Зміст
  • вступ
  • вступ

    Ммамо..

    Маленька дівчинка десь 5 років стояла біля ліжка тримаючи руку своєї матері та плакала, а жінка в цей посміхаючись дивилась на стелю, саме думка що їй залишилось 5 хвилин її не лякала.

    -Мамо прошу не помирай, я врятую тебе.

    Десь в душі дівчинка розуміла що нема сенсу все це говорити, але не дивлячись на це вона старалась вірити що все буде добре. В цей час біла та кістлява рука жінки протягнулась до лиця дівчинки, мати трохи піднялась та повернулась до своєї дитини, після почала витирати сльози з лиця дівча. Потім жінка сказала:

    -Не плач доню, твої красиві очі не мають бути в сльозах, твоє гарне обличчя не повинно сумувати, бо ти маєш бути щаслива, навіть якщо буде складно, посміхайся, тільки сильні люди можуть посміхатись коли їм складно, але якщо хочеш плакати, то покажи ці сльози лиш найдорожчій людині яка в тебе буде, покажи їй все горе що накопичилось у тебе за всі роки життя, та вибирай таку людину з розумом бо..

    Рука жінки впала як і вона сама, це могло означати лиш одне.. мати вмерла. Звісно дівчинка розуміла все від початку, та розлучатись з мамою не хотілось, єдине що хотілось це плакати, але хотілось виконати останню волю матері тому дівчинка крізь сльози посміхнулась і тихенько сказала

    - Я все правильно роблю.. мамо?

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.