#Я_письменник

Я письменник. Так, відтепер я хочу себе саме так називати. Ну от є в мене таке бажання, хоч кіл мені на голові теши. А от чи можуть так мене називати інші? А хто ці інші? Мої читачі, хіба ні? Еге ж бо, гурби пожирачів моїх шедеврів. Я ж бо гадаю, іронія і сарказм знайомі тобі поняття, тому не буду кожного разу звертати увагу на те, коли вони будуть з’являтися і розтлумачувати, що до чого. Ну от як зараз. Повернися на два речення назад. Так, так, ти! І не озирайся навкруги, тут крім нас двох більше нікого немає. Ну то що? Повернувся? Так от там ми бачимо сарказм. Запам’ятав? Супер. Запиши собі на дискету, диск, флешку чи який там у тебе в голові пристрій записування інформації вмонтований і вирушаємо далі.

Та не знущаюся я над тобою. Бодай мені з цього місця не зійти! Неадекватний гумор — це моя темна сторона. Тут або наважуєшся і переходиш на неї, і займаєш місце із моїм внутрішнім темним лордом, або залишаєшся із маленьким зеленим вуханем із плутаниною у творенні речень. Любителі саги “Зоряні війни” одразу обсіли мене, як гедзі корів пообідді. А що ж робити тобі? Згідний, такий собі вибір я тобі надаю. Але ніхто ж над тобою із батогом не стоїть, поки ти тут силкуєшся зрозуміти “ЩО ВІН НЕСЕ?” Читач, а особливо мій — повністю вільна людина. Хоче читає мене, хоче не читає. Ага, вільна. Наївні холопи. Бу-га-га. Ой, я це вголос? Та гаразд, гаразд, залишайся на своїй стороні. Аби тобі комфортно було.

Так хто ж такий письменник? Ха, оце так питаннячко. Задача із зірочкою. Хто знає відповідь — заліковки на стіл і автоматом “зарах”. Ти знаєш відповідь? От і я не знаю. А у широкому розумінні письменник — це людина, яка пише твори. Щось там висловлює, зображає якесь там світобачення, а то й ділиться якимось там досвідом. “Агов! Так я ж, достобіса, письменник! — збуджено вигукнеш ти. — Це ж все про мене.” А я підійду, міцно-міцно потисну твою мозолисту від творіння руку, з розумінням гляну у твої просякнуті креативними ідеями очі й запитаю:”А може все-таки графоман?” Здавалося б і поняття таке більш витіювате, іншомовне. А у нас все, що або звучить не по-нашому або має коріння з іншої мови — це вже запорука успіху, набуває статусу крутості 99-го рівня. А, от дзуськи, не цього разу. Графоман — це звичайнісінький собі писака. І я разом із тобою ловлю облизня. Хоча, чому ж тобі ловити того облизня, мій читачу? Ти собі спокійненько сидиш і у вус не дуєш. (Одразу прошу вибачення у всіх безвусих молодиків і вусатих пані. Я проти всілякої форми сексизмів і дискримінацій. Але, ж ті фразеологізми такі ласі і звабливі, що самі у непристойному одіянні, а то й часто майже оголені швендяють поміж моїми пальцями і без каплі сорому лягають на рядки. Тому, ти ж пробачиш, мені мою слабкість, еге?) Ото ж я напевно пошився у дурні з голосною назвою мого твору. Але ж звучить? Як ні? Як банально? Як не ново? Це я шаблонно мислю? Це я суцільний стереотип? Вийди отсюда, розбійник!

Та стій, ну що ти одразу ображаєшся? Зачекай, присядь. Гаразд, поговорімо серйозно. Я постараюся. Віриш мені? От і я собі не вірю, в себе не вірю. Так і живемо вдвох: я і Всебеневірю. А тут взяв і повірив. Повірив, що писати вмію. Моя Всебеневірю нікуди не зникла, ти собі не думай. То ж така штуковина, яка крокує поруч усе життя, схопивши тебе за руку, мов надокучливе дитя тягне тебе назад, там де їй можна гратися досхочу, де немає складнощів і не потрібно нічого вирішувати. Або сидить на плечі та шепоче на вухо всілякі “ти не зможеш”, “ти не вмієш”, “запізно”, “невчасно”, “непосильно”. І чим більше ми з тобою її будемо годувати своїми страхами, тим опецькуватішою вона стає і тим більше здавлює нас своєю масою. То от я тобі хотів розповісти, як я наважився і скинув її із себе. Зовсім трохи. На пів міліметра. Так тільки щоби зробити один напів-подих свіжого повітря. Якого, я тобі скажу, мені ой як не вистачало. А як ти давно робив той напів-подих? А може ти дихаєш на повні груди? То я тільки тішуся з того, якщо це так.

“І як же ти докотився до цього?” - запитаєш ти мене. Влучно сказано, не в брову, а в око. Хоча, скоріше, воно само якось накотилося. Я собі такий сидів під горою відчаю, а тут бац — і щось збиває мене з ніг. Якась незрозуміла хріновина врізається в мене і ми уже в наступну хвилину котимося разом у невизначеному напрямку і без особливих цілей. І в якийсь момент ти розумієш, що, а нічого так котимося, і вже звикаєшся з тим, і не можеш без нього, без тої хріновини, яка перевернула твоє звичне життя з ніг на голову. І от я уже сиджу і пишу, пишу і пишу.

