respexsit...

ВСТУПНЕ СЛОВО.

...у людей якесь викривлене розуміння справедливості...дивився та слухав антиізраїльські демонстрації та протести... - наче там забули (чи не хочуть знати?) хто "почав першим"...таке складається враження...кажуть, що "була не адекватна відповідь", мовляв, гинуть невинні люди...але перший, несподіваний удар отримали ізраїльтяни...загинули і там, в Ізраїлі, невинні... - як із цим?...якесь сплутане бачення "винних" та "невинних", де злодійство і де відплата...і коли бомбанули по ізраїльтянам, знали, що відповідь обов'язково буде! палестинцям подобається ж ХАМАС?...отже, знали яка буде політика стосовно Ізраїлю... - які ж вони "невинні"?...in bello quam in bello...де речі, у світі взагалі щось відбувається дивне - плутають злочинця (людина, яка скоїла злочин, а можливо й ні) з політикою держави, яка налаштована на злодійні дії стосовно іншої держави і скоїла антилюдський вчинок - намаганням знищити сусіда розв'язала криваву бойню...коли в першому випадку суд (і людській, і правовий) може зробити помилку та засудити "невинну" людину і її потрібно, необхідно захистити, то в іншому - держава відверто, привсесвітно вчинила антигуманні дії супроти людяності...а люди виходять на протести, на захист цієї агресивної держави, а по суті на захист тероризму...така собі пропаганда "сили зненависті"...схоже, третє тисячоліття крокує під прапорами "вибіркової гуманності"...лише не на підтримку справедливості...щось я тут плутано, зигзагоподібно розтеревенився... - не моя це парафія...

певне, наболіло...адже мої пропоновані віршовані рядки зовсім не про те...абсолютно..................

--------------------------------------------------

--------------------------------------------------

*********respexsit (від лат.) - визираю...

розгорнулась уява,

приховала наче за віялом-опахалом дійсність, реальність навколо мене...

уява про дивні поля та сади... -

там вільно ходить павич; антилопи, лані, жирафи, слони гуляють собі там сміливо; райські птахи піснями, у танцях славлять, оспівують ерос, кохання, красу; віти яскраво барвистих дерев прохолоду дарують від спеки... - коріння дерев омиваються чистими водами джерела, течією динамічної пристрасті, прозорістю дзвоників з холоду вод розваг та солодкої втоми та втіхи - чуються звуки, мелодії крапель, збігають що з листя з осяяних сонцем дерев до стрімкого веселого джерельця; небо тане в жагучих обіймах спекотного сонця!...

о! відчуваю могутність небес... -

наче тілом гнучким зігнулись вони, всі хмари в спіраль підхопили, видовжились у торнадо, завертілися, стрімко падають вниз, гудуть мов би тисячі дзиг, руйнують усе що їм стрічне...захопився я руїнною силою тої стихії, полонило нестримне бажання - відірватися з лона землі та розОм із торнадо у вільному злеті відчути катарсис, причетність свою,

відокремленість власну од світу...здіймаюся і...

...уява моя засліпилась, осліпла, коли зупинився на мить на розі холодних вітрів травневої днини... - на обрії, там... - палахкотіли вогні, горіли живцем усі люди, хати... - горіла земля...вирви від вибухів всюди мов рани чорніють - у полях, у садах та лісах і по степу усьому...біда, окупація, болі, руїна, печаль,

мертві дерева в згорілих садах... - фоном уяві, довіском на душу тяжким звичайних реальностей в буднях кривавої бойні на вкрадених землях москальським нацизмом...

...розгорнулася, випнулась ява!

бо ненароком визирнув зі свойого урвища я, з ями власного бачення мрії, з тихої гавані світу уяви...але не втримався довго у злеті, падаю знову, забуваюся у початковому стані замріяння в мною створених світлих світах у провалині темній, в чорній дірі сьогоденної цивілізації на континенті, в центрі Европи... - де всі розуміють усе крізь прозорі усі протиріччя, крізь пітьму недовір'я, заперечення, сумніви та запитання... - чому?...звідки невпевненість ця?...і повільність у діях на відсіч біді европейській...

...а жертви зростають...

...проливається кров...

...а спільноти по світу жалкують за вбитими вбивцями - називають невинними їх...дикість якась!...

...і в уяві моїй спливають образи дивних людей - носи їх заховані у протигазах...вони оглядають поля боєзіткнень крізь лінзи бінокулярних очей; випльовують спіймані кулі з беззубих ротів - випльовують їх мов з гвинтівки; ловлять гранати обценьками пальців та повертають, кидають їх з відки кинуті були; ракети виловлюють сітями на жердинах і весело так амортизують ракети ті спіймані тому, хто запускав на території цих диваків, людиноподібних істот з носами у протигазах - котрі відламують танкам стволи та видувають крізь них гранати, міни, снаряди та бомби...літаків хапають за крила чи за хвости, кидають їх що сили об землю і... - трощать, топчуть, дрібнять залізяччя на брухт...танцюють танок перемоги! і засукують рукави аж за лікті - аби топити у морі флоти і сполоснувши їх там, ковтають плавучі посудини - їх поїдають, не давляться тим...невразливі...і ворог їхній біжить, тікає зляканий вельми істотами тими, носи котрих в протигазах...аж небо здригнулося сміхом на втечу панічну орди...і я реготав разом з небесами!...ледь з глузду не з'їхав! забився в істериці...вийшов з уяви розгублений, стомлений та саркастичний від недовір'я людського...живу сьогоденням...без мрії...надто часто, на довго, напевне, я визираю з уяви...