Затанцюю менует

10029
Публікація: 18.05.2024
Вірш
Завершено

Життя це сцена, і я з неї сходжу.

Але актор без пафосу не може,

Я без взуття, воно вже заважа,

І до крові я ноги стер,

Та я танцюю, менует останній мій.

Давай же смерть! Замучай ти мене.

Це наш останній менует,

До ранку, часу лишилось замало.

Танцюючи останній менует,

Я знаю, завтра точно не прокинусь.

Біла сорочка, повністю в крові,

І ноги стерті, майже до кісток.

Вже ранок, люди шаленіють,

Я на колінах, серед вулиці стою.

І посміхаюсь, мабуть.. я не знаю

Як довго танцював свій менует?

Це невідомо, ні мені, ні вам.

Та знаю точно, що він був чудовий.

І мої ноги, мабуть вже кістки.

В очах давно вже потемніло,

Життя покинуло мене.

Де оплески? чомусь я їх нечую,

Ніхто не рад? шкода.. бо я старався так,

Але сцену життя я вже покинув,

Актор без пафосу не може..

Мабуть.. вже не зна,

Та знаю точно, все одно,

Всі в захваті, від мого менуету,

І навіть смерть вже голову склонила.

Мене чекала? Що ж я дуже рад.

Нарешті з менуетом я покинув,

Цю сцену, це життя і людство це.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі