7
Душ змив мою тривогу, але коли я вийшла звідти, єдине про що могла думати це те,що я потрапила у найбільш безглузду халепу. Як добре, що у моєму житті є такий чудовий друг, який люб'язно погодився прихистити мене.
Тож трохи оговтавшись я перейшла до приготування обіду, який складався з спагетті та сиру— це єдине що вдалося знайти у шафці Влада. Вогник їв собачий корм, який теж завбачливо стояв у шафі
Що було трохи дивно у Влада не було домашніх тварин.
Доки я готувала обід, а маленькою карамельною кухнею витали дражливі аромати сиру, та пасти, то увімкнула телевізор. По телеку нічого не розповідали про мій розвалений будинок. Я знову пригадала кобру, яка трощила стіни.
Мабуть про це мало би бути в новинах, але навколо було тихо.
—Дурня якась!— промовила я, сама до себе.
Раптом маленький телевізор, видав шиплячий звук.
І раптом я почула слова:
— Привіт, людино. Тільки не лякайся.
— Хто тут?
Я відійшла від телевізора, наче він вистрибне на мене.
Я і сама не помітила як тримала кухонну лопатку, наче меч.
Продовження вже завтра котики))
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!