Осінь Техносередньовіччя

…Справа в тому, що я вірю – коли-небудь ми зможемо створити дійсно прекрасне життя. Життя, схоже на божественну поезію. Я знаю, що це дуже наївно. Знаю, що остання така утопія (Хвильовий, Маяковський, Блок, Шкурупій) обернулася страшною бідою. Блакитна мрія і ранньорадянський бруд. Звучить як назва для музичного альбому. Щось в стилі Лєтова. Але де починається віра – закінчується ratio. За К’єркегором, віра – це абсурд. Тож, я вірю. Я вірю в міт. Вірю в прийдешнє. Вірю в Україну. Вірю в Бога, врешті решт. Вірю в те, що не вічно реальність буде нудотною. Вірю в те, що метафізичне добро неодмінно переможе метафізичне зло.