Контракт на удачу

Вони не дивилися один на одного, коли їхали орендованою машиною до готелю. Усі сорок хвилин так мовчки і витріщалися кожен у своє вікно, якби Іфен не говорив за них усіх разом узятих. Кріс бачив, як адміністраторка, якій дістався сумнівний привілей транспортувати пілотів у готель, кривилася від кожного гучного вигуку та терла пальцями скроні.

Цього року команда не встигла забронювати готель у Сільверстоуні, ближче до автодрому, тому розміщуватись довелося в Оксфорді. Кріс був невимовно цьому радий. Він не проти сільського колориту в маленьких готелях на десять номерів, але не тоді, коли в них намагається набитися майже шістдесят осіб. Після прибуття вони з Джаном, так і не сказавши один одному ні слова, розійшлися по номерах. Кріс був тільки радий цьому. Звісно, їм треба буде поговорити, але не сьогодні. Сьогодні хотілося плюнути на все та розслабитись.

Нічний клуб мало чим відрізнявся від інших своїх побратимів по всьому світові. Багато людей, гучна музика та мінімальні шанси, що його впізнають. І знаходився він всього лише в десяти хвилинах пішки від їхнього готелю, що в його випадку було, безперечно, плюсом. Бажання замовити таксі та капосно вибрати заклад у сусідньому місті довелося запхати подалі. Він міг скільки завгодно злитися на Джана, на самого себе, але Кріс ще не настільки деградував, щоб навмисно завдавати болю божеству. І ні, фанатом БДСМ він також ніколи не був.

Напиватися він не збирався, вранці у них літак, а отже, треба буде встати ще затемно, щоб дістатися Лондона. Лише кілька ковтків, щоб пройнятися атмосферою.

- Це ж треба, чемпіонам теж потрібно розслаблятися після гучних перемог? - англійська вимова з явним акцентом різонула по вухах. - Не пам'ятаю, щоб тобі раніше подобалися дівчачі напої.

Йому й не подобалося, але хто ж знав, що асортимент на вигляд наче пристойного клубу складатиметься з абсенту всіх видів і марок, текіли, горілки та веселеньких кольорових коктейлів. Останні, незважаючи на купу різнобарвного сміття в склянці, здавалися найбільш невинними. Кріс неквапливо повернувся до співрозмовника, потягуючи червоно-помаранчеве щось через соломинку. Кассен примостився на сусідній високий стілець та підпер голову рукою, з усмішкою спостерігаючи за Крісом.

- Не пам'ятаю, щоб ми пили разом, хіба що на спонсорському вечорі, - насмішкувато посміхнувся Кріс та демонстративно перемішав коктейль довгою, закрученою в спіраль, соломинкою. Все, як він замовляв: менше алкоголю, не дуже солодке і без ненависного грейпфрута. - Але тебе тоді звалило з двох келихів шампанського.

Хоч вони й провели в одній команді цілий сезон, назвати їх друзями чи приятелями не виходило. Велоче підписала Адріана за рік до того, як Кріс пішов. Дев'ятнадцятирічний зелений хлопець з жахливою англійською та палаючими захватом очима. Про що їм було говорити? Кріс старший на шість років. Може, різниця і не критична, але у спорті шість років – величезна прірва у досвіді. Крісу ніколи не подобалося возитися з дітьми, а по-іншому сприймати наївного та гіперактивного пацана не виходило.

- От обов’язково про це згадувати? Я був на нервах, не встиг пообідати, - Адріан махнув бармену та продиктував замовлення.

Кріс підняв брову:

- І куди тобі стільки?

Пілотам заборонялося пити за сорок вісім годин до перегонів, і після заїзду багато гонщиків ніби намагалися компенсувати дві доби сухого закону. Але не настільки ж. Француз зібрався остаточно впитися до гоночних прототипів перед очима? Навіть для компанії цього забагато.

– Що? Ні, це не тільки мені, ми тут всією командою, ну, командою пілотів, я маю на увазі, - Адріан махнув кудись убік. - Не хочеш до нас?

Кріс похитав головою та відставив напівпорожню склянку.

- Ні, і ти це чудово знаєш.

- Знаю. Але треба ж було спробувати.

Крісу подобалося танцювати. Іноді він думав, що міг би стати танцівником, якби з мотоспортом не вийшло. Хоча, якщо його випруть з команди, як і обіцяв директор Тан, у нього ще буде така можливість.

На танцмайданчику було багато народу, час від часу навколо нього починали крутитися дівчата різного ступеня роздягненості, притиралися тілами, намагаючись притиснутись якомога ближче. Йому вистачало одного погляду, щоб чергова дівчинка зрозуміла, що компанії такого роду він не потребує.

