Білогрива зима
Не всі вірші про вітер... Білогрива зима
Без приводу по дротам... Закликає. То не віра.
Холодна, гарна, в уламках сну... Німа.
Що їй кохання, яке серце інших зігріло?
Немає сенсу в гонках за мрією —
Дійдуть не всі... І чи залежні броди їх метою?
Затишно та вільно між тишею
Білих прірв під кришталевою сльозою.
Їй, білій, не зрозумілі щастя сміх,
Ритми землі живої у крові, тепло дома.
Соло застудне, метельне — свято втіх.
«Земні думки над прірвою» вони їй не знайомі.
~2018~
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.