Про Нас

Я думаю добре сидіти в театрі,

За руку тебе тримати,

Трішки незручно, може, обіймати,

Та ніжно пошепки дурнЮ казати.

І біля річки разом спочивати,

Галявинами ввечері гуляти,

В такі моменти так і хочеться плекати,

Та цілуватись, любляче торкатись

Твоїх плечей, рукИ, щоки та лобу.

А може це все просто утік мови,

І ти далеко, наче зірка й доля,

Дивитися в ці очі, знову й знову,

Читати і співати,–німе слово,

кохати, тільки тебе малювати,

Заповнити усі стіни в кімнаті

Портретами, поемами, плакатом,

Епітетами замість просто "ти".

Та думаю, усі тисячі слів

Не зможуть передати сутність

Й облік, під котрим ти ховала

Свої брови, чудові запахом вінки

Та свою мову. Таку чужу

І все одно знайому.

З акордами, це відчуття свободи,

Упереміш з парфумами погоди,

Хотіла передати я тобі,

Та ми закінчимо усе це з чистим "ми",

Хоча і починали все на "Ви".

Можливо, саме восени.

05.05.2024