У крові плескались ще кілька умовно слабоалкогольних коктейлів, у вухах гриміли біти чергової попсової пісеньки, і це було офігіти як добре. Не думати, відпустити себе та просто рухатися, пропускаючи музику через своє тіло. Він не одразу зрозумів, що більше не сам. За крок від нього танцювала дівчина, її рухи видавали професіонала, вона не намагалася наблизитися, а помітивши, що привернула його увагу, підморгнула з грайливою усмішкою.

Незабаром люди навколо них розступилися, утворюючи вільний простір для їхнього своєрідного батла. Вони не торкалися одне одного, їм і не треба було. Ніякого навмисного сексуального підтексту, але Кріс не сумнівався, що з боку вони виглядають дуже гаряче. Кріс хижо посміхнувся, і його партнерка віддзеркалила його посмішку.

Один трек змінював інший. Крісу було неважливо, що ллється з колонок, головне, щоб ритм був підходящий, а там хоч пісня про рожевих поні, хоч суворий реп суворих афроамериканців. При черговій зміні мелодій його компаньйонка по танцях кинула насмішкуватий погляд кудись за його спину і наступної миті опинилася настільки близькою до Кріса, що майже втиснулася грудьми та стегнами в його тіло. Кріс насупився. А так все добре починалося. Просто танці, просто легкий флірт, що нічого не означає. Чому не можна було цим обмежитися? Він хотів уже відсторонитися, але вона встала навшпиньки та вимовила йому на вухо, перекриваючи своїм голосом гучну музику:

- Здається, той красунчик прийшов по твою душу. Він вже годину там стоїть і дивиться лише на тебе.

Слова в його голові не надто поспішали набувати сенс. Чи то справа в шумі, чи в специфічній вимові зі славнозвісним британським акцентом. Однак коли його розум, нарешті, склав наче знайомі слова в більш-менш логічний ряд, Кріс вигнув брову. Він правильно зрозумів? На нього вирячився якийсь красунчик? Хоча не факт, що саме на нього, його партнерка теж заслуговувала на увагу. Але навіть якщо все ж таки на нього, що з того?

Кріс нагородив її скептичним поглядом, на що вона тільки весело розсміялася та махнула рукою в напрямку бару.

- Іди, інакше він мене скоро поглядом підпалить.

Навіть так? А чого ж сам тоді не підійшов? У будь-якому разі Кріс планував йти з клубу тим же складом, що й прийшов, але подивитися на того нерішучого красунчика тепер було цікаво. Кріс повернувся, сподіваючись побачити як мінімум якогось актора. Хто там зараз популярний у дівчат? Чи хоча б модель, якщо з акторами у цього клуба не склалося. Бо не п'яний же Адріан їй здався хлопцем неземної краси, хоча хто знає, які там вподобання у британок.

Адріана біля бару не було. Так само як і гарненького хлопчика-моделі. Або Кріс їх просто не помітив. Поблизу барної стійки, спираючись сідницями на високий стілець, стояв Джан. Склавши руки на грудях, він дивився на нього важким, наче грозове небо, поглядом. Сяовей жодного разу не був красунчиком, його з натяжкою можна було назвати милим, добрим і ще купа епітетів, що не стосуються зовнішності. Але те, що дівчина мала на увазі саме Джана, можна не сумніватися. Тому що біля стійки, всього за кілька метрів від того місця, де серед танцюючих розпалених тіл нерухомою статуєю завмер Кріс, стояв саме Джан. Такий, яким Кріс бачив його в маленькій комірчині-кабінеті в китайській лікарській крамничці.

Кріс не помітив, як почав пробиратися крізь різномастий натовп, проте коли до умовного краю танцмайданчика залишалося всього якихось два кроки, до спини притиснулось гаряче, явно чоловіче тіло, обхопивши його руками за пояс.

- Ти дуже гарний, - чужі губи торкнулися вуха, видихаючи слова разом із гарячим повітрям. Кріс смикнувся, але його тільки міцніше припечатали до широких грудей. - Такий сексуальний, просто збожеволіти, як ти рухаєшся.

Певно, щоб показати наочність своїх слів, хлопець притиснувся стегнами до сідниць Кріса, даючи відчути, наскільки він зараз збуджений. Кріс щосили рвонув з чужих рук. Хлопець явно не чекав такої відсічі, трохи послабив хватку, але швидко зорієнтувався, тепер уже навмисно утримуючи його на місці. Кріс майже щодня тренувався: вправи на витривалість, силу рук, а перегони – це все одно, що інтенсивне тренування в залі кілька годин поспіль з вагою сто п'ятдесят кілограмів. Але тут йому вдалося тільки розвернутися та встати до хлопця обличчям. Високий, вище Кріса десь на десяток сантиметрів, з широкими, накачаними плечима, рельєфними грудьми, Кріс це добре відчував крізь тонку тканину футболки.

- Відпусти, - Кріс штовхнув хлопця в плече. Варіант з'їздити по зухвалій пиці він залишив на крайній випадок.

