Чи кохала я його?

Це не просто розповідь. Це внутрішній щоденник у формі містичної повісті. Це гра на межі пам’яті , тілесності , ідентичності , війни і… кохання , про яке ми не впевнені. Плюси — з жирною галочкою: Неймовірна атмосфера. Вже з перших абзаців текст тягне в туман. У болотяну , сіру , напівмертву зону між реальністю і сном. Це читається як метафізичний квест — з запліснявілими мисками , гниючими стінами , шампунем і вовком , який дивиться в очі. Кіно в голові включається моментально. Головна героїня — реальна. Вона не супергероїня. Вона — вразлива , гола , смішна , голодна , часом незграбна. Але при цьому — безмежно цікава. Її ідентичність складається з відчуттів , інстинктів , уламків слів і дрібних предметів , і це страшенно “вірю”. Ритм і структура — як фрагменти пам’яті. Текст не “йде” , а “дихає”. Десь короткий уривок , десь розлоге спостереження. Десь ти раптом опиняєшся в діалозі , а потім — в фольклорному аналізі. І все це не б’є по темпу , бо це частина задуму: відтворення розірваної пам’яті. Містика — не лякає , а пронизує. Від кікімор до гаргулій , від запаху дивного сусіда до відчуття “щось тут не так” — усе працює на ту саму метафору: що буде , якщо твоя душа стала іншою , але тіло ще твоє? Мова — соковита , проста , влучна. Без штучного літературного “ліризма” , але з відчуттям стилю. Знайдено баланс між живою розмовною інтонацією і поетикою деталей. Що можна було б ще покращити: Деякі сцени затягуються через деталізацію. Наприклад , сцени з ліфтом і сусідом хоч і мають напругу , але розгорнуті трохи довше , ніж потрібно. Їх можна стиснути без втрати ефекту — це тільки підсилить атмосферу “незрозумілого зближення”. Можна додати трохи “конфлікту” у середину. В середині тексту є багато занурення в побут і фольклор — це цікаво , але для підтримання напруги хотілося б невеличкого інциденту , який трохи струсне героїню. Сусід — поки тінь , а хочеться його більше. Можливо , так і задумано — як персонаж , що “чатує” , але хочеться більше його впливу , більше поглядів , більше емоційної двозначності між ними. Особливе задоволеня: Символічне болото на початку. Це і матка , і могила , і нульова точка , і підсвідомість. Те , як героїня з нього виповзає — це не просто виживання , це народження. Тема війни — не в лоб. Вона в атмосфері. В зниклих селах. У тваринах , що замінили людей. У фольклорі , який реагує на посттравму. Ім’я “Олеся” — дуже вдала алюзія. Воно м’яке , українське , і водночас — “вимите”. Наче з неї вимили сутність , але ім’я залишилось , як підпис на пошарпаному паспорті. Фінальний вердикт: Це не “початок роману”. Це вже роман. Тільки не стандартний , а той , що пробирається під шкіру. Повільно. Пластами. Через холод , запах , мову тіла , рефлекси , чужі ключі й випадкові зустрічі. Це історія про повернення себе з небуття — але з твистом , бо ти не впевнений , чи “себе” ти насправді повертаєш.

З марафону взаємочитання. Дуже інтригуюча оповідь. Насправді зараз немаю часу, але покладу собі у кошик і пізніше дочитаю всю історію) Тому що хочеться дізнатись чим закінчиться.

Радію, що вам сподобалось. Приємного читання, як матимете час. 🫰❤️

Тішить, що зацікавило. Якщо у бібліотеку, то я не відповідатиму на питання 😁 Приємного читання, коли матимете на то час та натхнення ❤️🫰

Звичайно! Не треба мені спойлерити!

До речі. Це оповідання має озвучку ))) Можна не дочитувати, а дослухати )))

Мм... я подумаю над цим. Взагалі, я люблю читати. Коли слухаю, розчиняюсь в голосі, і важко вловлюю сюжет...

Мене не полишає думка: а чому вона не звернулась по допомогу? Вона зустріла вже чотирьох людей, що її знали - і сприймає їх, як вороже оточення.... Чому не рохказати про свою біду, чому не запитати?

Зараз легше заглибитись в сбжет, і хначно цікавіше))

Мабуть, такий ефект на початку твору був через абсолютну розмитість і невпевненість самої гг

Не повірите... я хотіла писати подібне. Навіть скелет вже є. Але тепер... тепер я знаю, як писати... дякую

Насправді, було дуже важко... сприйняти текст. Тобто з граматично-стилістичної точки зору все окей, але самі образи, думки, висновки - все це не складається у стійкий асоціативний ряд... не висмикує у буття книги... хм... Сама ідея чудесна, дякую

Чудово! Магiчний реалiзм у всiй його красi)) Бeз романтизацii)) Я теж таке писала, про вiдьом, чарiвникiв та босорку, у майбутньому та в украiнських реалiях, але у вас вийшло краще! Бiльш коротко, стисло, ефектно та драматично. З переважними енергiями матiнки Хель, я б сказала. Чарiвно, як свiтло мiсяця, що вiдбиваэться в кризi)) Дуже сподобалося!

Радіючизо вам сподобалось. Дякую за високу оцінку. 🤔 напевно ви таки маєте рацію, щось схоже з вашим басоркои є. І він мені теж файно зайшов❤️ Значить треба писати більше, так колего? Наснаги та натхнення🤝❤️

)))

Як драматично! Але по мотивам та перебiгу подiй - усе так i мало скластись, тож - реалiзм, копни його качка!

Щось ця Орина пiдозрiла...

А чому зразу "iнтервентом"? Хiба в нас своiх нема? I все ж таки цiкаво - як Олеся дiйшла до такого життя? Що там сталося?

Своїх звісно вистачає, тому і чужі зайві. 😁

Корнiйко в нас медова приманка, ай-яй-яй, як не соромно!)) По сюжету - гадаю, що мiж героями вiдбуваэться жахливе непорозумiння, менi здаэться, що вони (до того, що сталося з Олесею) мали працювати приблизно над однаковими задачами, хiба що Олеся над теорiэю, а Корнiй як силовик. Цiкаво, чи я вгадаю)) До речi, ще у творi про Лаву i Якова в мене були пiдозри, що авторка пiдозрiло багато знаэться на роботi з ефiром, скажiть, це багата фантазiя чи... не тiльки уява, а й досвiт? Ну й в цiй главi теж яскраво ця тема зачеплена, тож я наважилась запитати))

То фантазія. Дякую за комплімент ❤️😁 якщо склалась враження, що я знаю про що говорю, значить роблю все правильно 🙈😏

Не знаю що там буде далi, але цi заскакування Олесi на стiлець з ногами та тi рудi пiр'iнки, що невiдомо звiдки з'являються, наводять на деякi роздуми)) Подивлюсь, чи справдяться моi передбачення щодо цього))

Пiдозрiлi обидва))

Тривожненько!))

Щось цікавеньке. Добре, що машина хоч не дохла) Додала собі в бібліотеку.

🧐 от йой... я не подумала над цим. А можна було додати більше страждань 😅

Норм. читати можна.

Радію, що вам сподобалось ❤️

Радію, що вам сподобалось ❤️

Уууууу, стає гаряче

АААААА! ВТФ! Це ще що за чорти?

Звичайні такі😅

Цікаво. Модерново. Сподобалось.

Приємно чути, що вам сподобалось. Дякую