували пити чай, при цьому розповідаючи один одному всякі цікаві історії; і тут Ася мимоволі подивившись в вікно помітила, що дощ скінчився та почала збиратися йти.

- Вибачте Василісо Іванівно, але мені вже пора; глянувши при цьому на Гліба, який нікуди не спішив.

Ася вийшла в передпокій, почала взуватися. Підійшла Василіса Іванівна: - Ну що ж до зустрічі, не забувай заходити в гості.

-Ой дякую вам Василіса Іванівна постараюся знайти вільний час і якось забігти в гості. Вийшла з квартири і побігла на роботу; сьогодні її очікувала конкретна догана.

День у Асі пройшов посередньо, не рахуя її знайомства з Глібом та Василісою Іванівною, ледве дочекалася кінця робочого дня і з посмішкою на обличчі покинула офіс місцевої газети. Додому не поспішала, прогулялась по набережній річечки, яка протікала через місто; коли повернулась додому, її насторожила тиша у дворі будинку та й взагалі в будинку, підходячи до квартири, помітила, що двері в її квартиру привідкриті, зразу вибігла на вулицю і подзвонила до поліції.

З поліції приїхали хвилин за двадцять, але коли Ася побачила слідчого, вона застигла від подиву, це був Гліб, з яким вона сьогодні познайомилась.

Гліб теж пізнав свою сьогоднішню знайому і йому ще більше захотілося розкрити це діло.

Він підійшов до Асі та звернувся: - Слідчий Гліб Бухаров.

Входячи в квартиру Ася на хвилину знову застигла від побаченого, все було розкидане та розбите, той, хто тут був, явно, щось шукав.

Опергрупа займалася своїми зобов'язаннями: знімали отпечатки пальців.

Ася побачила своїх сусідів, їх взяли понятими. Ася пішла на кухню, була в такому стані, що це взагалі не з нею відбувається, що це якийсь сон. Через якийсь час на кухню зайшов Гліб.

- Ася ти повинна оглянути, що пропало з квартири. Ася здригнувшись побачила Гліба рядом: - Добре зараз подивлюсь.

Зайшла в кімнату, швидко оглянувши поглядом, вияснила, що пропала старовинна ікона, яка ще залишилась їй від бабусі та картина, яку вона купила два роки назад за кордоном; її написав вуличний художник.

Ася стояла розгублена в кімнаті, нікого не бачачи, в той момент вона знаходилась в споминах (село, літо та маленька Ася у бабусі).

*** В селі стояла літня спека, сонце було високо, коли дівчинка бавилась на вулиці зі своїми друзями.***

Ася вже прям відчувала себе в дитинстві, стоячи у забутті, посміхаючись.

Але раптом відчувши дотик до своєї руки, здригнулась.

Побачила поряд з собою Гліба, зразу струснувшись від своїх споминів, згадала все, де вона була і що трапилося.

Гліб побачивши зблідлу Асю, яка ледве стояла на ногах, миттю підхвативши на руки відніс її в спальню. А сам пішов до колег; вони вже закінчували огляд, зняття отпечатків та інше. Закінчивши, всих провів, а сам зостався поряд з Асею. У нього було відчуття, що він повинен бути поряд. Знайшовши в одному з ящичків нашатирь, підніс до Асиного обличчя. Ася відчувши різкий запах привідкрила очі, побачивши над собою обличчя Гліба, посміхнувшись; - Гліб, що трапилося, чому ти стурбований?

- Я стурбований про тебе, ти втратила свідомість; мої колеги вже все закінчили і пішли; сьогодні я тут залишусь поряд з тобою.

Ася дивилась на Гліба і не вірила своїм очам; в такій неприємній ситуації вона зустріча свою долю. Ася була настільки впевнена в тому, що піднялась і наблизилась настільки близько до Гліба, що відчувала не тільки запах його тіла, але і відчувала його душу.

Ася і Гліб стояли вдихаючи аромат души один одного, в той момент вони знаходились поза межами реального світу. І вони б так довго би стояли, як би не дзвінок двері. Гліб першим прийшов до тями та пішов дивитись хто там прийшов. Коли він відкрив двері, побачив дівчину віком приблизно, що і Ася, з рудими кучерями, усміхнену. здивовано дивився на дівчину.

А дівчина побачивши в дверях квартири своєї подруги незнайомого чоловіка, з подивом подивилась, але потім відсторонюючи чоловіка в сторону, пройшла в середину квартири і гучним голосом позвала подругу: - Ася ти де, з тобою все в порядку?. Гліб зачинив двері і пройшов за дівчиною.

Ася побачивши свою подругу у якої на обличчі було хвилювання, підбігла і обійнявши почала заспокоювати, що все з нею в порядку, тільки квартиру трішки пограбували. Гліб ввійшов в кімнату слідом за Асиною подругою, побачив дівчат захоплено розмовляючих, вийшов на кухню, закип'ятити чайник та заварити чай.

Гліб стояв біля вікна та чекав поки закипить чайник, дивлячись в темряву. Чув голоси з кімнати, замислився.

У Наталії, подруги Асі, на обличчі було написане уявне хвилювання за подругу.

- Подружко давай розповідай, що трапилось, та в подробицях.

- А що розповідати, зранку якісь дзвінки були, потім знайомство з чоловіком, потім робота і коли повернулася додому, я побачила свою квартиру пограбованою, а , ще слідчий - це той чоловік з яким я сьогодні познайомилася. Ось так і день пройшов.

- Да, подружка, оце у тебе новини. Хоча я помітила, твій слідчий і ще той мачо, сама б закрутила з ним.

- Ната, а як же твій Андрій.

- Ась ми кілька днів назад з ним розстались.

В кімнату ввійшов Гліб, порушивши спілкування подруг, заговорив.

- Дівчата, чайник вскипів, пішли пити чай.

Ася повернулася, подивилася на Гліба, в той момент він виглядав трішки стомленим. Підійшовши до нього, провела по його волоссю рукою. Вона відчула його преривисте дихання. Гліб мовчав.

Ната стояла та спостерігала за ними, думала про своє.

Гліб мовчуи взяв за руку Асю і повів її на кухню. Ната від побаченого аж заскрипіла зубами, але пішла за ними.

- Ась, а ти пам'ятаєш, як ми на морі з тобою відпочивали, два роки назад.

Як познайомилися там з класними хлопцями, одного я знайшла недавно в інстаграмі, поспілкувались, але він все про тебе розпитував.

Ася всіма думками була десь далеко.

Гліб поналивав чаю по філіжанкам, усі сіли до столу. Кожен думав про своє. Мовчки пили чай.

Ната ....ось чому все їй цій Аські, я ж красивіша, і язик підвішений. Чому він мене не помічає. Ну нічого, на днях піду до знайомої, обіцяла дати телефон гадалки. Ось і погадаємо, відвороти, привороти зробимо. А ти Асенька ще потанцюєш у мене......

Гліб..... звідкіля з'явилася ця так звана подруга, погляд якийсь недобрий. Відчуваю, що Ася ще наплачеться із-за неї....

Ася....Гліб, Гліб, Гліб......Невже ти той кого я чекала весь цей час....

Втома заполонила все кругом, день видався на події плідним. Ася даже не допивши чаю задрімала. Гліб це помітивши підхватившись зі свого стільця, взявши її на руки, відніс її в кімнату поклавши на кровать, прикривши пледом. А сам повернувся на кухню, де зоставалась Ната.

Ната після того, як Гліб повернувся на кухню і сів за стіл почала випитувати про пограбування Асиної квартири. Гліб ні про що не здогадуючись, так як це була подруга Асі, почав розказувати. Навіть на думку не спало, що це її рук діло. Все випитавши Ната заспішила попрощатися з Глібом і пішла:тихо посміхаючись своїй підприємливості та винахідливості.

Гліб зачинивши двері за Натою, помивши посуд вийшов на балкон і до ранку пробув весь час там. він роздумував про пограбування. Кому і навіщо це було потрібно. Адже Ася доброї душі людина чи все це із зависті.

Як тільки розвиднілося, зайшов в кімнату, подивився на сплячу Асю, йому не хотілося йти ось так, коли вона ще спала. Він прийнявсь чекати, поки прокинеться.

Сонячні промені почали пробиратися крізь штори, по стінам, по підлозі до Асиного обличчя. Промені підібрались і зупинились на подушці, потім зупинились на щічках. Ася відчула тепло і лоскотання. Відкривши очі, потягнувшись, піднялась і сіла на кроваті. Побачивши Гліба, який заснув прям на стільці, тихенько підійшла і поцілувала в щічку.

Підійшла до вікна, відкрила штори, сонячне світло заполонило всю кімнату. Гліб прокинувся.

- Ася ти вже прокинулась, а котра година; - і в ту ж секунду подивився на свій годинник на руці: там була одинадцята година дня. Як же так проспав.І ьувши вже біля дверей та взувавшись, промовив; - Ася я ввечері подзвоню тобі, а наразі мені потрібно бути на роботі, вибач.

- Гліб все в нормі не вибачайся мені теж потрібно на роботу. До вечора.

Зачинивши за Глібом двері прийнявши душ. Одягнувшись, наклавши легкий денний макіяж, уклавши волосся, по кружлявши біля дзеркала, посміхнувшись своєму відображенню.

Взявши сумочку вийшла з квартири побачила сусідку, яка вчора була понятою. Сусідка так подивилась осудливо. Поздоровкалась і почала спускатися сходами, наспівуючи свою найулюбленішу пісню. Сусідка провела її поглядом, сховавшись за дверима своєї квартири.

Ася повернулась додому пізно, втомлена, телефон дзвонив в сумочці.

Відчинивши двері ввійшла розбувшись бросив сумочку на стілець, пішла на кухню заварити чаю. Сіла та зразу задрімала. Прокинулась від того, що її хтось тряс за плечі. Відкривши очі, побачила очі Гліба. Оторопіла від несподіванки.

- Гліб, а як ти і коли тут з'явився ?

- Ась я тобі дзвонив, дзвонив, ти не відповідала, захвилювався і приїхав. У тебе були двері навстіж, я ввійшов в побачив тебе сплячу, а на плиті чайник кипів; могло трапиться непоправне. Що у тебе трапилося?

- Гліб все добре я тільки дуже втомилась на роботі. Ніяких сил не зосталося.

- Добре, ти сиди, а я зараз швиденько щось приготую і ми з тобою разом повечеряємо.

Гліб займався вечерею, Ася сиділа спостерігала за ним. І раптом подзвонилив двері. Гліб хотів піти відчинити, але Ася теж піднялась зі стільця.

- Я сама відкрию, це можливо Ната прийшла.

Відчинивши двері, і не встигнувши крикнути, тому, що закрили рот і привели в несвідомий стан, вкинули в машину і зникли в невідомому напрямку.

Гліб відчув недобре, Ася не поверталась на кухню. Виключивши плитку, вийшов в коридор, двері були навстіж, Асі ніде не було. Вискочив на вулицю, там теж її не було. *** Де ж вона, що трапилось?***

Подзвонив колезі, розповів ситуацію, приїхали через півгодини.

Почали опитувати людей, шукати свідків, хто, що бачив. Свідки не знайшлися. Гліб сидів в квартирі тримаючись за голову.