Ліхтар (Пролог)

відчувається, як пролог історії, після якого ми повертаємося на самий початок і проходимо з героєм шлях до цієї самої точки, аби тільки зрозуміти всю цю сцену дуже по іншому! я до того, що хоч це й не великий текст, та він структуровано та спокійно ввів мене в курс справи, хоча звісно питань у мене багато. але я буду чекати наступних шматків пазлу, я терпляча!!! подобається тон внутрішнього діалогу. у героя (тобто у вас, ха-ха) добре виходить передати чужість землі, яка, здавалося б, має бути нам рідною. я не можу тут нічого прокритикували, лише вдболівати за те, щоб оцей контраст між його світом та Землею ви й далі старалися якомога унікальніше пікреслювати. бо мені, наприклад, дуже подобаються отакі деталі про дерева та квіти, як і про зорі. як не старайся іноді вигадати щось епічне, а вдаряють найболючіше завжди саме дрібниці. загалом вся ця омана та навіяне життя, взаємини з сестрою і взагалі сім'я, ненависть героя до винуватця банкету - це все в моїй уяві закручується в дуже драматичну інтригу. більше не можу говорити, бо хочу передати слово вам і дізнатися побільше. гарна робота!

Дуже вам дякую 😍 Так, насправді, планується велика робота щодо цього персонажу і його світу, і ви подарували мені величезну мотивацію негайно сідати за рукопис 😁

Хмхм, цікаво-цікаво)) Віє попаданством, яке я дуже люблю, але в незвичний для цього жанру(??) світ Прочиталося легко та невимушено, і я майже що стояла поряд з героєм у теплий вечір, дивлячись, як сідає сонце. Не вистачило лише комарів, хоча, можливо, їх просто відлякує чужоземна кров? Дуже чекатиму помсти цього героя, тримаю за нього кулачки୧⁠(⁠＾⁠ ⁠〰⁠ ⁠＾⁠)⁠୨

Дякую вам, він обовʼязково помститься ☺️

Атмосферна робота) Хоч і з певною недосказаністю... Шкода головного героя, сподіваюсь йому вдасться повернутися додому і сестру з собою прихопити.

Дякую, я йому передам ваші слова ☺️