Нові листівки "Календар Читуна" та "Аркуш-пак"! 🙂

Електронні книги / Епічне фентезі (76)

Маяк (Мідний король)

Море ковтає розсипані відблиски, б'є по піску крилом

Контури неба ламаються пазлами, пишучи снам пролог

Ніж маяка, розсікаючи темряву, тоне у лоні хвиль

Час не поверне у жертву віддане, скільки його не зви

Блиск Золотого Міста загравою ріже долоні хмар

Вицвілий місяць у воду кинувши, ніби мідяк на фарт

Погляд старого летить над берегом, чайками вдалину

Де янгол ранку худий і згорблений, обрій як лук зігнув

Скільки віддав безіменному богові, щоб відшукати сенс

Й тільки тепер роздивився істину, втративши геть усе

Світло до світла і в тишу пристані йтимуть нові кораблі

Там де маяк у безодні темряви - кілька потрібних слів

Де принесе ніби вітром з гавані запахи і слова

Теплі як попіл прощань і зустрічей, іскри старих розваг

І будуть бігти як діти пам'яті, босими по стерні

Замість слідів на піску лишаючи спогадів мокрий сніг

Запахи хліба, вогню і прянощів, тишу осінніх нив

Шелест трави, що м'якими лапами, шкрябається у сни

Шепіт років що напившись юності, падали за поріг

Те що тримав обіруч дитиною, й зрештою, не зберіг

Світло до світла і ніч гойдається, танучи як пісок

Й доти горітиме вогнище пам'яті, з хвилями в унісон

А коли з рук маяка розсипані

тіні як зорі, гаснуть -

старий піднімається вгору по сходах

і підливає

гасу.

...

Федір Рудий

Балада про неждану поміч

Жив Дракон. В холоднім замку

Він тримав принцесу-бранку

(Жерти хтів рятівників),

Та дворянство страх обсів.

Бранка монстру догоджала,

Мишок нишком годувала,

Бо не мала більш забав…

Їй Дракон грозити став.

Різку взяв. Тут Мишенятко

Скік на стіл: „Не вийде гладко!

Розірву тебе і різку!

Уклонись принцесі низько!“

Їв Дракон якраз м’ясиво.

Реготати став – і диво:

Він кониною вдавивсь!..

В залі тронній лорди – ниць.

Б’ють поклони Мишеняті

Ще й барони: треба знаті

Честь віддать рятівнику

(Волю мав король таку).

І того ж принцеса хоче –

З бідних лицарів регоче.

Фея злая завітала,

Довго з лордів реготала,

Потім мужнього звірка

Обернула в юнака

(Подобрішала, мабуть).

По весіллі – казки суть:

Лихо пре, немов змія –

Клич усіх. І Мишеня.

...

Паталаха Всеволод

Солона колискова

Рука моя так звично меч тримає – королю, це для нас не перший бій.

Немає більше, куди відступати. Позаду тихо плещеться прибій.

Вода морська із кров’ю солоніша, в рожевих хвилях спокій не знайти.

Я відчуваю в солі на обличчі: зі мною поряд всі мої брати.

Вони стоять позаду, злі та тихі – такі ж, як їх пощерблені мечі.

Нехай же будуть в цих прекрасних землях – прокляті позабуті втікачі.

У шумі крон, у холоді каміння, їх сміх, неначе виє тятива.

Колись їх поведе зелений лицар, бо наша битва все іще жива.

Вони лиш сплять, нескорені довіку, їм не пізнати програш та ганьбу.

Вони нізащо руку не подали б мені тепер – нікчемному рабу.

Тому ховаю погляд, й ланцюгами, які тепер – уся моя броня,

Я брязкаю, і руки б’ю об камінь, чекаючи, що прийде забуття.

І знову море піниться у хвилях – вода на захід сонця, мов вино.

Королю, де ж тепер твоя могила? Чи досі колисає тебе дно?

– Ти нині спиш, але прийдеш на поклик, – повторюю я часто уночі.

Але народ твій тебе не покличе. Королю, твій народ тепер мовчить.

...

Олександра Совська

Магура

МАГУРА

Магура – у «Велесовій книзі» слов’янський аналог валькірії

(так цей образ інтерпретують у різних джерелах) – крилата діва

(Перунова дочка?), що літає над полем бою, підбадьорюючи наших воїнів.

Вона ж і проводжає їх в останню путь поцілунком смерті.

На мою думку, якби Магури не було, її слід було б вигадати

(якщо перефразувати Вольтера).

Заюшений ізнову кров’ю бинт –

Поземицю нагадує розталу.

Ламаєш пурпуровий гіацинт –

Розломами розбитого кристалу.

Не чуєш болю в пальцях. Що ж, лягай

На скелі холод, бескети прибою.

Ти вікінґ – і віднáйдеш власний рай,

І битва розпрощається з тобою.

Бурштин – це сльози. Яхонт – ліпше, знай:

В лазурі бачиш молодість безжуру.

Віщуючи у пурпурі твій рай,

Ізнов літає вічністю Магура.

