Поза часом
Коли на долоню ляже промінь опівночі,
І обірветься мій легкий подих у серці посланням...
Не залишай собі на пам'ять крижинку-уламочок,
Перетоплюй у пісню, не у висновок і не у мовчання...
Я зрадію, сповнена сподіванням.
І відчую, що в душі немає сумнівів, немає гіркоти,
Що кроки на повну, безтурботні, впевнені...
Розпишу небо барвисто, щиро-сонячно...
Тут — минеться, але не зникне довіра.
Ми поза часом... З'єднані.
~07•10•2020~
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.