Готель "Пурпурова Мілена"

«Очевидці наполягають на тому, що із дна колодязя уже кілька днів лунають дивні звуки…»

Ванда вчиталася в речення, зберігаючи вкрай незручну позу скрученого ембріона. За її новим дослідженням було виявлено, що знаходження в одній і тій же позиції утримує увагу.

«Звуки були страшні»

Внутрішній скептик вже жбурляв томатами в її принижене его.

- Дідько, це схоже на дешеву газетку з переходу!

Дівчина розслабила ноги, даючи свободу затиснутим органам живота знову вільно дихати. Ноутбук важко скотився на пальці ніг і схилився на правий бік. Поруч засвітився екран телефона, сповіщаючи про лайки на останньому дописі. Ванда поспіхом змахнула екран блокування та проглянула пост – містичні історії київського метро щодня набирали все більше популярності. Прогортаючи власноруч зроблені фото закинутих станцій та вузьких проходів, вона відчувала як всередині зростає захват. Щоб зібрати цей матеріал довелося добряче поповзати в багні, темряві, завести нові знайомства та відвалити немало грошей. Окрім того, в списку контактів, Ванда тепер мала кілька місцевих діггерів. Моторошні фото вкупі із загадковими історіями смерті, які вона лише злегка прикрасила містичними деталями, добряче вистрелили в мережі. За останні два тижні кількість підписників в інстаграмі зросла майже на шістдесят відсотків – тому викладати наступний пост про звуки з колодязя було ну чи не найбільшою дурістю в світі.

Дешево, тупо і нецікаво.

- Просто чудово!

Коркова дошка під назвою «плато ідей» пустувала вже з тиждень. Ванда тяжко зітхнула, вклавши голову на м’які вінтажні подушки. Вона притягнула їх з барахолки минулого року, як і більшість речей в цій кімнаті, та і всій квартирі також. Вцілому, життя самої Ванди було частково схоже на сміттєзвалище з бабусиного горища. До слова, частину всячини звідти вона також перетягнула.

Дівчина жила в подільскому районі Києва, в подарованій бабусею квартирі, та заробляла собі на життя послугами фотографа і невеликими статтями в журналі для домогосподарок. Правда, його назва звучала зовсім інакше, та дівчина не загострювала на цьому уваги. Остання стаття «Найдієвіші засоби для чищення взуття» навіть сподобалася редактору – а це вже успіх.

Ванда почала бездумного гортати стрічку. Фотки знайомих з Таїланду, щасливі молоді мами, сирники з медом, театральні вистави… На мить дівчина відірвалася і глянула в дзеркало напроти ліжка. Ну себе вона також іноді постила, але було це, по-правді, аж пів року тому. Вона і гадки не мала що ще показувати світу окрім свого неоднозначного хобі. Можливо, купу непотребу у стилі вінтаж, чи свої жалюгідні спроби навчитися готувати?

Ванда гикнула і знову опустила очі в телефон. Після публікації давнього знайомого з попками коргі, мов свіжий ковток повітря, постали фото солідного особняка. Побудований з грубої цегли та оформлений в темних кольорах – прямо замок для справжніх вампірських історій. Фото мали підпис: «Родина Вальдемарів повернула в свої володіння родовий маєток. Майже пів століття жодна жива душа не ступала по паркету «Міленіума» аж дотепер. Маєток успішно пройшов піврічну реконструкцію та вийшов у люди в новому світлі, отримавши статус готелю. Під новим ім’ям - «Пурпурова Мілена» - родовий маєток Вальдемарів надає спортивно-оздоровчі послуги, та завдяки відмінному розташуванню слугує ідеальним місцем для відпочинку. Попри криваве минуле будівлі та загадкові обставини смерті п’ятьох дружин предка Вацлава Вальдемара, готель набув популярності на ринку відпочинку та приваблює туристів. Для детального ознайомлення пропонуємо відвідати сайт готелю».

Ванда без зайвих роздумів тицьнула на посилання. В середині уже здіймалася хвиля захвату. Готель, у якому пів століття тому, при загадкових обставинах, загинули всі дружини власника – оце вже тема для годного контенту!

Близько години дівчина знайомилася з сайтом «Пурпурової Мілени» та перевертала всі історичні джерела в пошуках сімейної історії Вальдемарів.

Інформації було не так багато, проте цього було достатньо, аби розпалити в серці Ванди нову історію для блогу.

Родина Вальдемарів мала польське коріння та належала до ланки високої знаті. Маєток було побудовано у Львівській області близько двохсот років тому. Томаш Вальдемар одружився з представницею української еліти Анною Стілецько. «Міленіум» був домівкою для всіх їхніх наступників, зокрема й онука Федеріко.

Ванда геть забула про те, що уже звечоріло, за день вона не мала ані крихти в роті і не ступила далі туалетної кімнати. За межами квартири розгорталося пекельне літо, тому дівчина навіть не шукала собі відмовок та не висувала звинувачень у неробстві.