Ти смерті поцілунок подаєш

(Звертаюся й побачу милосердя).

До нурту западаюся, авжеж,

Опора не здавалася вже твердю.

Криниця – верх чи низ? яких вершин?

Та віриться, що падаю до раю,

У пальцях-бо стикаючи бурштин

(А взимку нас Магура присипляє).

Магуро! хай тебе нема, але

У битві варто поміч сотворити.

…Ось дівчина Косовка вина ллє

І сльози. Це ж бо я, кривавий світе!

Орнаменти змиваю кров’яні,

Кривавицю проціджуючи буру…

Та не пора ще з бескету мені

З тобою в леті рушити, Магуро.

АВТОРСЬКІ ПРИМІТКИ:

Відображені слов’янські народні вірування про бурштин і лазуровий яхонт (сапфір). Бурштин сниться на сльози (певно, тому, що цей камінь – застигла смола, якою «плаче» дерево). Сапфір корисно носити, бо він дає молодість та інші блага.

«Дівчина Косовка» – сербська епічна пісня, перекладена Максимом Рильським. Заголовна героїня шукає на полі після Косівської битви своїх рідних, за цей час лікує і втішає поранених. Розмовляє з пораненим юнаком(який обіцяє одружитися) і дізнається, що лишилася сиротою. Сам сюжет популярний у картинах і взагалі мистецтві.

...

Ольга Смольницька

За що його єдиного я покохала?

За що його єдиного я покохала?

Він не людина, не вовк, не Каїн.

Немов у сталевих обладунках Бога

Він врятував принцесу, як воїн.

Раніше такої любові не знала,

Наче серце розривається у грудях.

В його кігтях життя я пізнала,

Коли летіла з ним на крилах.

Та ані крику – ба, він без жалю.

Вогнем горіли ріки і озера.

У замок він приніс мене Отера,

Його нареченою себе вважаю.

Зі мною він поруч як людина,

За муром він найстрашніший звір.

Не каюсь, що покохала Дракона,

Він викрав мене, долі наперекір.

...

Альона Винокур

1. Над нутрощами улюбленої принцеси, 2. Звертайся до Калі

Над нутрощами улюбленої принцеси

Упадає монстр,

Грає останні жалоби акорди

Наче Моцарт.

Точить кігті, планує помсту,

Кричить, що догрались.

Візьме з собою на згадку

Один уцілілий палець.

Тільки-но попрощається з тілом -

І вертається знову,

Продовжує копирсатись у ньому,

Сліди шукаючи змови.

І видивляється справжніх злочинців,

Замурзаний і розлючений.

Він постраждалий, ну, зрозумійте ж,

Для роздумів надто збуджений.

Страшне здивування ловить на думці -

І починає казитись.

Ні оплесків, ні глядачів, ні сцени,

Немає з ким поділитись,

Що взагалі-то сама вона винна

Й отримала по заслузі:

Співала, молилася і заважала

Розважатися з друзями.

А взагалі, чого це він монстром

Має себе називати?

Складна то робота - лишатися принцем,

Як хочеться бути катом.

До ладу ще треба привести себе,

Упевнено йде прогрес.

Погрався і досить, час вирушати,

На черзі багато принцес.

Звертайся до Калі, коли шукаєш захисту і хочеш здолати страх.

Вона та жінка, що бачить війни душі і кров на твоїх зубах.

Не вимовляла «любов», це взагалі не до неї,

Бо на шиї трима черепи простих Еврідік та Орфеїв,

Що вбивали за музику та кохання не боячись потойбіччя,

Ніби вже бачили справжню Калі, пізнали її обличчя.

Та ніхто не питав, чим налиті її груди.

Що ховає вона за хеліцерами хтивості та облуди?

Емоції так обережно складає в трупарню.

Тому вдовольнити богиню усі намагання марні.

І світ потерпатиме, доки не з’явиться той,

Кого звично кличуть - справжній міфічний герой.

Хто змочить цілунком її спраглі губи і скаже:

"Біль лиш наліт на серці у відображенні.

Хай змиється кров під тиском щирої зливи!

Ти теж маєш право, врешті, бути щасливою.!"

...

Анна Іва

Туман Міраклуса

Знуджені вулиці стихли від тиші. *Міраклус розправив темне вбрання

На троні космічного штибу. Думки спопеляли поріддя.

Мерзенні жадали лиш гірше, щоб люди рабами йшли навмання.

Кістлявою жертвою ти був на рідних земних угіддях.

Він мокрим туманом злітав над землею. Спускався, щоб виїсти душі,

Щоб всотати світло й загнати бездарний всесвіт у тінь.

Міраклус уже над головою твоєю. Він хмарою чорною рушив.

Стій, марево зникло! Дитрон шле потворі амінь!

То добрий герой із мечем, наділеним силою зірки.

Він щирий борець з безкарним загарбницьким кодлом.

Він темінь січе і зло видаляє, мов хвору нирку,

Хоч це не кінець. Сльозами земля досі змокла.

Міраклус за спиною. Стій і не дихай. Чекай допомоги.

