Імперія троянд та тіней

Збудована казка на іменах людей

Розвіяних вітрами історичних часів.

Забута серед предків

Одна із легенд богів.

В країні де троянди цвітуть у смерті

А правда ховається у тіннях

Народилась цариця неба.

Пишні крила

Людям не притаманні.

Лиш дратували...

Її політ посеред хмар

Не вартий душі без божної. – Так люди говорили.

Там де земля ридала од крові богині

Проклятим став люд.

Їм були потрібні крила,

Щоб сягнути небес

Тепер ж прикуті до землі ланцюгами.

Там де квіти з війною вплетені

Там світ став чорно-білим.

Єдиний рятунок – це біга за чужими кольорами у не звідані края.

Свій гріх вимолювали щиро

Припавши до землі

На коліна.

Та диво їх не простило,

Адже знало, як сильно болять зламані крила...

В імперії чорних троянд

Де правда з брехнею змішана

Існувало не заслужене людьми,

Крилате диво.

Там в замку огорнутих шипами троянд

Чекає принцеса юних літ на рятунок.

Та не прескаче принц

Він давно загубився в лабіринтах тіней.

В імперії шипів, де прокляті усі.

Ворони крюкочуть

Віщуючи смерть.

Там люд тремтить,

А диво сміється.

Без крил відьмою нарекли.

А вона сміючись промовляє:

" Нарешті, хоч кимось іменуєте."

Там де земля темніша ночі

Та шляхи непрохідні

Колись існувало королівство

Подібне Едемському саду.

До нього, так говорили, свою руку приклала сама Афродіта.

Та це його не спасло.

Тепер там руїна належуща відьмам.