Саме за Федеріко історія набуває найцікавішого повороту. В тисяча дев’ятсот п’ятдесят дев’ятому він одружився вперше - з Іриною Валас . Дівчина уважно розглядала старе чорно-біле фото на моніторі. Два роки по тому жінку знайшли у вестибюлі зі зламаною шиєю. За висновками судмедексперта Ірина оступилася на сходах у стані алкогольного сп’яніння, оскільки останній рік подружнього життя дуже сильно вживала.

Дівчина повернулася очима на обличчя світловолосої красуні і скептично гикнула собі під ніс. Сумнівна ситуація.

Про другу та третю дружину інформація була скупа й розмита. Олександра пішла до лісу і не повернулася, Віргінія страждала мігренями і одного ранку просто не прокинулася.

Очі Ванди мало-помалому лізли догори.

Четверта дружина Федеріко була дуже юна – вони мали майже двадцять років різниці у віці. Наталія народила йому дитину, а через кілька місяців після пологів влаштувала підпал лівого крила маєтку та викинулася з вікна.

Через два роки пан Вальдемар одружився вп’яте на оперній співачці Єлизаветі та прожив з нею найдовше, спільних дітей вони не мали. В статті зазначено, що після п’яти років подружнього життя одного дня щаслива сімейна пара загинула в автокатастрофі. Про дітей Федеріко, яких до слова, було п’ятеро, майже нічого не згадуєтеся.

Ванда відсунулася від екрану о пів на десяту. Спина пульсувала у кількох місцях, повіки пекли. Думки розповзлися по голові немов жучки, а вона навіть не збиралася зсовувати їх до купи. Оце так матеріал! Це навіть не для одного посту контент. Можна зробити добірку та видавати інформацію порціями. Голова Ванди пішла обертом – підписники зростуть удвічі! Популярність цього готелю шириться досить швидко. Жодна історія гибелі чи зникнення не має достовірних даних, тут можна добре розгулятися – пошукати, додумати, обстежити.

На момент бронювання номеру дівчина не мала жодних сумнівів. Так, це другий кінець України, так у неї дуже мало грошей, але що втрачати?

Скориставшись оплатою apple pay, Ванда задоволено посміхалася електронному чеку. Назад дороги нема.

За хвилину по телеграму уже кружляв в очікуванні відеочат. По той бік екрану захитала головою симпатична білявка.

- Повірити не можу що ти в ліжку.

Ванда скривила обличчя в жартівливій міміці та підсунулася ближче. По той бік монітору до неї так само скривилася найближча подруга Ліза.

- Так, я цілий день була вдома, але била байдики лише на п’ятдесят відсотків.

- Тільки не кажи що на інші п’ятдесят ти складала план польоту в космос.

- Чорт, мене приваблює Марс, але я не назбираю на політ до старості.

Ліза загиготіла, погойдуючись на стільці. Вона працювала майстром манікюру, хоча вони обидві мали дипломи з академії прикладного мистецтва.

- Я знайшла нову тему для блогу, і вона попмезна!

- Я дуже сподіваюся, що цього разу ти будеш чистіша.

Ванда витримала хвилину тріумфу, схвильовано заправляючи патлате волосся за вуха.

- Кажи вже, стерво!

- Завтра вночі у мене потяг до Львова, - дівчина відчувала власне серцебиття аж десь під щелепою.

- Та ти здуріла, жінко, який вбіса Львів? – Ліза припинила хитатися на стільці і виклала руки перед собою. – Тобі мало місцевих закинутих будівель?

- Ти чула щось про «Пурпурову Мілену?»

- Дідько, тільки не кажи, що ти їдеш в той проклятий готель. Про Вальдемарів гуде весь інстаграм. П’ятдесят років тиші і тут, бац – готель. Ще й інформація про реставрацію за ці пів року особливо не розголошувалася.

Ванда збуджено ковзалася по ліжку, руки рвалися складати речі та протирати об’єктив камери.

- Лише уяви собі який це матеріал!

На противагу Вандиному захвату Ліз не схвалювала цю ідею.

- Оце твоє мега-дивне-шалене хобі заведе тебе на цвинтар. І тоді ти писатимеш про свою тупу містику сидячи напівпрозорою дупою на своєму погребальному вінку.

Приховати посмішку було складно – Ліз уміла подати найгіршу ситуацію як слід.

- Не смішно, Вандо. Ти їдеш сама, бозна-куди, сувати ніс в чужу криваву пляму. Не знаю як містика, а от людина - до смертей тих п’яти нещасних -точно причасна.

- Минуло п’ятдесят років.

- І на чолі готелю котрийсь із синів Федеріко. Думаєш ніхто з його дітей нічого не знав? Це лише мої припущення, але …

- Я вже забронювала номер і купила квиток на поїзд. І мій блог чекає крутий контент.

Ліз видала якийсь здавлений звук. Сперечатися було марно. Рівно тиждень вона відмовляла Ванду від спуску на недобудовані станції метрополітену, тому цього разу все було очевидно.

- Пообіцяй що будеш на зв’язку і я буду знати всі подробиці.

- Обіцяю.

Попри сидяче положення, з-під колін йшла маленька вібрація. Ванда робила дуже великі ставки на цю подорож.