Допоки смерть не розлучить нас знову

Ледь не роздавлений важкою рукою діда, Богдан прокинувся. Він був упевнений, що все, що сталось вчора – якась хвора вигадка його уяви. Однак Марічка продовжувала лежати на підлозі у калюжі власної крові.

Це не може бути так. Він повинен якось усе виправити. Усе повинно налагодитись. Хлопець переступив через охололе тіло і рушив у кімнату. Затерпле від незручного сну тіло відчувалось чужим, неприємним. Хотілось скинути шкіру, наче то була пропітніла після пробіжки футболка.

На вулиці поволі світало. Вранішні промені сонця забарвлювали усе у кривавий колір, неначе намагались вкотре нагадати Богдагу, що ж трапилось вчора. Погляд хлопця неуважно ковзав предметами у кімнаті, либонь не знав за що зачепитись. А потім на книжковій полиці він помітив дещо знайоме. Старий, потертий чорний записник. Той самий, який саме сьогодні йому снився. Тіло вкрилось сиротами від усвідомлення неймовірності такого збігу. Тим паче, Богдан узагалі не пригадував, щоб забирав його з села або привозив на цю квартиру. Проте, ось він, тут, затесався посеред строкатих корінців книг Марічки. Хлопець не уявляв, як це він не помічав записника раніше, адже той виділявся, наче дід поміж інших людей.

Вийнявши рукопис з полиці, хлопець почав гортати пожовклі сторінки. Почерк діда був дрібним та нерівним, таким, що геть не вʼязався з кремезними вузлуватими руками. Букви опирались одна на одну, хилились у різні сторони, неначе юрба пʼяних людей.

Спершу Богдану здолось, що то якась книга рецептів. Усюди були записані якісь інгредієнти у різних пропорціях, а потім детальний опис приготування. Утім, чим більше хлопець вчитувався у назви, тим менше йому здавалось, що усе написане – про їжу.

“Захист від мертвих”, “Могильні заклинання”, “Есенція для сутності привидів”, “Підкорення волі”, “Контроль над безсмертним” не звучали, як підхожі назви для апетитних страв. Описані інгредієнти теж виглядали моторошно: кров кажана, порох з кісток вужа, пальці немовляти, сеча неживого.

Схоже то була якась культистська книга, утім Богдан уже сумнівався, що вона була написана його дідом. Кожен запис був продатований і перший з них: “Контроль волі християнина”, якщо вірити написаному, був зроблений у 1572 році.

На одній зі сторінок була закладка. Хлопець перегорнув на ту сторінку. Виявилось, що то була не закладка, а якийсь документ. Листок випав з записника та повільно, неначе пірʼїна, осів на землю. Богдан поклав рукопис на ліжко розкритим, чорною обкладинкою догори. Підняв документ з землі. Надруковані літери були частково стерті, тому прочитати написане було важко.

***

СВІД_ЦТВ_ ПРО ПЕРИНАТАЛЬНУ СМЕРТ_

№ 093423

1. Інформація про дитину:

Прізвище: _Чорноброд___

Ім'я: __Богдан_______

По батькові (за наявності): __Михайович__________

Дата народження: _17_ _черв_я_ 1996 року

Час народження: __03:32__

Місце народження: _с. Великі Незгоди_____

3. Медична інформація:

Причина перинатальної смерті: Передчасні пологи

Дата смерті: _17_ _ч________ ____у

Час смерті: _03:32_

Заклад охорони здоров’я, де відбулося народження та смерть: Великонезгодівський Медичний пункт первинної допомоги

4. Підтвердження медичного закладу:

Прізвище, ім'я та по батькові лікаря: _____________

Посада лікаря: ______________________________

Підпис лікаря: _______________________________

Дата: ____ __________ 19__ року

5. Печатка закладу охорони здоров’я

***

Богдан похолов, побачивши у документі власне імʼя та прізвище. Все ще вірячи, що це чийсь невдалий розіграш або помилка, загуглив, що ж таке “перинатальна смерть”. Смерть при народженні дитини.

Здавалось, що земля почала крутитись швидше. Виникло таке відчуття безпорадності, неначе падаєш у провалля спиною вниз, не знаючи скільки ще летіти. Втрачаючи відчуття реальності, хлопець міцно вхопився за бічне бильце дивану, на котрому сидів. Свідоцтво все ще було у його руках, сонце все ще заливало світлом кімнату, а мертва Марічка все ще лежала у коридорі.

Трішки заспокоївшись, Богдан знічевʼя перегорнув чорний нотатник іншою стороною та глянув на запис, що містився на відкритій сторінці. Його серце йокнуло. Всередині, хоч маленька, проте зажевріла надія. Запис носив назву “Воскресіння мертвих”.

***

Воскресіння мертвих

Інгредієнти:

Дрібка перемелених голок їжака

Сироватка крові тура - 5 крапель

Прокисле молоко - 1 ст. л

Кров заклинача - 1 ст. л

Формула:

-Перемолоти голки їжака до стану дрібного порошку.

-Відміряйти 5 крапель сироватки крові тура.

-Підготувати 1 столову ложку прокислого молока.

-Відміряйте 1 столову ложку крові заклинача

-Усі інгредієнти змішайте в окремій посудині до отримання однорідної субстанції.

-Отриману суміш підігрівайте до кипіння, всередині заклятої ложку або посудини.

Застосування:

-Обережно вилити отриману субстанцію у рот померлому.

***

Під “рецептом” були вкрай детальні малюнки ручної роботи, які зображали описаний процес. Виняткову увагу хлопця прикувала намальована ложка. Ті ж візерунки на ручці, така ж різьба. Готовий закластись, що ця, або ідентична до неї, ложка зараз лежить на підлозі його кухні.

Якщо знайти їжака ще не видавалось проблемою, то кров тура дістати було куди важче. Особливо, якщо зважати на те, що це був вимерлий дикий представник роду биків.

Богдан знав лише одне місце, де він міг відшукати щось схоже. Підвал у дідовому маєтку. Одного разу, ще дитиною, він спустився туди, керуючись звичайнісінькою цікавістю. Те місце часто переслідувало його у кошмарах опісля. Довгі ряди важких дерев'яних полиць, завалених пробірками та колбами, в яких текли зловісні рідини, були закутані сухоцвітами, що виглядали, як висохлі руки мерців. Здавалось, що старигань сховав тут від Бога все те, що тому не варто бачити. Хоч дід у той день і зник у лісі, проте малому хлопцю все одно здалось, що щось у тінях за стелажами ворушиться. Здійнявши ґвалт, маленький Богдан миттю чкурнув звідти у пошуках обіймів бабусі й більше ніколи не зазирав у те лячне місце. Однак зараз саме туди він і збирався спуститись. Якщо те місце й досі існує.

Перед обідом він перемістив тіло у ванну. Марічка, здається, ще більше посіріла. Від неї злегка несло неприємним кислим запахом. Здається, дівчина потроху починала псуватись.

Богдан тягнув її, взявши за ноги, тож, опісля переміщення, на землі залишився довгий червоний слід. Нагадував ті лінії, які малюють у аеропортах задля демонстрації найкоротшого шляху до потрібної платформи.

Пообідав фруктовими кільцями. На смак вони досі були як картон. Переодягнувся у свіжий одяг. У кишені джинсів справді знайшлось трохи грошей. Достатньо, щоб добратись до села Великі Незгоди і назад. Можливо вистачить навіть щоб купити хліба.

Щільніше закутавшись у плащ та накинувши на плечі рюкзак. Переконавшись, що двері точно зачинені й Марічку ніхто не потурбує, Богдан рушив у дорогу.