- Та годі тобі, лялечко, - хлопець, в принципі симпатичний, нахабно посміхнувся. Кріс може й оцінив би його привабливість, якби його не затискали посеред клубу, як доступну шлюху. - Я ж бачив, як ти відшивав тих дівчат. Ходімо зі мною, обіцяю, тобі сподобається.

- Хіба він неясно сказав? Тобі ж краще, якщо забереш від нього руки. Зараз, - музика продовжувала гуркотіти, але Кріс так явно чув Джана, наче вони стояли в абсолютній тиші. Він навіть голос не намагався підвищити. Позер. Кріс ледве стримався, щоб не закотити очі і не протягнути з захопленим придихом щось на кшталт «Мій герою».

Хлопець перевів на Джана невдоволений погляд.

- Ти ще хто?

Відповідати Джан, певно, не вважав за потрібне. Тільки глянув на великі долоні, що все ще стискалися на поясі Кріса та, підійшовши ближче, поклав руку на плече хлопця лише злегка стиснувши пальці, але той зашипів від болю та з гучним вигуком розтиснув руки. Кріс, нарешті здобувши свободу, з полегшенням зробив крок назад.

- Дідько, хлопче, якого хріна ти твориш? – екс майбутній партнер Кріса потер долонею плече та скривився від болісних відчуттів. Кріс знав на своєму досвіді, наскільки сильний Джан, і там, під кольоровою футболкою цього бравого англійського хлопця, точно вже проступили багряні мітки. Крісу навіть стало його трохи шкода. - Я розумію, сьогодні пів клубу дрочить на нього, але я підійшов першим. Та й таким лялечкам більше подобається під великим мужиком.

Все співчуття зникло миттєво. Він, звісно, на бодібілдера зі спортзалу не тягнув, хоча його тренованим стегнам та рельєфним рукам багато б хто позаздрив, але все ж таки мамині гени далися взнаки, нагородивши його струнким тілом. От тільки він думав, що вже давно переріс той вік, коли його приймали за хлопчика-кульбабку, якого можна затиснути в клубі, а він при цьому абсолютно не буде проти. Та й то, таке траплялося лише кілька разів, коли йому ще двадцяти не було. Але в усіх випадках вистачало хмурого погляду з-під лоба, щоб черговий Казанова квапливо відсмикував руки та відступав. Цей же виявився непробивним. Чудова логіка: трохи наполегливості, трохи сили і вражений партнер вже дозволяє трахати себе у найближчому туалеті скільки й куди влізе. Тільки з цим хлопець явно не за адресою.

Коротко, без замаху Кріс впечатав кулак під ребра цього альфа-самця. Хлопець зігнувся навпіл, крізь зуби видихаючи кілька міцних виразів, з яких «сука» було найбільш нейтральним. Кріс хмикнув та обійшов хлопця широкою дугою.

Неподалік замаячила охорона, але цим стало одного важкого погляду у виконанні Джана, щоб двоє високих чоловіків, більших за нього вдвічі, завмерли як перелякані мишенята перед удавом. Кріс їх чудово розумів. Від Джана віяло злістю настільки явно, що навіть найстійкіший би не втримався. Роздратування від ідіотського підкату розчинилося перед лицем важливіших проблем. Вродливим таким, дуже виразним лицем. Кріс дупою відчував, що більша частина емоційного спектра спрямована саме на нього.

- Джан, - почав Кріс, хоча сам навіть ще не обрав, про що саме слід спитати першим. Чому він тут? Як так вийшло, що Кріс зараз бачить не звичний вигляд Сяовея? Що сталося? Чому не підійшов раніше? І ще десятки різних «Що, як і чому».

- Краще тобі заткнутися та не дратувати мене.

Сині відблиски стробоскопа лягали на вилиці Джана змазаними плямами, роблячи їх ще виразнішими, гострішими. Щільно стислі губи і насуплені брови мали б надавати образу суворості, але натомість робили Джана ще красивішим, ніж Кріс запам'ятав. Зараз він нагадував небожителя більше, ніж будь-коли. Він справді бог медицини? Тому що обладунки та меч йому б більше підійшли. Вийшов би грізний, але при цьому неймовірно палкий бог війни. Чорт, Кріс хотів би на це подивитися.

Джан узяв його за руку, міцно стиснувши його долоню у своїй, ще б трохи і тонкі кістки почали тріщати. Кріс скривився, але дозволив вивести себе з задушливого залу, наповненого запахами випивки та розпалених тіл.

При яскравому світлі готельного номера аура бога зблікла, але все інше постало перед Крісом у всій красі. У невірному освітленні нічного клубу здавалося, що риси обличчя Сяовея-Джана неможливо відрізнити від зовнішності Джана-бога лікування, але він уже за кілька секунд зрозумів, що поспішив з висновками. Вилиці загострилися, щоки майже зникли, важкі верхні повіки ніби зменшились у розмірі і тепер не так сильно нависали над куточками очей. Це все ще був Сяовей і його риси смутно вгадувалися, але тепер він скоріше походив на рідного брата Джана, якби той у нього був.

- Це… Так і має бути? - Кріс махнув рукою перед своїм обличчям, не знаючи, як дібрати слова. Джан ніби побував під скальпелем хірурга-віртуоза, і той зумів ушити та перешити йому обличчя, немов воно від природи саме так і виглядало.

– Зараз? Цілком ймовірно. Що менше я контролюю себе, то більше пригнічую його. І доки я не став своєю точною копією, я піду до себе.

Кріс нахмурився та схопив його за руку.

- Це через сьогоднішнє? Вибач, я знаю, що не мав так кидатися звинуваченнями. Але що я міг подумати?

- А спитати було не можна? - Джан смикнув руку, але це швидше нагадувало гру, щоб показати, наскільки він злий на Кріса. Якби хотів, міг легко вирватися і піти, буквально розчинившись у повітрі, але він дозволяв Крісу утримувати себе. І вони обидва це чудово розуміли.

- Можна, напевно, але ти теж міг би пояснити більш доступно, ніж «Благословляю тебе, смертний, своїм ім'ям. Тепер ти точно не простягнеш ноги раніше, ніж треба».

Джан скривився, ніби те, що говорив Кріс, було настільки концентрованою маячнею, що викликало у нього напад зубного болю.

- Знаєш, я теж не звик, що у моєму оточенні хтось не розуміє елементарних для всіх восьми світів речей.

Прекрасно. Таке враження, що його щойно принизили расовою(?), видовою(?) приналежністю. Начебто Кріс й так не знав, наскільки різними вони були. Він розтис зімкнуті навколо передпліччя Джана пальці та зробив крок назад, даючи їм обом особистий простір.

- Звикай. Я людина, проста, без цих ваших чаклунських прибабахів. Звідки мені знати, як працюють прокляття? У нашому тандемі ти відповідаєш за надприродне, і я тобі довіряю. Ну, намагаюся принаймні. При умові, що до минулого місяця я богів та чаклунів тільки в кіно бачив.

- Я… Гаразд, ти маєш рацію, - плечі Джана опустилися. Крісу здалося, що разом з цим рухом з нього пішла більша частина роздратування. – Я надто давно не мав тісних контактів з людьми, що вже встиг забути, як з вами складно. Але давай наступного разу ти просто відкриєш рота і словами скажеш, коли тобі щось незрозуміло або щось турбує. Бо я гадки не маю, про що ти хочеш знати. Я не читаю твої думки, хоча міг би, але не думаю, що тобі це сподобається. Тому, пряме питання і від мене така сама пряма відповідь.

- Добре, визначилися, розмови – головний принцип нашого мирного співіснування, – кивнув Кріс. – Із цим розібралися. Але ж це не все? Ти злишся на мене не тільки через мою витівку на автодромі, чи не так? Інакше б не прийшов у клуб.

Джан міг би дочекатися його в готелі або висказати йому все завтра, коли обидва повністю охолонуть. Кріс перебирав у голові, чим міг довести божество до втрати контролю. Вони сваряться не вперше, але Кріс лише сьогодні помітив цей цікавий побічний ефект. Значить, на автодромі йому не здалося, і не візьми Джан себе в руки вчасно, техбригада могла стати свідком чарівного перетворення.

Джан не поспішав відповідати, навпаки, його губи знову щільно стиснулися і погляд став колючим, хоч він намагався ховати його, дивлячись на що завгодно, аби не на Кріса.

- Джан? Ми ж щойно домовилися. Розмови. І я не розумію, який ще божественний закон порушив. Пішов у клуб без дозволу? Але я не підліток, а ти не моя мама, щоб мені відпрошуватись у тебе на погуляти, - мовчання затягувалося, Крісу набридло намагатися зловити чужий погляд. Вивудивши з шафи футболку, в якій зазвичай спав, він почав стягувати з себе просочений чужими парфумами одяг.

- О, я точно не твоя мама, хоч у цьому мені пощастило, - пирхнув Джан. - Я чекав, що ти прийдеш. На вибачення не розраховував, вони мені не потрібні, але поговорити точно було необхідно, ще одне таке непорозуміння нам ні до чого. Я навіть вже продумував, що скажу тобі, якими словами пояснюватиму свою позицію, а ти просто взяв і пішов розважатися. Я відчував відлуння твоїх веселощів і мені захотілося…

- Зіпсувати мені задоволення? – підказав Кріс. Він би сам у такій ситуації захотів зробити те саме. Виявляється, боги теж можуть бути дріб'язковими. Може, не такі вони й різні.

- Ну, хоч у чомусь ми один одного розуміємо.

***

Ранок виявився не таким райдужним, як хотілося б. Вони вчора прийшли до хиткого порозуміння, але на цьому їхня спільна удача, мабуть, вирішила вичерпати себе.

