Місто без звуку

Місто без звуку... Там росте трава

До неба синього — полин-чорнобиль...

Світ покалічених ідей, забутих іграшок, смуток добра...

Там у тінях минулого спокій протестував,

Його тріумфом невміло бог заколисував... Всім карти сплутав...

Де юні душі? У пеклі чи раю? Ні, не зійти...

Межа між тими, хто проводжає в захід сонця... Не забуті...

Ті стіни пам'ятають сміх на вулицях... Безодню самоти...

Час на годиннику застиглий — завжди «без п'яти»...

Місто без звуку... На небі вирішили так... Винні зірки... Чиясь спокута?

~2018~