То невже тобі все одно?

У цьому новому сонеті

Ти скажеш нарешті забути,

Я зберу усі сили і скрути,

Аби дати тобі все забути.

На губах відчуття поцілунку,

Сліди дотиків, пошуку, муки,

Я мав би сказати "Забудьмо",

Та такі ми, зневолені люди.

Ці очі, повні свободи,

І підстави із приводу долі,

Щодня, здавалось мені,

полонили, несли, стерегли:

Тільки якби сказати тобі,

Що слова, переписки, шаблони

Назавжди, здавалось мені,

Пахли попілом, ніжністю й морем.

Та все ще, цей біль не стерпіти,

Все стискає в грудях–

Я хотів би летіти

Униз десь, на шлях.

Утекти від проблеми–

Ось що я хотів.

Полетіти крізь призму і вікна батьків,

Розбитись об постіль старих почуттів.

02.05.2024