Кожен ще малим голопуцьком планує кимось стати, як виросте, мріє про ту чи іншу професію, діяльність. Ну от ти ким хотів бути? Серйозно? І як — став ? А чого ж ні? Що тобі помішало? Твоя Всебеневірю чи можливо чиясь Нащототобітреба? Ну от, що я тобі скажу, ще зовсім не пізно взяти свою дупцю в кулачки і зробити, те чого хочеться саме тобі. А холера його знає для чого? Ти хочеш, щоби я тобі дав відповідь? Е ні, друже, тут ти сам маєш розібратися. Я ж тобі це все пишу не тому, що я маю відповіді на всі запитання. А тому що просто вмію писати. Як тобі таке, га? Згоден, малоінформативно, не конструктивно, та й користі з тої писанини напевно небагато. Але і я не бізнес-коуч чи фітнес-інструктор, який пропонує тобі миттєвий результат за енну кількість часу і грошей. З тебе я не візьму ні копійки, хіба тільки заберу зовсім трохи твого часу. А от, що я тобі дам натомість? А давай і тут ти теж сам вирішиш, що ти все-таки візьмеш собі з наших з тобою посиденьок.

Ми письменники чи графомани всі такі (знаєш, чесно кажучи, байдуже до котрої із категорій писак себе відношу я, важливіше, ким мене бачиш ти) — основна страва нашого раціону — це ти, читачу! Хто я без тебе? Навіть не графоман, не те щоби письменник. Я от зараз пишу тобі і уявляю собі твої емоції, твої почуття під час нашої бесіди. І цієї, і кожної наступної. Вона ж бо відбудеться, правда? Ти ж прийдеш до мене знову? Я? Тю, за мене можеш навіть не хвилюватися. Я кожен день, кожну хвилину, кожну миттєвість на пів дорозі до тебе.

21.11.2021

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Анатолій
15.02.2023 17:51
До частини "#Я_письменник"
Оминути цей Ваш самокритичний твір неможливо. Кожний з нас - альтруїст-графоман, але як приємно кожну миттєвість бути на пів дорозі до читача. Я можливо колись насмілюсь викласти і свій твір на цю ж тему, але там письменник досягає визнання, нажаль, не в своїй країні, а за кордоном. Дякую.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Сергій Гальченко
    20.10.2022 10:05
    До частини "#Я_письменник"
    Гарний твір! Так, треба шукати можливості, а не виправдання. Ніхто не каже, що написати твір, неважливо великого обсягу чи малого, легко. Але якщо не сісти і спробувати, а тільки й казати: «не зможу,, не знаю як, не вмію» то нічого й не вийде.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ігор Лобзік
    05.09.2022 13:49
    До частини "#Я_письменник"
    Дякую вам, за те що бачите між рядками, те чого сам автор не бачить. Отже, таки поцілив той текст куди треба
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Марія Луіза Коллє
    23.02.2022 13:00
    До частини "#Я_письменник"
    Хочу до Вас на темну сторону. Будемо іменуватися письменниками й жартувати зі своєї писанини. Я свої твори сама періодично перечитую і насолоджуюсь сюжетом, а іноді навіть хвилююся "а що там далі буде?", бо не пам'ятаю котрий з можливих сюжетних поворотів таки ліг на папір, а котрий залишився на рівні ідеї. То ж можна вважати, що аж поки мене не зариють у землю у мене буде постійний читач. Є читач - отже можу іменуватися письменницею. А ще є мама, бабуся, донька підростає - мій натовп читачів. А взагалі я прибідняюся, бо мої твори й незнайомі мені люди читають. Та й творів тих на маленьку бібліотеку (самих лише романів 9 шт). Проте навіть при таких досягненнях час від часу сумніваєшся чи можеш зватися письменницею. То ж давайте просто дамо собі той дозвіл зватися, як нам захочеться і буде нам щастя. Легкого пера і невтомної музи всім.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ігор Лобзік
    23.02.2022 17:02
    До частини "#Я_письменник"
    Долучайтеся до пітьми. В нас какао із зефірками) Згода, ніхто і ніколи так не буде любити чи ненавидіти свої тексти, як сам автор. Ти сам для себе водночас найкращий і найгірший читач. Тому завжди потрібні інші читачі, чим більше, тим краще. Коли є такі гарні читачі вдома, то це вже великий здобуток. А інші незнайомі читачі завжди знайдуться. З вашим доробком гріх сумніватися в праві називати себе письменником. Якось я обов'язково доберуся до ваших творів, колего) Дякую вам за те, що приділили час моїй писанині і залишили частинку тепла. Навзаєм, бажаю вам достойних текстів та вдячних читачів!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Сая Хаторі
    22.02.2022 17:39
    До частини "#Я_письменник"
    Я справді не знаю, як так вийшло, але цей твір мені був потрібний саме сьогодні. Саме в той момент коли абсолютно нічого не хочеш а повністю зневірився у собі. Сьогодні повність розчарувалася собі, але цей твір вибив всі ці думки, навіть не так, він змусив зібрати їх до купи та всі разом викинути до смітника. Ось ця не типова розмова, але ж така приємна, довела, що я можу розібратися в собі і не така вже й жалюгідна людина. Навіть можливо в мене вийде зрозуміти, хто я в цьому світі і ким маю стати. Безмежно рада, що саме сьогодні знайшла на аркуш івирішила прочитати це оповідання. Велике Вам дякую і сподіваюсь, що це не остання така бесіда))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ігор Лобзік
    22.02.2022 22:15
    До частини "#Я_письменник"
    Я тішуся не менше вашого, що мій текст допоміг вам зібратися з думками і налаштувати себе на позитив. Ваш відгук - це те, на що чекає і надіється кожен автор. Бути почутим. Бути зрозумілим. Бути корисним. Бути автором. Дякую вам за хороші слова, які виконали таку ж функцію, що й мій текст для вас. Після них я зрозумів, що таки не дарма пишу. І це добряче додає віри в себе. Я впевнений, що у вас все вдасться і ви на правильному шляху! Заходьте в гості, можливо будуть нові бесіди. Успіхів вам і всіляких гараздів!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше