Скарб
Джон переступив поріг хати. Його матір стояла коло діжки з тістом. -Де ти був, синку?- Жінка підняла свої сірі очі на сина.
-Коло моря.- Відповів хлопчик.
-Сідай. Зараз дам поїсти.- Проказала жінка виймаючи руки з тіста.
Швидко поївши Джон швидко побіг на вулицю.
Над містечком сяяло сонце. Їхали вози, метушилися люди, а Джон ступав по місту.
Його друг Гілберт розповів йому, що у будиночку коло моря є скарб. Хлопчина щиро хотів його знайти і продати, щоб купити ліки для матері.
Хлопчик ступив у воду. Він любив плавати. Хвилі були маленькими, тепла вода дарувала затишок.
Вдихнувши повітря він занурився у воду.
Наплававшись удосталь Джон виплив на берег.
Хлопчик зрозумів, що весь цей час він відтягував неменуче. Він мав піти у той будиночок поки хтось інший не знайшов його.
Вирішивши так він кинувся бігти до будиночка. Був він невеличкий обсаджений квітами. На вікнах висіли фіранки. Хлопчик підстрибом піднявся по сходинках. Він схопився за ручку і штовхнув двері.
Вони заскрипіли і Джон зайшов у коридор. Там пахло чимось солодким. Розхвилювавшись він пішов на запах, наче собака.
Коло печі стояла дівчинка років шести. Вона щось їла.
-Хто ти?- Запитав хлопчик.
-Я Скарлет, а ти?-
-Я Джон.- Відповів хлопчик.
-А ще тут є моя мама, але вона хвора.- Сумно зітхнула дівчинка.
-А де скарб?- Бовкнув хлопчик.
-Який скарб?-
-Ну мені казав друг, що тут є скарб.- Відповів хлопчик.
-Я продаю пироги, то їх скарбами називають.- Посміхнулася Скарлет. -А ти сідай я пригощу тебе.- На обличчі дівчинки сяйнула посмішка.
***
Джон, уже дорослий чоловік тримав руку Скарлет. На ній була біла сукня, на розпущеному русявому волоссі була корона. Вона його королева. Його Скарб.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!