Доля вампіра

Ти в темряві лісів блукаєш,

У стінах замку де туман,

В труні своїй ти засинаєш,

Вночі літаєш попід хмар.

Проміння сонця - наче грати,

А світло дня - твій ешафот,

Жагу не можеш подолати,

Ти бранець власних насолод.

Роки століть - твоя епоха,

Але не заздриш сам собі,

Від вічності стомився трохи,

Зі смерттю вже давно на “ти”.

Чарівності краса похмура,

Троянд червоних пелюстки,

Втім не багато є охочих,

З тобою спільні мать стежки.