Дитрон вже готовий до смертельної битви,

Та морок із силою чарами б'є світлоносного бога.

Страх безумовний, читаєш Дитрону молитву.

Дитрон гляне в зоряне небо, енергія сповнить все тіло –

І зблисне раптово лезо в Міраклуса грудях.

З полегкістю серце стрибне у тебе: радість накрила.

Дитрон лиш безмовно всміхнеться: врятовані люди.

*Міраклус – космічний демон, що прагне поневолити людей.

*Дитрон – янгол світла, який живиться енергією зірок.

...

Dreamer_witch

Хвилі Ітаки

Хай вітер солоний цілує тканину вітрил,

І небо з водою зливаються на горизонті.

Ми – діти каміння, гартовані в жарі світил,

Які щоніч тонуть у хвилях Евксинського понту.

Дивись же уважно – цей шлях перед нами прямий.

Пора відпливати. Змахни на прощання рукою.

Лиши свою тугу як дар для Гермесових змій

Або у душі нескінченно воюй із собою.

Не можна лишитись. Пливи, без зупину пливи.

Десь там догорає у попіл розтоптана Троя,

І спогад про дім твій, загублений серед трави,

Навиліт пронизує груди неначе стрілою.

Нема порятунку і більше не видно землі.

Розхристані спогади – мов корабельні канати,

І хвилі ричать – такі несподівано злі –

Про те, що їм всім не потрібно було помирати.

Якби ж повернутись, якби дар принести вітрам,

Щоб знов перенестись до теплого каменю дому!

На берег цей рідний, полишений злим ворогам,

Нас зрештою винесе човен неспішний Харона.

...

Олександра Совська

Міелі

У чудесному світі Ідилії

проживають солодкі МІЕЛІ.

Білолиці, тендітні, мов лілії,

З пелюстОк оксамитових плаття,

срібнокосі, з руками умілими,

а в думках мають світла багато.

Вони з цукру мурують будиночки,

Мармеладні розчісують трави,

Всі усміхнені й добрими вчинками

Не хизуються, щирі, ласкаві.

Їх садки із медовими росами,

Є зефірні мости та дороги,

Чимчикують міелі всі босими,

Аби щастя нестИ до убогих.

Вдінуть крила - і стануть маленькими,

Щоб пройти прострові тунелі,

зберігають своїми серденьками

Для людей диво-мрії натхненні.

Перетворять солону сльозиночку,

На камінчик морський незвичайний,

Двох закоханих в лютому зимному

зіштовхнуть випадково за чаєм.

І дитину вночі колихатимуть,

щоб матуся поспала ще трохи,

Полетять між дрімотними хАтами

До таких, в котрих сльози-горохи.

А під ранок з приємною втомою

Прилітають додому невчасно.

Щоби доля людська була доброю,

Їхні крила стають нашим щастям.

...

dracena72Natalka

Війна світів

Іде війна серед світів.

То за престол, то за рабів.

Як завжди звичний люд страждає.

Горить, хворіє, помирає.

То Чорна Рада все лютує,

То нежить встала, негодує..

Над цим усім дракон летить.

І все горить, горить, горить.

Та повставали маги, ельфи,

всі персонажі в казці тій.

Заради волі і коханих

Повстали на великій бій.

Була війна серед світів.

Нема царів, нема рабів.

Хто вижив, той надію має,

Що мир тепер все подолає.

...

Анастасія Коваленко
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Нові листівки "Календар Читуна" та "Аркуш-пак"! 🙂
04.06.2022

Слава Україні, Аркушики! 🇺🇦

А ось і наша новинка, яку ми нещодавно анонсували 😉 Це листівки "Календар Читуна" у двох нових дизайнах: "Все буде Україна!" та "Аркуш у космосі :)"! 🔥

... Детальніше
Блоги
Тґ-канал Літературні АктивностіЛіза Маслова
26.06.2022
Сьогодні я хочу вас запросити у свій канал для людей, що пов'язали своє життя з літературою. Я та ін ... Детальніше
Переклад з російської. Є питання...Бася Каллиган
26.06.2022
Добридень, громадо! А підкажіть, будь ласочка, таку річ: у мене є знайомий перекладач, який переклад ... Детальніше
Славні воїни.Мак Карсегі
26.06.2022
Привіт, дорогі друзі та читачі! Війна з окупантом триває. Наша земля вкривається кров’ю наших воїнів ... Детальніше
Роздуми суботні)Івасик Анатоль
25.06.2022
Коли ти гориш, чи хочеш ти, почути про свіжість, прохолоду, чарівну оазу?! Коли холодно, що аж зуби ... Детальніше
Проблематика описуSofi Crex
25.06.2022
Як то писати твори різного жанру та формату, якщо не вмієш банально описувати те чи інше? Ви напевно ... Детальніше
Шанувальники кіберпанку (і не тільки), загальний збір!Кіра Ендрю
24.06.2022
В мене вже є певна традиція презентувати нові роботи у видатні дати: то чітко у день релізу улюблено ... Детальніше
На Аркуші вже:
2952читачів
12425коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: