Петро Гузiк "Льодяник у крові 2"

Вітаха повертався від свого бариги задоволеним,точніше летів на крилах.Все тому що за один нещасний наркоманський мінет отримав два грами метамфетаміну,і йому було геть байдуже що його тільки що трахнули в горло,мавпа на спині жадала дози.На виході з злополучного району він помітив мале дівча гарно одягнене яка гірко і голосно плакала,дівча побачило його і кинулась до Вітахи.

-Дядю,я заблукала відведіть мене будь ласка до дому!,-в одній руці вона тримала льодяник на паличці іншою міцно вхопилась за його руку.Хлопець так отетерів що спромігся тільки запитати де вона живе,бажання «вмазатись» відійшло в тінь.

-Я не пам’ятаю ,але там є пам’ятник і великий сад,а ще фонтан,-вона вже не плакала але голос тремтів,-бабця дасть вам грошей.

Вітаха прикинув що покурити зможе і пізніше,а бажання заробити пару купюр не роблячи нічого гріло душу,крім того це не так і далеко.

Через годину вони стояли на порозі гарного будинку,мала усміхаючись показала на нього пальцем,хлопець прикинув що купюр буде точно і не пару і поправивши одяг постукав у двері,ті відчинилися і мала забігла у середину.

-Бабцю, я вдома,добрий дядечко привів мене, спуститися будь ласка!,-Вітаха увійшов і озирнувся,навкруги панувала темрява,раптом зі сторони сходів до нього кинулось довге немов у восьминога щупальце,потім ще і ще.Вони обплутали його і почали рвати на шматки,за мить від хлопця не залишилося нічого крім шматків м’яса і крові.Почулось гидке плямкання,це мала жадібно вгризалась в шматки тіла, льодяник лежав поруч у крові.