6
Влад оглянув песика та зробив висновок, що Вогник здоровий.
— Це тішить!—.всміхнулася я, погладивши песика. А в голові була каша, бо я не знала як діяти далі. Додому повертатися не можна, бо там міг бути той страшний чоловік. Тож поговоривши про якісь спільні життєві ситуації я зам'ялася удверях кабінету та додала:
—Я маю.тобі дещо розповісти....
Я розповіла Владу версію, яка б не ув'язнити мене в кімнаті з м'якими стінами.
Про колишнього, який наче мене сталкерить, і вдома бути небезпечно.
— Ти знаєш, може тут квартири здають?— дивилась друга з надією.
—.А нащо тобі знімати кімнату,коли ти можеш переночувати в мене.—.всміхнувся друг.
— Не знаю наскільки це зручно,— стала шкрябати кутики нігтів від хвилювання.
— Перестань, я не можу залишити подругу в біді.— ніжно торкнувся плечей Влад, мов тендітної квітки на вітрі.
І діставши з кишені своєї медичної форми ключ вручив його мені.
— Дякую!— промовила я.
—.Та немає за що.— відповів Влад.
Я нічого не відповіла, але тієї миті моє серце здавалося б завмерло від його доброти.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!