Панна для Чаклуна

Одного дня Астор приготував рідкісний і потужний "Настій Очищення". Цей настій, що переливався місячним світлом у тонкій колбочці, був призначений для ритуалу, який мав відбутися наступного світанку. Чаклун поставив його на найвищу полицю і суворо наказав Луїзі:

— Луїзо, ця колба — заборонена зона. Найменша вібрація, найменший дотик — і ти порушиш хімічний баланс, що призведе до катастрофи. Зрозуміла?

— Зрозуміла, маестро, — відповіла Луїза, хоча її очі вже вимірювали висоту полиці.

Звісно, не минуло й години, як цікавість взяла гору над слухняністю. Луїзі здалося, що якщо вона просто подивиться на зілля ближче, Астор не дізнається.

Вона підтягла важкий табурет, стала навшпиньки й обережно потягнулася. Пальці вже торкалися прохолодного скла...

Ба-бах!

Табурет ковзнув по кам'яній підлозі. Колба вислизнула з її рук і з гучним дзвоном розбилася.

Рідина, що сяяла місячним сяйвом, миттєво випарувалася, залишивши на підлозі лише димлячу, їдку зелену пляму. Повітря наповнилося запахом мокрої землі та озону.

Першою думкою Луїзи було не визнання, а паніка. Вона швидко сховала уламки колби під килимком і повернула табурет на місце. Зелену пляму вона затерла своєю дорогою вовняною хусткою, приховуючи докази.

Коли через п'ять хвилин до будинку повернувся Астор, він одразу відчув, що щось не так. Повітря було інше, а настрій у Луїзи – занадто бадьорий.

— Луїзо, — його голос був тихий, як осінній вітер, але напружений, — де "Настій Очищення"?

Луїза миттєво включила свій найкращий акторський хист.

— Ти знаєш, я... я його тут не бачила! Можливо, ти його переставив? Або... — вона кинула погляд на відкрите вікно, — це був кіт? Я бачила рудого кота, він міг заскочити!

Астор лише повільно пройшов до полиці, де стояла колба. Його очі зупинилися на Луїзі, а потім — на ледь помітній зеленій плямі під килимком.

— Кіт, кажеш? Рудий. Цікаво.

Чаклун не став її допитувати. Він просто сів за стіл, взяв старий том із заклинаннями та почав гортати сторінки.

— Завтрашній ритуал зірвано, — сказав він без емоцій. — Настій Очищення готується місяцями. Тепер я повинен розпочати все знову. І я не зможу цим займатися, доки не знайду причину його зникнення. Магія не терпить брехні, Луїзо. Брехня створює магічний бруд.

Він провів рукою над плямою. Пляма, яку Луїза так старанно витерла, почала мерехтіти блідо-зеленим світлом.

— Рудий кіт, Луїзо, не залишив би після себе людського запаху страху та слідів шерсті з вовняної хустки.

Луїза відчула, як її щоки спалахнули. Її ретельно сконструйована історія про кота розвалилася в одну мить. Їй стало соромно не стільки за розбиту колбу, скільки за недосконалу та негідну брехню.

Вона відчула, як цей «магічний бруд» брехні обтяжує її. Це було важче, ніж тягати цеглини.

Вона глибоко вдихнула і, опустивши голову, зізналася:

— Га стправді... Це була я. Я... я хотіла подивитися ближче. Я розбила її і злякалася. Мені дуже шкода. Я збрехала про кота.

Астор підвів очі. Він не був злий, та й розчарованим також не міг себе назвати. Він виховував Луїзу не один рік, і знав, що її зацікавленість все одно змусить її діяти по при заборону.

— Дякую, Луїзо, — сказав він. — Бачиш, це зілля було потужним, але правда завжди потужніша. Зілля можна переварити, але довіру — ні.

— Пробач мене...

— Коли ти розбиваєш щось, що має цінність, ти втрачаєш річ. Це погано. Але коли ти брешеш про це, ти втрачаєш почуття власної гідності та довіру інших. Це набагато гірше.

Наступні два місяці Луїза провела, працюючи у вдвічі більше, допомагаючи Астору збирати рідкісні інгредієнти для нового Настою Очищення. Це було її спокутуванням.

Вона запам'ятала цей урок на все життя. Панна Луїза, яка потім прославилася як збирачка пліток, ніколи не боялася почути неприємну правду, і завжди, коли вона сама потрапляла у скрутну ситуацію, вона пам'ятала зелену пляму і слова Астора: "Магія не терпить брехні."