А шо не так із...
Він сидів навпроти – похнюплений і зацькований. Погляд ковзав стінами і меблями, аж допоки не вперся у підлогу. Нервово хрускотів пальцями, час-від-часу діставав телефон, знімав блокування, набирав номер. І відбивав виклик ще до того, як встигали долинути перші гудки. Кидав слухавку і знову хапався за неї.
Я вдала, ніби нічого не трапилося, й що – як завжди – його не бачу. Прикрашала ялинку, наспівуючи: «Sing we joyous, all together, Fa-la-la, la-la-la, la-la-la» . Попелястий Берсі скрутився поруч на канапі й зосереджено вилизував лапи.
Вчувався сторонній запах. Пив, паскудник? Принюхалася. Ні, не алкоголь – щось інше.
Він вчергове схопився за телефон. Знову відклав. Скочив, стягнув піджак, кинув на канапу. Розпустив вузлик краватки, рушив у ванну. Берсі провів його байдужим поглядом.
За кілька хвилин з-за дверей зашуміла вода. Я покинула ялинку, підійшла до піджака. Нічого цікавого в кишенях не відшукалося, окрім хустинки із якимось символом. «Сигіл?» – задала риторичне питання. Саме від носовичка линув дивний запах. Берсі зморщився, зашипів, зіскочив з канапи.
У двері задзвонили.
Хутко запхала хустинку назад, рушила відчиняти.
– Хто?
– Піцу замовляли? – відгукнувся з-за дверей бадьорий голос.
Прочинила. Кур’єрка в яскраво-червоній шкіряній куртці й такій же полум’яній біні з написом «Hell`s pepperoni» всміхалася на порозі. Над плечами дівчини здіймалася пара, лапаті сніжинки розтанули.
– Щось довго, – скривилася я.
– Вибачте, – голівудівська посмішка осяяла коридор, – негода.
Звісно, сніг за вікном аніяк не сприяв швидкості доставки.
Забрала коробку.
– За планом?
– Приємного смаку, – підморгнула дівчина.
Запах від піци линув пекельний, лоскотав ніздрі так, що здавалося – уже смакує на язиці. Узяла шматочок, піднесла до рота.
Гепнуло. Здригнулася, роззирнулася. Недоприкрашена ялинка звалилася, іграшки розкотилися підлогою. Кинула шматок піци назад й рушила піднімати.
Він завмер між деревиною і коробкою, хоча мав скерувати Берсі перекинути їжу, адже вона – отруєна. Однак стояв голий і розгублений, з крил скрапувала вода.
– Та що з тобою?!
Вибалушив очі:
– Ти мене бачиш?
– Звісно.
– Давно?
– Завжди.
Виглядало кумедно – збитий з пантелику Янгол-охоронець.
– То що не так?
Зашарівся, промурмотів:
– Сьогодні я потрапив до пекла. Знаєш… мені там сподобалося більше.
– Нарешті! – облизала губи, скинула мару.
Його очі округлилися. Уявляю, яке враження справила. З одягу тільки панчохи й стрінги з лейблом «Devil may fuck» у найпікантнішому місці. І розпростані крила за спиною.
Зіштовхнула коробку зі столику,
– Ходи до мене!
«Завербувала», – подумала й розслабилася. Як же хороше вони кохаються!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!