Джан з'явився у його номері за кілька хвилин до виходу. Кріс якраз вийшов з душу, на ходу натягуючи тонку сорочку з короткими рукавами. Джан сидів на його ліжку та нервово постукував пальцями по коліну. Саме Джан. Кріс думав, що вранці його знову зустрінуть звичні пухкі щоки Сяовея та темні пасма не дуже вдалої стрижки. Але ні, за ніч риси обличчя, здавалося, ще більше змінилися, витісняючи те, що належало Сяовею.

– Я більше це не контролюю, – Джан підняв на нього втомлені очі. - До цього, варто було мені відновити емоційний контроль, все поверталося в початковий вигляд, але не сьогодні. Хоч би що я пробував, нічого не допомагає.

Кріс тяжко зітхнув і опустився на ліжко поряд з Джаном. Чудові новини та чудовий початок нового дня.

- І що нам тепер з цим робити?

- Я накладу ілюзію, але довго тримати її не зможу. Потрібно заздалегідь підготуватися, що в один момент вона обсипиться.

Для Всесвіту цього виявилося замало. Те, що керівництво не вважало за потрібне, щоб Джан супроводжував Кріса, вони дізналися в аеропорту, коли тихий та млявий Джан отримав зарезервований на ім'я Сяовея квиток до Сарагоси. На цей раз було вирішено відправити команду відразу до Іспанії, готуватися до наступного етапу. Але Крісу, Іфену та двом рекламникам Ескей треба з двома пересадками летіти до Шанхая, де розташовувався головний офіс компанії. Shanqing Kang group двічі переносили дату презентації нових моделей мотоциклів, поки не затвердили її в перших числах вересня, через три дні після гран-прі Великої Британії, чим дуже обрадували тренерський штаб та пілотів. Особливо останніх, коли їх поставили перед фактом в останній момент, ледь не за кілька годин до вильоту.

Довелося нагадати, що зарплата особистому асистенту виплачувалась з його гонорару, а значить, Джан супроводжуватиме його навіть у супермаркет, якщо це буде потрібно.

Передбачувано, ще одного квитка не знайшлося, їм запропонували варіант, щоб Джан летів до Відня пізнішим рейсом, але Кріс був непохитний. Адміністрації довелося зняти одну людину з їхнього супроводу та віддати її місце Джану.

- Сподіваюся, пану Вану, - координатор повернувся до Іфена, демонстративно стаючи до Кріса спиною, - не треба везти з собою особистих помічників чи масажистів?

- Звісно, треба, але так вже й бути, потерплю, - запевнив Іфен.

- Хоч хтось, - втомлено видихнув чоловік.

Кріса не мучили докори сумління. Не летіти ж Джану таємно, забарикадувавшись у туалеті чи багажному відділі, лише тому, що хтось вирішив, ніби помічник йому в поїздці не потрібен. От нехай тепер самі розгрібаються з наслідками. Якби це було не на іншому кінці світу, Кріс міг би сказати, що вони дістануться своїм ходом. Але тут уже на орендовану машину чи таксі послатися не вийде. Ось тепер Кріс починав розуміти, за яким хріном деякі спортсмени розщедрювалися на особисті літаки. Навряд чи через те, що хтось із них обзавівся власним богом, з яким вони тепер наче папужки-нерозлучники, але на кілька хвилин Кріс на повному серйозі задумався, чи не написати Ліаму, щоб той приглядів для нього пристойну модель.

Джан за весь цей час і слова не сказав, Кріс з занепокоєнням кидав на нього швидкі погляди. Джан в образі Сяовея виглядав звичайно, але це нічого не означало. Як зрозумів Кріс, у своєму тілі Джан міг не тільки надіти чужу личину, а буквально перетворитися на іншу людину, але смертне тіло на такі спецефекти не здатне, тому вони могли розраховувати тільки на ілюзію. Як сказав Джан, кілька годин – межа. Поки що ілюзія трималася, однак Кріс не уявляв, наскільки того вистачить. Рейс до Відня, потім п'ять годин очікування у віденському аеропорту, а потім уже десятигодинний переліт до Шанхая. Можливо, варто було б відмовитися. Нехай це і ставило під загрозу контракт з SK C-Moto Racing, але, може, результатів останніх перегонів було б достатньо, щоб переконати інші команди та спробувати розпочати все з наступного сезону вже під іншим логотипом. Джан на цю промову нагородив його таким колючим поглядом, що Кріс вирішив за краще заткнутися та пошукати у своїх речах кепку і великі окуляри на пів обличчя.

- Я можу щось зробити? – Кріс перехилився через підлокітник до Джана, коли пасажирам дозволили відстібнути ремені безпеки.

- Не знаю, я міг би спробувати взяти в тебе трохи сил, але…

Кріс простяг руку відразу, ще не дослухавши. Джан вагався, дивлячись на його долоню, тоді Кріс сам накрив його стиснуту в кулак руку.

- Роби, що потрібно.

Він відчував, як втома все більше навалюється на його плечі, при тому розуміючи, що Джан обережничав та брав лише крихітки. Це скільки сил потрібно, щоб займатися всіма цими магічними штучками? Кріс ніколи б не повірив, якби не випробував на своїй шкурі. Він сподівався, що до самого заходу в організаторів не заплановано ніяких необговорених фотосесій чи зустрічей з дирекцією, інакше після майже півтори доби дороги вони ризикували отримати напівживе тіло та одного несвіжого Іфена замість крутих гонщиків на заводських байках.

Фотосесія в повному екіпіруванні на звичайних мотоциклах, тих, що для продажу, але абсолютно непридатних для перегонів, на фоні пильної міської автостради здавалася дурістю. Однак Кріс стійко тримався, виконуючи все, що від нього хотів фотограф. Красиво сидіти на мотоциклі, красиво стояти біля мотоцикла, красиво їхати на мотоциклі, спеціально пригальмовуючи, щоб фотограф зробив гарні кадри. Майже всі фотографії точно вийдуть однотипними, а вони з Іфеном відрізнятимуться, в основному, кольором шоломів. Тільки наприкінці фотографа осяяла блискуча ідея зняти їх з відкритими обличчями та вологим волоссям, наче вони тільки завершили заїзд.

Увечері було заплановано презентацію, і коли їх милостиво відпустили, до заходу залишалося лише півтори години.

- Вони де цього фотографа знайшли? З таким успіхом він міг свою бабусю на байк посадити, все одно під шоломом не видно, - Іфен озвучив приблизно те, що крутилося у Кріса в голові всі дві з половиною години фотосесії.

- Його бабусі не треба відпрацьовувати гонорар, - озвався Кріс. Зрештою, це ж не чиясь бабуся поглядає у бік особистих літаків, тож усе чесно.

Для презентації зняли майже весь перший поверх будівлі, прямо над ним, у цій же висотці, розташовувався готель, в який їх поселили. Хоч щось хороше за останні дні, Кріс би не пережив ще пхатися через пів міста при повному параді.

Через три години після початку всім уже було начхати, є тут зірка мотогонок чи ні. Кріс вирішив, що достатньо посвітив обличчям, поговорив з усіма охочими, покивав на поради, як йому досягти кращих результатів у спорті від товстосумів, які навіть на велосипеді не факт, що їздили. Тому з чистою совістю тихо прошмигнув у хол, намагаючись не привертати увагу.

Кріс тільки натиснув на кнопку десятого поверху, як у двері ліфта, що повільно почали зачинятися перед його обличчям, встиг прослизнути захеканий Іфен.

- Ти що тут робиш? - Кріс скептично оглянув розпатлане волосся Іфена та фривольно розстібнуті верхні ґудзики сорочки.

- Мабуть, те саме, що й ти. Міг би сказати, що йдеш, – відізвався Іфен, переводячи подих. - Чому ці молоді дамочки трохи за п'ятдесят липнуть тільки до мене? А, не треба так дивитися на мене, я зрозумів.

Сказати йому, що фірмовий погляд Кріса іноді не спрацьовував чи хай далі заздрить?

Ліфт тихо брязнув, сповіщаючи про прибуття на потрібний поверх. Іфен вийшов разом з ним і тільки потім зрозумів, що це не їхній поверх. Пілотів поселили на п'ятнадцятому, в номерах люкс, представникам відділу реклами та Джану дісталися скромніші номери. Перш ніж йти до себе Кріс хотів перевірити, як там Джан. Він міг би теж піти на презентацію по запрошенню Кріса в якості його плюс один, але обрав залишитися в номері та не витрачати сили на ілюзію.

- А чому ми приїхали сюди? Нам же… - Іфен перервався та здивовано озирнувся довкола. - О, то ти хотів до Сяовея зайти? Я чогось не подумав. Тоді я піду, не пустуйте занадто голосно.

- Постараємось.

Іфен задерикувато підморгнув, зробивши крок у ліфт. Кріс провів його скептичним поглядом та похитав головою. Він настільки втомився, що пустувати б зараз зміг тільки з ліжком, вдаючись з ним до пристрасного, розпусного і безсоромного сну.

Двері в номер Джана були привідчинені. Значить, він все ж таки кудись виходив? У такому разі, чи варто йому постукати, як годиться вихованій людині? Вирішивши побути невихованим, Кріс хотів уже штовхнути й так практично гостинно відчинені двері, але завмер на половині руху.

- Я не розумію, що з тобою відбувається останнім часом. Ти перевівся в помічники Вайта. Ти! Кращий піар-менеджер у команді вирішив стати особистим секретарем пілота, щоб приносити йому каву та замовляти труси на Таобао? Ти зовсім поїхав зі своїм фанатством? І бос тебе ще так спокійно відпустив, - різкий, грубуватий голос, з цілком помітними істеричними нотками вдарив по вухах. Здається, його власник не подбав про те, щоб зробити зайвий крок від дверей.

Кріс не впізнавав цей голос, хоча, на відміну від облич, голоси запам'ятовував доволі добре. Значить, йому не доводилося стикатися з цією людиною чи принаймні йому особисто ця сирена не сказала жодного слова.

- Ванфен, годі. Це моє рішення, нехай хоч труси з Таобао, хоч абрикоси з найближчої теплиці, - Джан звучав на порядок тихіше, але Кріс все одно його чудово чув, уловлюючи нотки роздратування, хоч той і намагався їх приховати.

Можливо, гість не розумів, наскільки заведений Джан, але так вийшло, що з божественним гнівом Кріс вже знайомий і навіть навчився вловлювати його відтінки в голосі.

- Так, твоє. Але навіщо мене ігнорувати? Як почав працювати з ним, то більше ніхто не потрібен? Лінмей би пожалів, два роки стосунків, а вона про твоє переведення випадково дізналася від дівчат-адміністраторів. Мені вже телефон обірвала, бо її дорогоцінний Вей-Вей їздить на всі етапи, в офісі не з'являється і раптом забув сповістити свою дівчину, що в нього тепер інший номер!

От тепер Кріса й совість, що раптом би прокинулася в непідходящий момент, не змусила б відлипнути від цих дверей. У Сяовея були стосунки з дівчиною? Він правильно переклав? З тією самою Лінмей, що помічниця директора Тана? Начебто інших жінок у команді з таким ім'ям не було. Джан не міг цього не знати, сам казав, що має доступ до деяких фрагментів пам'яті, вже щось про дівчину там точно було, не могло не бути, раз знайшлося місце для Кріса.

- Ще трохи голосніше і весь поверх почне думати, що це тебе я покинув з трьома дітьми та кредитом. У неї можуть бути претензії до мене, але від тебе я їх не слухати не збираюся. У нас завтра літак і більше тридцяти годин у дорозі, якщо ти не проти, я хотів би відпочити.

Судячи зі здавленого кашлю, цей Ванфен захлинувся обуренням.

- Я тебе востаннє перед Австрією бачив, і ти просто виставляєш мене зі свого номера? А наступного разу взагалі не пустиш на поріг, розмовлятимемо через двері? - здається, Ванфен ударив кулаком по шафі при вході. – Це він такі умови ставить? Не можна спілкуватися з друзями, не можна мати стосунки. І заради чого? Бути песиком при цій задрипаній зірці мотогонок? Та його попруть наприкінці сезону, і що ти робитимеш тоді? Ти вже на себе не схожий, люди не можуть так змінитись за місяць.

Не можуть. Цей хлопець не уявляв, наскільки правий. Кріс посміхнувся, він би подивився на цього Ванфена, якби той побачив те, що бачив він. Кріс спочатку теж намагався знайти логіку, залишаючись у звичних для нього рамках світу.

- Сяо Ванфен, - тихо та застережливо, Крісу ще не доводилося чути від Джана такий тон.

Двері відчинилися несподівано. Кріс навіть подумати не встиг, що непогано було б відійти від чужого номера. Ванфен здригнувся, не очікуючи зіткнутися з ним. Кілька секунд він просто дивився на Кріса важким поглядом, а потім потіснив плечем та вийшов. Хоча Кріс й спробував зобразити на обличчі ввічливий подив, ніби він тільки підійшов, але, здається, йому не дуже повірили. Втім, яка різниця? Кріс увійшов у номер і, на відміну від деяких, не полінувався переконатись, що замок спрацював.

- Потрібно було одразу заходити, вже не знав, як його спровадити, - Джан, побачивши його, ніби разом обм'як, розслабляючись. Ілюзія стекла з нього, як вода, один помах вій і перед Крісом вже Джан.

Кріс практично не знав Сяовея, але міг уявити, що бачив перед собою Ванфен. Джан ні на грам не був схожим на Сяовея, і це стосується не лише зовнішності. Джан дивився, рухався, поводився зовсім по-іншому. Ілюзія ідеально копіювала образ Сяовея, але неможливо не помітити, що навіть голос, здавалося б, той самий, звучить інакше. Інші слова, інша манера мовлення. Для тих, хто близько знайомий з Сяовеєм, різниця, напевно, колосальна, якщо навіть Кріс міг її бачити.

- Тоді б не почув багато цікавого, - Кріс послабив краватку, подумав трохи та зовсім стягнув її прямо так, не розв'язуючи, одразу заштовхавши в кишеню. Без цього зашморгу було безумовно краще. – Значить, дівчина? Ти ж казав, що Сяовей закоханий в мене.

- Знаєш, не я мав би пояснювати тобі такі речі, але так вже й бути. Бісексуальність - це коли подобаються і дівчатка, і хлопчики, так що дівчина в ліжку не заважає мріям про міцний зад мотогонщика, - Джан задумливо оглянув його з ніг до голови. - Хоча він не тільки про зад думав.

- Давай обійдемося без сексуальних фантазій Сяовея. І знати не хочу, - Кріс звалився на крісло, із задоволенням витягаючи ноги вперед. Всі ці фотосесії, прийоми, фуршети вимотували не гірше за повноцінні тренування. І чому не можна хоча б раз дозволити неформальний стиль одягу? У нього ноги вже гуділи від вузьких туфель.

- А якщо серйозно, я намагаюся не торкатися його спогадів, але мені й не потрібно це, щоб зрозуміти ступінь його одержимості. Він живе тобою, дихає тобою, але сам не до кінця усвідомлює, що давно вийшов за межі простої фанатської любові до спортсмена. Не розумію, як його жінка могла це терпіти? Не помічала, заплющувала очі, як і його друзі? Він говорив про тебе годинами, із захопленням, щенячим обожнюванням. І це, на їхню думку, нормально для гетеросексуала? Краще б хлопця до психолога записали, бо в того явні проблеми з прийняттям себе, - Джан розкрив валізу та витяг з неї знайомий полотняний мішечок, тільки тепер він був наполовину порожній.

- То він мій фанат? Може, тоді справді просто один із тих затятих уболівальників? У мене були такі. Витрачали купу грошей, їздили на кожен етап, купували офіційний мерч, розмальовували свої машини в кольори моєї екіпіровки і часто вони були з подругами, з дружинами, - цей варіант міг багато чого пояснити, і Крісу було б легше прийняти саме таке виправдання.

Джан, усміхнувся йому поблажливо, наче дитині і, підійшовши до кухонного куточка, клацнув кнопкою включення чайника. Треба ж, а в номері Кріса маленької кухоньки не було.

- І я не здивуюсь, якщо серед них знайдеться парочка, що хоч раз подумали про тебе, маючи свою дружину в подружньому ліжку. Але ж це нічого не означає, поки під ним дружина. Чому у людей лише дві крайності? Секс із жінкою - оберіг та гарантія, що чоловікові не може сподобатися інший чоловік? - Джан залив трави окропом, і по кімнаті розлився терпкий запах. - Ти вважав, він просто з доброго серця вирішив назовні вивернутися, аби викликати для тебе захисника? Тоді ласкаво просимо до реального світу. Твій Сяовей практично сім'янин, але це зовсім не заважає йому обожнювати тебе та з задоволенням поскакати з тобою в блакитну далину, забувши і про дівчину, і про свою уявну гетеросексуальність, запропонуй ти йому щось таке.

Кріс відкинув голову на м'яку спинку та безсило простогнав. От треба було Джану це казати? Він же тепер на всіх своїх фанатів підозріло дивитиметься. Уявна блакитна далина з Сяовеєм викликала неприйняття і неприємне шкрябання на краю свідомості. Він знав, що не повинен відповідати взаємністю. Але вашу ж мати! Хлопець справді закоханий в нього, пішов на ризик, аби врятувати життя Кріса. А він не настільки бездушна скотиняка, щоб сприймати це як належне.

- Що буде з Сяовеєм? Його тіло повернеться в норму, коли він… Коли ви розділитеся? - зовнішність Сяовея, звісно, тільки виграє з набуттям рис Джана, але це здавалося нечесним. Як йому потім жити з чужим обличчям? Йому і так доведеться повертати занадто багато: дівчина, друг, робота. Джан не став щадити його, не намагався зберегти нічого, що було у Сяовея до цього. Той самий телефон, певно, валявся десь у квартирі Сяовея, але ж у нього точно є батьки, які хвилюватимуться, чому їхній син місяцями не виходить на зв'язок, бабуся. Хоча ось, може, бабусі й не треба нічого пояснювати.

- Не знаю, маю тільки припущення і вони тобі не сподобаються, - Джан потер пальцями скроні.

Кріс одразу ж згадав, навіщо він прийшов саме сюди, замість того, щоб відсипатися після довгого робочого дня. Тема Сяовея може почекати до кращих часів, доки у них не з'являться хоч якісь відповіді.

- Як ти?

- Нормально, просто багато сил витратив. Що вдієш, людське тіло не генерує енергію в таких кількостях, - Джан зробив великий ковток зі своєї чашки. – Гидота яка, тобі не пропоную.

- Завтра долетіти зможеш?

- З твоєю допомогою, - Джан усміхнувся над паруючою чашкою. Маленька темна цятка на вилиці на контрасті з білою порцеляною стала ще помітнішою.

Кріс завмер, прикипівши поглядом до цієї крихітної деталі. Він міг заприсягтися, вчора її ще не було. Як і вузьких долонь із довгими пальцями, якими Джан обхоплював боки пузатого кухля. Йому знадобилася частка секунди на розуміння: не залишилося нічого, що б могло нагадувати Сяовея. І відразу ж слідом за цим: Кріс мав рацію, у Джана дійсно гарні губи і усмішка на них виглядала в сотні разів яскравіше.